Рішення від 29 травня 2025 р. у справі №160/27593/23 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 рокуСправа №160/27593/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025591702 від 24.12.2015 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №387-23 від 09.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у серпні 2023 року в інтересах ОСОБА_1 зроблено адвокатський запит щодо отримання документів, на підставі яких виник податковий борг. З відповіді на адвокатський запит встановлено, що у період з 25.11.2015 року по 27.11.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 27.11.2015 року №1212/1702/2809516995, податкове повідомлення-рішення №0025591702 від 24.12.2015 року та податкову вимогу №387-23 від 09 лютого 2016 року. Таким чином, ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості оскаржити податкове повідомлення-рішення №0025591702 від 24.12.2015 року та податкову вимогу №387-23 від 09.02.2016 року. Крім того, оскаржуване протиправне рішення безперервно порушує закон з моменту його винесення та може призвести до незворотних наслідків. На переконання позивача, відсутні підстави вважати порушеними строки звернення до суду. А тому встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. На думку позивача, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним. В акті перевірки вказано, що копія наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №484 від 13.11.2015 року направлено на адресу фізичної особи ОСОБА_1 . Проте, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Такі дії контролюючого органу не узгоджуються з вимогами норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей. Отже, дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки є протиправними. Позивач стверджує, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Позивач вважає, що відображення у податковій звітності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» прощення боргу ОСОБА_1 є лише приводом для відповідача щодо проведення податкової перевірки, з`ясування всіх обставин прощення, встановлення складових сум. У цьому ж випадку, відповідач під час перевірки не встановив, що сума прощеного боргу 515’ 212,21 гривень цілком складається з основного зобов`язання або в якійсь частині. Таким чином, за відсутності відомостей про те, що 515’ 212,21 гривень прощенного боргу є основним зобов`язанням, неможливо дійти до висновку, що це є додатковим благом в розумінні ст.165 Податкового кодексу України та не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку, тому, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є противоправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 направлено наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №484 від 13.14.2015 року а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 Податкового Кодексу України. За результатами перевірки направлено акт від 27.11.2015 року №1212/1702/2809516995 засобами поштового зв`язку. Таким чином був порушений строк звернення з позовною заявою. Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, ст.122 КАС України, ст.56, 102 відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду через пропуск шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що в ході здійснення аналізу податкової інформації та відповідно п.74.1, п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ у періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012 банківською установою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_1 в розмірі з прощенням (анулюванням) кредитної заборгованості у розмірі 515 212,21 грн. Так, 13.06.2018 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2203485627, відповідно до якого Банком було надано Позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 доларів США, а Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. У зв`язку з підвищенням курсу долара по відношенню до національної валюти, Позичальник не зміг належним чином виконувати свої зобов`язання. У зв`язку з означеними обставинами, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про припинення договору кредиту у зв`язку з прощенням (анулюванням) кредитної заборгованості у розмірі 515 212,21 грн. Тобто позивач обізнано уклав договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про припинення кредитного договору та прощення (анулювання) боргу. Отже, позивач був обізнаний про те що, банком йому була прощена (анульована) заборгованість за кредитом в сумі 515 212,21 грн. Щодо повної сплати (перерахування) сум податку на доходи фізичних осіб які підлягають сплаті платником податків самостійно, встановлено відсутність сплати фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які підлягають сплаті самостійно.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено. Продовжено розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2203485627, відповідно до якого Банком надано Позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 доларів США, а Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, у зв`язку з підвищенням курсу долара по відношенню до національної валюти, Позичальник не зміг належним чином виконувати свої зобов`язання.

У зв`язку із чим, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про припинення договору кредиту у зв`язку з прощенням (анулюванням) кредитної заборгованості у розмірі 515’ 212грн. 21коп.

В подальшому під час підготовки продажу автомобіля у серпні 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про винесення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкової вимоги №387-23 від 09.02.2016 року та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №387-23/66 від 31.05.2021 року.

У серпні 2023 року в інтересах ОСОБА_1 представником позивача до ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено адвокатський запит щодо отримання документів, на підставі яких виник податковий борг.

Листом від 27.09.2023 року за №64/69/б/04-36-13-05-10 ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило представнику позивача про наступне. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на запит від 21.09.2023 № б/н (вх. ГУ ДПС від 25.09.2022 №96714/6) в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах функцій та повноважень, визначених Податковим кодексом України від 02.10.2012 №2755-VI (далі - Кодекс), повідомляє таке. Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по ОСОБА_1 станом на 01.08.2023 обліковувався борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 109’ 214грн. 35коп., який виник 07.01.2016 року згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 24.12.2015 № 0025591702. Відповідно до підпункту 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 ст. 89 Кодексу право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень пункту 89.2 статті 89 Кодексу право податкової застави поширюється на будь - яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. Опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснюється відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 14.07.2017 №859/30727 та на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). По ОСОБА_1 складено рішення про опис майна від 31.05.2021 №387-23/66, яке направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу боржника. Згідно повідомлення про вручення поштове відправлення отримано ОСОБА_1 07.06.2021 особисто. Відповідно до пункта 42.2 статті 42 Кодексу документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Платіжним дорученням від 02.08.2023 №02/08/202340721568БВ ОСОБА_1 сплачено борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 109’ 215,00 гривень. Відповідно до статті 129 Кодексу, за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, в інтегрованій картці платника 02.08.2023 нараховано пеню у сумі 90 036,74 гривень. Згідно з пунктом 93.1 Кодексу майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Враховуючи наявність податкового боргу ОСОБА_1 у сумі 90’ 036грн. 74коп., у ГУ ДПС відсутні підстави щодо припинення податкової застави.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2015 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №484, яким керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року наказано заступнику начальника управління-начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 організувати документальну позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року строком на 3 робочих дні з 25.11.2015 року.

Як зазначає ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, останнім направлено ОСОБА_1 наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №484 від 13.14.2015 року, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 Податкового Кодексу України.

На підставі п.п. 19-1.1 п. 19-1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та наказу №484 від 13.11.2015, виданого ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в.о. завідувача сектору і спеціальних перевірок управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

Проведення перевірки не продовжувалося.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.11.2015 №484, а також письмове повідомлення від 13.11.2015 №108/1702 по дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням 13.11.2015 року, про що зазначено у акті від 27.11.2015 року №1212/1702/2809516995.

Перевірку проведено з відома ОСОБА_1 .

Перевірка проведена у приміщенні ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд. 1-а.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 27.11.2015 року №1212/1702/2809516995 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.12 по 31.12.12».

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 :

1. Пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, за період, шо перевірявся 87 371,48 грн.

2. Пп. 49.1, пп. 49.2 ст. 49, пп. 49.18.4 Податкового кодексу України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0025591702 від 24.12.2015 року та податкову вимогу №387-23 від 09.12.2016 року.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до п. 61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Статтею 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Як свідчать матеріали справи однією з підстав позову щодо протиправності спірних рішень становлять обставини стосовно порядку проведення податкової перевірки позивача. На думку позивача, в акті перевірки вказано, що копія наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №484 від 13.11.2015 року направлено на адресу фізичної особи ОСОБА_1 . Проте, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Такі дії контролюючого органу не узгоджуються з вимогами вищенаведених норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей. Отже, дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки є протиправними.

Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Встановлене статтями 75-81 ПК України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Як встановлено матеріалами справи, 13.11.2015 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №484, яким керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року наказано заступнику начальника управління-начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Чорнодобравській Т.Є. організувати документальну позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року строком на 3 робочих дні з 25.11.2015 року.

Як зазначає ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, останнім направлено ОСОБА_1 наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №484 від 13.14.2015 року а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 Податкового Кодексу України.

Так, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постановах від 11 червня 2020 року по справі № 823/1606/17 та від 12 серпня 2021 року по справі № 640/3605/19 Верховний Суд застосував норми статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстава позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18, але не виключно.

Суд ураховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі №812/821/17.

Так, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

В той же час, жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.

Враховуючи викладене, суд при розгляді відповідної справи вважає, що дії контролюючого органу з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №484 від 13.11.2015 року є правомірними.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач належним чином не обґрунтував яким чином не отримання ним відповідних документів мало вплив на суть зазначеного податковим органом допущеного порушення позивачем та відповідного донарахування податкових зобов`язань. Не кожне можливе допущене порушення процедурного питання може мати безумовні наслідки протиправності прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №160/17914/21.

Щодо твердження позивача про неправомірність віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що в ході здійснення аналізу відповідачем податкової інформації та відповідно п.74.1, п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ у періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012 банківською установою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_1 в розмірі з прощенням (анулюванням) кредитної заборгованості у розмірі 515 212,21 грн.

Так, 13.06.2018 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2203485627, відповідно до якого Банком надано Позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 доларів США, а Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

У зв`язку з підвищенням курсу долара по відношенню до національної валюти, Позичальник не зміг належним чином виконувати свої зобов`язання. У зв`язку з означеними обставинами, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про припинення договору кредиту у зв`язку з прощенням (анулюванням) кредитної заборгованості у розмірі 515’ 212грн. 21коп.

Тобто позивач обізнано уклав договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про припинення кредитного договору та прощення (анулювання) боргу. Отже, позивач був обізнаний про те що, банком йому була прощена (анульована) заборгованість за кредитом в сумі 515’ 212 грн. 21коп.

У підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Кодексу №2755 сума основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо вона перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року (у розрахунку на 2018 рік - 930,75 грн.) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника додатку. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Водночас, підпунктом 165.1.55. п.165.1 ст.165 розділу IV Кодексу №2755 встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Згідно до п. 167.1 ст.167 Кодексу №2755 ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За наведених обставин, суд вважає прощену суму основного боргу - додатковим благом, в розумінні пп. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням №0025591702 від 24.12.2015 року

Щодо обов`язку подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи суд зауважує, що відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Щодо повної сплати (перерахування) сум податку на доходи фізичних осіб які підлягають сплаті платником податків самостійно, встановлено відсутність сплати фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які підлягають сплаті самостійно.

Щодо донарахованого військового збору, суд вказує, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, враховуючи зазначене та висновок суду, що відповідачем вірно визначено суму податкового зобов`язання несплаченого позивачем, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0025591702 від 24.12.2015 року є законним та обґрунтованим.

Щодо визнання протиправною та скасування вимоги №387-23 від 09.02.2016 року.

Вказана позовна вимога є похідною від первинних позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а отже також задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, то суд враховує, що таке не підлягає до задоволення, оскільки ухвалою суду від 30.10.2023 року заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вище викладене, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-78, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська