Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №127/36476/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36476/25

Провадження 2/127/8449/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/36476/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 19.11.2025 року і мотивований тим, що 23.01.2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 442831-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4581 на номер телефону НОМЕР_1 (зазначений відповідачем в анкеті), який боржником було введено/відправлено.

Сторони погодили, що кредитні кошти – 8 000 грн. надаються на засадах строковості, поворотності, платності, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1, 07856088 % за кожен день користування кредитом.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, що наявна на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодили графік платежів.

Процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, із врахуванням дня видачі кредиту до дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що зазначена ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання кредиту не виконала, порушивши свої зобов`язання.

Станом на 30.10.2025 року за договором № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 14 117, 96 грн.

Дана сума складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 8 000 грн., суми прострочених платежів по процентах – 4 917, 96 грн., суми прострочених платежів за комісією – 1 200 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 рокув загальній сумі 14 117, 96 грн.та судовий збір – 2 422,40 грн.

Провадження у справі відкрите 28.11.2025 року.

Представник позивача – Виноградов Ю.Е. в судове засідання не з`явився, надав відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначив про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав за викладених обставин, просив задоволити в повному обсязі, наголосив, що розрахунок заборгованості правомірним та обґрунтованим, відповідачем не спростованим.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Її представник – адвокат Кравчук М.О. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Із розрахунком заборгованості загальному розмірі 14 117,96 грн. не погодився. Зауважив, що додаткові платежі – відсотки та комісія в загальній сумі 6 117, 96 грн. складають 76 % від суми отриманого відповідачкою кредиту – 8 000 грн., є несправедливими, комісія за надання кредиту – занадто високою. Посилаючись, зокрема, на ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», просив захистити права відповідача, як споживача фінансових послуг.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 23.01.2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 442831-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4581 на номер телефону НОМЕР_1 (зазначений відповідачем в анкеті), який боржником було введено/відправлено.

Сторони погодили, що кредитні кошти – 8 000 грн. надаються на засадах строковості (8 тижнів, термін дії до 20.03.2022 року), поворотності, платності, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1, 07856088 % за кожен день користування кредитом. Сторонами договору погоджено сплату позичальником комісії за надання кредиту – 1 200 грн.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, що наявна на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодили графік платежів.

Процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, із врахуванням дня видачі кредиту до дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Сторонами погоджено графік платежів, згідно з яким кредит – 8 000 грн., відсотки – 3 600 грн. та комісія – 1 200 грн., загалом 12 800 мали бути повернуті ОСОБА_1 чотирма платежами: 06.02.2022 року, 20.02.2022 року, 06.03.2022 року, 20.03.2022 року – останній платіж.

Сторонами договору погоджено орієнтовну загальну вартість кредиту – 12 800 грн., орієнтовну реальну річну процентну ставку – 17 227, 44 %.

Сторонами погоджено, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами (п.12).

Однак, відповідач за зміною та/або припиненням договору до позивача чи з позовом до суду не зверталась.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що зазначена ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання кредиту не виконала.

Станом на 30.10.2025 року за договором № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 14 117, 96 грн.

Дана сума складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 8 000 грн., суми прострочених платежів по процентах – 4 917, 96 грн., суми прострочених платежів за комісією – 1 200 грн.

Після закінчення строку дії договору позивач не нараховував процентів та не нараховував штрафних санкцій.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Кредитний договір від 23.01.2022 року, укладений між сторонами, недійсним судом не визнавався.

Отже, позивач надав належні і допустимі докази укладення 23.01.2022 року з ОСОБА_1 договору № 442831-КС-002 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8 000 грн., із чим також погодилась відповідач.

Проценти нараховані в сумі 4 917,96 грн., що передбачено умовами договору і ст. 1048 ЦК України, в межах строку кредитування. Відповідач не надав іншого належного розрахунку, тому підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині немає.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 200 грн., суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, комісія кредитодавця, пов`язана з наданням кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за надання кредиту в сумі 1 200 грн. була погоджена з відповідачем при укладенні договору від 23.01.2022 року, нарахована кредитором та облікована в день видачі кредиту, вказана в пропозиції укласти договір (Оферті), безпосередньо в кредитному договорі, графіку платежів тощо, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

На день розгляду даної справи судом заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому загальна сума боргу – 14 117, 96 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. (сплачений позивачем із урахуванням коефіцієнту 0, 8 при зверненні до суду з даним позовом) згідно платіжної інструкції від 11.11.2025 року.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, інд.01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за договором про надання кредиту № 442831-КС-002 від 23.01.2022 року в загальній сумі 14 117 (чотирнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 96 коп. та судові витрати – 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 26 лютого 2026 року.

Суддя: