Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №152/1183/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1183/25

2/152/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого – Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря – Сербіної М.В.,

представника

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника

відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про частковий поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат,

у с т а н о в и в:

01 вересня 2025 року ОСОБА_5 (далі – позивачка) звернулася до суду із цим позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про частковий поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 01 вересня 2002 року зареєструвала шлюб з відповідачем та тривалий час вони проживали у власному будинку під номером АДРЕСА_1 , 2007 року забудови, який побудували спільно на присадибній земельній ділянці площею 0,2018 га, Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час шлюбу було проведено, окрім будинку, будівництво (самовільне будівництво) значної частини будівель та споруд, в тому числі: до будинку - прибудову з підвалом, сарай, гараж, колодязь, хвіртку, ворота, огорожу. Спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя, утримання сім`ї, ведення господарства, утримання та виховання неповнолітньої дитини. Подальше спільне життя з відповідачем і збереження сім`ї та шлюбу стали неможливі і за її позовом рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2023 року, у справі № 152/1409/23, шлюб між сторонами розірвано.Тривалий час відповідач уникав та уникає від належного виконання обов`язку по утриманню неповнолітнього сина. Дитина знаходилась, фактично, на утриманні позивачки, а тому за її заявою судовим наказомШаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року у справі № 152/1727/24 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина- ОСОБА_6 , щомісячно, в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як стало позивачці відомо, з часу розірвання шлюбу відповідач почав вчиняти самоправні/самовільні дії, в тому числі, щодо нажитого спільно ними та придбаного відповідачем за позичені ним у матері позивачки кошти, рухомого майна шляхом його з їхньої садиби/господарства переміщення/приховування/ відчуження і тому інше, про що позивачкою подавалось відповідне звернення в поліцію. Дійшло до того, що відповідач мав і/або має намір (можливо вже вчинив) позивачку, а то і їхній дітей, виписати/зняти з реєстрації в їхньому спільному будинку. За вказаних, в тому числі вище, підстав та з метою добровільного/позасудового/ досудового врегулювання майнових питань щодо поділу/виділу спільної сумісної власності подружжя, в частині садиби (житлового будинку та господарських будівель і споруд та присадибної земельної ділянки - надалі - будинковолодіння або житлового будинку та земельної ділянки) під номером АДРЕСА_1 , що мало б зберегти її і відповідача кошти в інтересах їхній дітей і оскільки тривалий час відповідач, шляхом блокування, обмежив доступ її спілкування з ним за допомогою мобільного зв`язку і місце його перебування, для особистого спілкування, їй було невідоме, вона листом/пропозицією (в письмовій формі) від 25 грудня 2025 року запропонувала відповідачу вже самостійно/особисто: провести впорядкування технічної документації на належне нам будинковолодіння, оскільки (наскільки відомо) мають місце не узаконені забудови/прибудови і тому інше та мають місце зміни в чинному законодавстві з приводу формування технічної документації на забудови, в тому числі, в частині складових загальної площі; на підставі впорядкованої технічної документації, провести одну із вказаних/запропонованих нею дій, а саме: весь житловий будинок та всю присадибну земельну ділянку віддарити на одного чи обох наших дітей, або продати весь житловий будинок та присадибну земельну ділянку при цьому, попередньо, їй (через її представника) відповідачу віддати/передати половину коштів від реалізації їхньої нерухомості та додатково передати позичені відповідачем в її матері гроші в сумі 9200 доларів США, або віддаровувати 1/2 частину житлового будинок та 1/2 частину присадибної земельної ділянки на одного із наших дітей, або через суд визнати її позов про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину присадибної земельної ділянки, або добровільно або в судовому порядку (в тому числі по мировій угоді), без зайвих витрат на експертизи і тому інше, поділити в натурі, максимально/наближено порівну, житловий будинок та присадибну земельну ділянку, з визначенням за кожним з них конкретних приміщень/кімнат і частин присадибної земельної ділянки; можливі витрати по добровільному врегулюванню питання поділу житлового будинку та присадибної земельної ділянки нести порівну (понесені відповідачем витрати – 1/2 відшкодовуватиму вона протягом трьох діб і те ж саме має робити відповідач при понесенні мною витрат); при вирішенні питання відчуження (дітям чи іншим особам) нерухомості виникне необхідність отримання дозволу від неї, що, по можливості, буде вирішуватись або будуть розглядатись інші пропозиції, про які нею зазначено вище; з питань, які, можливо, не висвітлені в даному зверненні про добровільне/позасудове врегулювання питання поділу садиби, відповідач та/або його адвокат, могли врегулювати з моїм представником; про результати розгляду звернення/пропозиція просила повідомити письмово протягом 10 календарних днів, з дня отримання даного звернення/пропозиції, її представника - адвоката Кострицю В.С.; у разі не отримання її представником будь-якого повідомлення від відповідача та/або від його адвоката протягом визначених вище 10 днів про результати розгляду її звернення/пропозиції - протягом 3-10 календарних днів буде подано її позов до суду з метою примусового/судового вирішення спору з віднесенням всіх судових (а це від 15 000 гривень) витрат на відповідача; дане звернення/пропозиція буде направлена Вам моїм представником у 2025 році, коли він вважатиме це за потрібне. Дане звернення/пропозицію відповідач отримав 18 січня 2025 року і мав до 28 січня 2025 року повідомити мого представника про результати розгляду даної пропозиції. На дану мою пропозицію, представником, адвокатом Кострицею В.С., отримано від відповідача рекомендовану поштову кореспонденцію з листом, в якому зазначено, як відповідь на пропозицію про добровільне/позасудове врегулювання питання поділу садиби (житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і присадибної земельної ділянки) (досудове врегулювання спору), що датований 24 січня 2025 року, в якому відповідач зазначає про особисту ним неможливість провести впорядкування технічної документації на належне нам будинковолодіння, так як її у його нема. Окрім того, відповідач зазначає в даному листі про те, що із запропонованих нею дій, які були вказані в пунктах пропозиції від 25 грудня 2024 року (пункти 2.2.1. - 2.2.5) не є можливими, оскільки відсутня у його технічна документація на належне нам будинковолодінняі зробив, заключення/висновок, що, дослівно, «Тому на підставі викладеного у мене на теперішній час немає змоги добровільного/позасудового/досудового врегулювання майнових питань щодо поділу /виділу спільної сумісної власності подружжя в частині садиби (житлового будинку та господарських будівель і споруд та присадибної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .». Таким чином, позивачка вважає, що відповідач безпідставно самоусунувся від впорядкування технічної документації на будинковолодіння, а тому, з метою впорядкування технічної документації на будинковолодіння, протягом лютого - березня 2025 року від її імені було замовлено технічну документацію та проведено певні, необхідні виплати по її виготовленню, що становлять, відповідно: за виготовлення технічної документації 5361 грн.00 коп + банківські послуги 53 грн. 61 коп., а разом 5414 грн. 61 коп, що підтверджується, як виготовленою станом на 18.03.2025 року технічною документацією, так і копією Квитанції до платіжної Інструкції на переказ готівки № 0.0.4219888345.1 від 28.02.2025, якою проведено оплату її представником. Окрім того, через представника було замовлено та проведено оплату і виготовлено довідку про оціночну вартість того ж будинку та присадибної земельної ділянки станом на 02.04.2025 року, за що проведено оплату в сумі 800 грн. 00 коп. + банківські послуги 8 грн. 00 коп., а разом 808 грн. 00 коп., що підтверджується, як виготовленою Довідкою ..., так і копією Квитанції до платіжної Інструкції на переказ готівки № 0.0.4314770347.1 від 16.04.2025, якою проведено мою оплату її представником. З виготовленої-оновленої технічної документації встановлено, що мають місце самовільні будівництва: прибудова літ. «а2»-2012 рік побудови, підвал літ «аЗ»-2012 р., сарай літ «Б»-2012р., гараж літ. «В»-2012р., колодязь № 1; хвіртка № 2; ворота № 3; огорожа № 4, які побудовані без дозвільних документів. За вказаних підстав, з виїздом до спеціаліста в м. Жмеринку, її представником адвокатом Кострицею В.С. з м. Жмеринки відповідачу 23.05.2025 р. о 10 годині (1хв.43с) та о 10 годині 58 хвилин (16с) на його мобільний телефон № НОМЕР_1 було зроблено два дзвінки при яких велась розмова про узаконення самовільного будівництва, замовником якого можете бути тільки відповідач, оскільки на нього виписано свідоцтво про право власності. Тоді відповідач погодився прийняти участь в цьому узаконенні і підписати необхідні документи. Тож, з метою вирішення питання узаконення самовільного будівництва була домовленість з необхідним спеціалістом, який мав з м. Жмеринки приїхати з метою особистого обстеження об`єктів самовільного будівництва і укладення необхідного договору з відповідачем та проведення відповідної оплати, а це щонайменше від 6000 грн.+ окремо проїзд. З цією метою вже 28 травня 2025 року о 9-30 год та о 9-58 год (3 хв. 39 с) в телефонному режимі її представником адвокатом Кострицею В.С. відповідача було попереджено про приїзд спеціаліста для проведення необхідних дій по узаконенню самовільного будівництва. Під час даної розмови відповідач в категоричній формі відмовився будь-що робити/підписувати, пояснивши це тим, що у нього є документи про узаконення самовільного будівництва, по яких він сплачував штрафи та оформлялв/дооформляв/узаконював зроблене самовільне будівництво.Таким чином, відповідач, повторно, ухилився від впорядкування документації на будинковолодіння. При цьому відповідач послався, що всі його питання буде вирішувати його адвокат. 07 червня 2025 року було отримано адресовану від відповідача рекомендовану поштову кореспонденцію з листом без підпису, який датований 29 травня 2025 року, в якому зазначено, що на якусь усну пропозицію, щоб продати будинок, він повідомляє, що дає згоду на продаж будинку за 25 тис. доларів США, з яких він сам претендує не менше ніж на 12 тис. 500 дол. США, або якщо оформляє на себе, то має сплатити йому вказану суму у 12 тис. 500 дол. США. З даного та попереднього листів і бездіяльності відповідача зроблено висновок, що відповідач та його «адвокат» свідомо уникають від впорядкування документації, бо чи продавати, чи оформляти на когось з них - це (узаконення самочинного будівництва) необхідно зробити. Про це не потрібно запитувати - це всім відомо і воно вирішиться з позивачем чи без позивача але за його рахунок, в тому числі у майні. За вказаних підстав, вже листом від 16.06.2025 року представник позивача, відповідачу запропонував невідкладно, вирішити питання, про які, в тому числі, було зазначено в даному листі. При відсутності наміру та дій протягом п ’яти календарних днів, з дня отримання даної, вдруге, пропозиції, - всі подальші витрати, як і попередні (а це вже понад 40 000 (сорок тисяч) гривень буде покладено на відповідача. Даний лист відповідач отримав 27 червня 2025 року, що підтверджується поштовим повідомленням ВПЗ Слобода-Шаргородська 2350500019938. 15 липня 2025 року по місцю її реєстрації було отримано від відповідача рекомендовану поштову кореспонденцію за трек-номером 2350001720129 з його листом, що датований 09 липня 2025 року, в якому на письмову пропозицію представника від 16 червня 2025 року повідомляє про те ж, що писав в листі від 29 травня 2025 року про згоду на продаж будинку за 25 тис. доларів США, з виділенням або сплатою нею йому його частки у 12500 доларів США з додатком до листа ксерокопії з газети та самої газети «Шаргородщина» за № 26 від 02 липня 2025 року на 4 сторінці якої міститься оголошення про продаж нашого будинку із земельною ділянкою за договірною ціною із зазначенням номера мобільного телефону відповідача. Далі відповідачем в листі зазначено, що після продажу будинку будуть розподілені між нами гроші, порівну, Наскільки відомо, на 02 вересня 2025 року буде 2 місяці, як вийшло оголошення в газеті, а потенційних покупців на будівлю з численними неузаконеними будівлями - на оглядини, як не було, так і нема. Тож, вважає, що в зазначений період з січня по вересень 2025 року відповідач не скористався своїм правом намагатись врегулювати добровільно питання поділу спільної нерухомості, в тому числі житлового будинку із присадибною земельною ділянкою, а тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом з віднесенням всіх витрат на відповідача. Вказує, що у період перебування у шлюбі з відповідачем ними нажито значне майно, в тому числі житловий будинок, який був побудований з господарськими будівлями та спорудами і приватизована земельна ділянка кадастровий номер 0525387700:06:005:0021 площею 0,2018 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення відповідач свідомо і безпідставно добровільно не бажав і не бажає впорядкувати/узаконити самовільне будівництво та дійти згоди щодо розподілу вказаного спільного майна, зокрема зазначеного вище житлового будинку та присадибної земельної ділянки. Оскільки, майно було придбане нею та відповідачем в період їхнього шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому вона маю намір поділити вищезазначене майно, щонайменше, шляхом визначення за нею права власності на 1/2 частки спільного будинку та 1/2 частки спільної присадибної земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на вищевикладене, позивачка просить: здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 0526387700:06:005:0021 площею 0,2018 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя - моєї, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 0525387700:06:005:0021 площею 0,2018 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача, на її користь, понесені нею витрати на оновлення технічної документації та оцінку будинку та земельної ділянки в сумі 9222,61 грн; стягнути з відповідача, на її користь судові витрати на сплату судового збору в сумі 3633,60 грн та за надання їй правничої допомоги в фіксованій сумі 30000 грн, а разом 33633,60 грн.

Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року змінено у справі відомості про анкетні дані позивачки, а саме прізвище позивачки « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » та постановлено подальший розгляд справи здійснювати за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про частковий поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат.

Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, сторони 01 вересня 2002 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Шаргородського районного управління юстиції, запис №56 (а.с.11).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.12).

Згідно з копією довідки про склад сім`ї №1314 від 11 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (дочка) та ОСОБА_6 (син) зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2023 року у справі №152/1409/23, шлюб між сторона розірвано (а.с.14-15).

Згідно з копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26828410 від 27 липня 2010 року, власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 139,84 кв.м., житловою площею 73,23 кв.м., який складається з чотирьох кімнат, є відповідач – ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , власником будинку загальною площею 139,84 кв.м. є відповідач – ОСОБА_2 (а.с.18-20).

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №260353, власником земельної ділянки площею 0,2017 га, яка розташована по АДРЕСА_1 є відповідач – ОСОБА_2 (а.с.21).

25 грудня 2024 року позивачка звернулася до відповідача з пропозицією про добровільне/позасудове врегулювання питання поділу садиби (житлового будинку з по господарськими будівлями та спорудами і присадибної земельної ділянки) (а.с.12-23).

24 січня 2025 року відповідач надав відповідь представнику позивачки – адвокату Костриці В.С. (а.с.26).

Відповідно до копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 та виготовлений на замовлення ОСОБА_8 , має загальну площу 145,7 кв.м., з них: житлова 73,2 кв.м. та допоміжна 72,5 кв.м. (а.с.28-30).

Згідно з копією довідки №117 від 18 березня 2025 року, виданої КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», загальна площа будинку по АДРЕСА_1 , змінилась з 139,84 кв.м. на 145,7 кв.м., за рахунок площі прибудови літ №а2», підвалу літ «а3». Прибудова літ «а2»-2012 рік побудови, підвал літ «а3»-2012 рік, сарай літ «Б»-2012 рік, гараж літ «В»-2012 рік, колодязь №1, хвіртка №2, ворота №3, огорожа №4 – побудовані без дозвільних документів (а.с.31).

Позивачкою було оплачено грошові кошти у розмірі 5361 грн та 800 грн за виготовлення технічної документації, що підтверджується копіями квитанцій «Приватбанк» №0.0.4219888345.1 від 28 лютого 2025 року та №0.0.4314770347.1 від 16 квітня 2025 року (а.с.32, 35).

Відповідно до копії довідки №201-20250402-0009421366 від 02 квітня 2025 року про оціночну вартість об`єкта нерухомості, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 145,70 кв.м., має оціночну вартість об`єкта у розмірі 111454,77 грн (а.с.33-34).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто ст. 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).

Відповідно до ст. 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

Частина 4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У зазначеній постанові роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Судом встановлено, що спірні житловий будинок та земельна ділянка були набуті сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі. Доказів існування між подружжям шлюбного договору або інших домовленостей, які б змінювали правовий режим майна, суду не надано. Тобто, відповідне спірне майно за загальним правилом є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, спірні житловий будинок та земельна ділянка підлягають поділу між сторонами як спільне майно подружжя з визначенням рівних ідеальних часток, що відповідає принципу рівності прав подружжя.

При цьому, суд враховує, що позивачкою понесені витрати на оновлення технічної документації та оцінку будинку та земельної ділянки саме на її замовлення у розмірі 9222,61 грн, тобто без згоди відповідача на виготовлення такої документації, зважаючи, що останній є власником нерухомого майна, слід залишити за позивачкою.

Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, оцінки доказів у їх сукупності, принципу справедливості, розумності та рівності прав сторін, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачці правова допомога надавалась адвокатом Кострицею Володимиром Сергійовичем, що підтверджується витягом з договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 11 грудня 2024 року.

Відповідно до розрахунку та погодження винагороди (гонорару, понесених витрат) за надану правничу допомогу (послуги) адвоката і передача-прийняття роботи на суму 10000 грн від 03 вересня 2025 року, квитанції до прибуткового касового ордера №163/3597501420 від 25 грудня 2024 року на суму 5000 грн, квитанції до прибуткового касового ордера №162/3597490667 від 25 грудня 2024 року на суму 5000 грн, квитанції до прибуткового касового ордера №101/5231180383 від 16 вересня 2025 року на суму 30000 грн, додаткового розрахунку та погодження винагороди (гонорару, понесених витрат) за надану правничу допомогу (послуги) адвоката і передача-прийняття роботи на суму 10000 грн від 23 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 30000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 15000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3355,62 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі статей ст. 358, 367, 372, 386, 392, 194 ЦК України, ст. 57, 65, 69, 70 СК України,суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про частковий поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат– задовольнити частково.

Здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 0526387700:06:005:0021 площею 0,2018 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 0525387700:06:005:0021 площею 0,2018 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 62 копійки та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський