Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №138/807/25 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/807/25

Провадження №:2/138/633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Бугери І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, зокрема, шо з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. На момент звернення до суду нею також подано позов про розірвання шлюбу. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано транспортний засіб марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб було придбано за 23000 доларів США, що еквівалентно 955650,00 грн. Разом з тим, у договорі купівлі-продажу ціна є заниженою та становить 760000,00 грн. Автомобіль придбано за спільні кошти та право власності зареєстровано на відповідача. Після фактичного припинення шлюбних відносин автомобілем користується відповідач та позивачу для користування його не надає і не бажає розділити майно в добровільному порядку чи сплатити компенсацію за половину його вартості. Позивач бажає поділити майно набуте сторонами спору під час подружнього життя.

Враховуючи викладене вище, позивач просила суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на частину транспортного засобу марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14.04.2025 до суду надійшов відзив на позов, який мотивований тим, зокрема, що сторони спору перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2022. Автомобіль марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 було придбано 08.11.2024. Разом з тим, 07.03.2025 вказане авто було відчужене за спільною згодою з позивачем. Кошти від реалізації автомобіля були передані позивачу. Таким чином, оскільки автомобіль було відчужено за взаємною згодою сторін спору, то предмет спору у даній цивільній справі взагалі відсутній.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.06.2025 зупинено провадження у справі у зв`язку з перебування відповідача у складі ЗСУ.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.07.2025 поновлено провадження у справі та продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.10.2025 за клопотанням представника позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2025 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.11.2025 задоволено клопотання експерта, уточнено питання поставлене на вирішення експертів та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.12.2025 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його та позивача участі. Також зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження згоди на відчуження відповідачем спірного автомобіля. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивачу були передані хоч якість кошти за відчуження авто. При цьому, автомобіль відчужувався ОСОБА_3 по дорученню, яка є матір`ю відповідача, а покупцем був ОСОБА_4 , який є батьком відповідачем, що свідчить про фіктивність даного договору. Крім того, зазначив, що у випадку, якщо від сторони відповідача надійне клопотання про відкладення судового засідання, то просив врахувати ту обставину, що справа розглядається досить тривалий час, а останні три засідання відкладались за ініціативою сторони відповідача, а відтак їх дії свідчать про зловживання процесуальними правами.

Відповідач та його представник втретє в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання завжди були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (судової повістки) до електронного кабінету ЄСІКС «Електронний суду» відповідача та його представника. Представник відповідача щоразу подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду даної цивільної справи по суті, суд враховує позицію викладену у постанові ВП ВС від 12.12.2024 у справі № 990SCGC/20/24 (провадження № 11-222сап24), в якій зроблено висновок, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що сторонам було надано достатньо часу з моменту відкриття провадження для можливості подання до суду своїх заперечень та доказів на їх підтвердження. Крім того, стороною позивача подано заяву про підтримання позову та зазначено свою позицію щодо вимог позову, що також дає суду підстави для вирішення даного спору по суті. При цьому, і позицію відповідача відображено у відзиві на позов.

Більш того, у жодній із трьох заяв про відкладення судового засідання представник відповідача не зазначав про те, які дати у нього вільні від судових засідань для можливості суду призначити судове засідання з урахуванням зайнятості цього представника.

Дослідивши матеріали позовної заяви, зміст відзиву на позов, оцінивши докази суд, дійшов таких висновків.

Встановлено, що 10.08.2022 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.10).

08.11.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4988369 відповідно до якого відповідач придбав транспортний засіб марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 (а.с.11-14).

Разом з тим, 07.03.2025 ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , яка діяла на підставі доручення, відчужила вказаний вище автомобіль ОСОБА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу №2141/2025/5190302 транспортного засобу (а.с.32).

Таким чином, під час судового розгляду судом встановлено, що даний транспортний засіб було відчужено відповідачем третій особі. При цьому, як стверджує позивач, автомобіль відчужувався матір`ю відповідача ОСОБА_3 , як представником відповідача, а покупцем був батько відповідача ОСОБА_4 .

Сторони спору не надали суду доказів про те, що будь-яке інше майно крім зазначеного вище слід вважати їх спільним сумісним майном та відповідно віднести до об`єктів поділу.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема, щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Відповідач стверджуючи ту обставину, що відчуження автомобіля відбулось за взаємною згодою сторін спору та позивачем отримано кошти від його реалізації, не зазначив про жодні докази, які доводять таку обставину та таких суду надано не було. Так само відсутні будь-які відомості про надання згоди позивача на відчуження відповідачем автомобіля і у самому договорі купівлі-продажу.

Судом не встановлено наявність обставин, передбачених ст.70 СК України для відступлення від презумпції рівності часток позивача у спільному сумісному майні.

Зважаючи на положення вказаної норми, та те, що вказане вище майно було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, то таке майно є їх спільною сумісною власністю, а частки сторін у праві власності на автомобіль марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , слід вважати рівними, а саме по 1/2 частини кожного з об`єктів рухомого та нерухомого майна.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Метою звернення сторін до суду є поділ спільного сумісного майна подружжя. Таким майном є, зокрема, неподільна річ - автомобіль.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).

Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у своїй постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Також, суд бере до увагу позицію Верховного Суду у постанові від 23.07.2024 у справі №752/9168/20, де зазначено, зокрема, що у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Сторона відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначала, зокрема, що автомобіль було відчужено за спільною згодою сторін спору та кошти за продаж були передані позивачу, однак жодного доказу на підтвердження зазначених обставин не надав. Так само відсутні такі відомості і у самому договорі купівлі-продажу №2141/2025/5190302.

Як слідує з висновку за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/102-25/25391-АВ від 25.11.2025 середня ринкова вартість автомобіля аналогічного автомобілю марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , станом на момент проведення експертизи може становити 746580,00 грн. (а.с.152-160).

Зважаючи на викладене вище, оскільки суд дійшов висновку, що частки сторін у спірному сумісному майні подружжя становить по , то поділ такого майна слід здійснити таким чином.

Так, позивачем при подачі позову до суду визначено вартість частини спірного майна право власності на яке вона просить визнати у розмірі 477825,00 грн. Разом з тим, як слідує з вказаного вище висновку експерта середня ринкова вартість спірного автомобіля становить 746580,00 грн., тобто частини становить 373290,00 грн.

Зважаючи на те, що позивач просила суд визнати право власності на частину автомобіля марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , однак відповідачем вказаний автомобіль було відчужено та суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначене відчуження відбулось за взаємною згодою сторін спору і позивачем отримано 50% коштів отриманих після відчуження авто, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідач на користь позивача грошову компенсацію вартості частини зазначеного транспортного засобу, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-25/25391-АВ від 25.11.2025, у розмірі 373290,00 грн., а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2986,22 грн. (3822,60/78,12%).

Враховуючи викладене вище, положення ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.183, 355, 368, 372 ЦК України, керуючись ст. 12, 76-81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу марки «TOYOTA» модель «СAMRY», 2017 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 у розмірі 373290 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 2986 гривень 22 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.Б.Київська