Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №133/3960/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/3960/25

25.02.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бірюковї Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 26.10.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено про те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі у період з 08.03.2022 по 05.11.2024 з ОСОБА_2 .

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 03.10.2024 у справі №133/2007/24 шлюб розірвано.

Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_1 .

Згідно із судовим наказом Козятинського міськрайонного суду від 22.09.2025 з позивача на користь відповідача на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення сином повноліття.

Вказує, що будучи мобілізованим, перебуваючи на військовій службі, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини отримав поранення та був госпіталізований.

Висновком військово-лікарської комісії №2025-0704-1222-3797-3 від 04.07.2025 у зв`язку з отриманими травмами стан здоров`я позивача погіршився, встановлено ряд захворювань та діагнозів, пов`язаних із захистом Батьківщини, та проходженням військової служби, на підставі чого останній визнаний обмежено придатним до служби.

Після поранення потребує додаткового лікування, що є матеріально затратним.

Зазначив, що 18.07.2025 по теперішній час перебуває на військовій службі по мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , де грошове забезпечення значно менше, ніж було під час виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковнико ОСОБА_4 .

Крім того, 26.11.2024 уклав шлюб з ОСОБА_5 , та з 16.07.2025 вимушені орендувати житло. В інтересах сім`ї 16.07.2025 строком на 3 (три) роки був укладений договір оренди житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де ми проживаємо разом з дружиною та її двома дітьми. Орендна плата за орендоване житло відповідно до вказаного Договору складає 10000 (десять тисяч) гривень, яку позивач сплачує самостійно.

Також зазначає, що на утриманні позивача перебуває двоє дітей дружини від попереднього шлюбу.

З 2022 року позивач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від попереднього шлюбу, щомісячно в розмірі 5000.00 грн, яка є інвалідом дитинства з діагнозом цукровий діабет І типу важкої форми.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач зазначив, що його матеріальний стан, та стан здоров`я змінився, у зв`язку із чим просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 в справі № 133/3570/23 на утримання сина – ОСОБА_7 , 5 з 1/4 до 1/6 частини зі всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

До справи надійшов відзив, змістом якого, відповідач позовні вимоги не визнає. Вважає, що доказів на лікування травм після поранення позивач не надав, як і не вказав вартість ліків.

Крім того, лікування військовослужбовців після поранення передбачено низкою нормативно-правових актів, зокрема Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Цей документ визначає порядок проходження військово-лікарської експертизи (ВЛК), а також право на відпустку для лікування та умови виплат.

Не визнає сплату орендної плати за житло, підставою для зміни розміру аліментів, так само як і сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 , у зв`язку із ненаданням доказів сплати таких.

У відзиві зазначає, що заочним рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року по справі № 481/1779/24 з колишнього чоловіка теперішньої дружини позивача ОСОБА_9 на утримання їх спільних дітей: дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

З огляду на викладене, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

До справи надійшов відзив (№1/3702/25 від 05.12.2025), порушення строку його подання судом не встановлено, що підтверджено поштовим повідомленням про отримання копії позовної заяви із додатками стороною відповідача. Розгляд справи відповідач просила здійснювати без її участі.

До суду 08.12.2025 надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

До суду 14.01.2026 надійшли заяви від відповідача та позивача про розгляд справи без їх участі.

Позивач просив долучити до матеріалів справи консультативні висновки, які не зміг надати раніше. Клопотання про долучення судом задоволено.

Інші заяви та клопотання від учасників справи, у тому числі про витребування доказів, до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням надокази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду від 03.10.2024 у справі №133/2007/24 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_1 .

Згідно із судовим наказом Козятинського міськрайонного суду від 22.09.2025 з позивача на користь відповідача на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення сином повноліття.

Згідно з інформацією Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.12.2025 встановлено наступне:

Боржником 24.10.2025 пред`явлено квитанції про сплату аліментів на пряму стягувачці від 19.09.2025 року (сума 5025,13 грн) та 20.10.2025 року (сума 5025,13 грн).

Виконавцем 01.10.2025, 24.10.2025, 01.12.2025 винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які направлені до ПФУ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ПАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС».

Розрахунок заборгованості проведено відповідно до звітів з ПФУ та ДПС. Після отримання звітів з ПАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС» та ІНФОРМАЦІЯ_3 буде проведено перерахунок заборгованості.

Станом на 01.12.2025 року відповідно до розрахунку заборгованості у боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідно до відповідей ПФУ на запити від 25.09.2025, 01.10.2025, 24.10.2025, 30.10.2025 та 01.12.2025 боржник ( ОСОБА_1 ) отримує дохід у ПАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС», ІНФОРМАЦІЯ_7 та Пенсійному фонді України.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 зі всіх видів заробітку (доходів), - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.09.2025та до досягнення дитиною повноліття, ВП №79185886 у вересні та жовтні 2025 року розмір сплачених аліментів склав – 5025,13, за листопад 2025 року – розмір аліментів склав - 7604,04 грн.

Також судом встановлено, що з 2022 року позивач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від попереднього шлюбу, щомісячно в розмірі 5000.00грн, яка є інвалідом дитинства з діагнозом цукровий діабет І типу важкої форми.

Вказані обставини підтверджується свідоцтвом про народження доньки ОСОБА_13 , №98, висновком ЛКК від 19.04.2023, медичним висновком 07.10.2022, посвідченням особи з інвалідністю з дитинства, нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів на дитину від 01.10.2025, зареєстрованим за №1054, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_14 (матері) про сплату аліментів Позивачем на утримання доньки та відсутності заборгованості.

Отже, судом встановлено, що на утриманні позивача перебувають двоє рідних дітей:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого стягуються 1/4 усіх доходів Позивача;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на яку позивач щомісячно сплачує аліменти в розмірі 5000 грн.

Щодо погіршення стану здоров`я позивача та його матеріального становища

Висновком військово-лікарської комісії №2025-0704-1222-3797-3 від 04.07.2025 у зв`язку з отриманими травмами стан здоров`я позивача погіршився, встановлено ряд захворювань та діагнозів, пов`язаних із захистом Батьківщини, та проходженням військової служби, на підставі чого останній визнаний обмежено придатним до служби.

Також погіршення стану здоров`я підтверджується наступними доказами: довідкою про обставини травми Позивача №182/13950 від 20.11.2024р.; довідкою ВЛК №2025-074-1222-3797-3 від 04.07.2025р.; довідкою з місця служби №10/3210 від 10.09.2025; випискою консультативним висновком спеціаліста невролога від 24.04.2025; записом лікаря кардіолога від 28.06.2025.; консультативним висновком спеціаліста від 17.11.2025, консультативним висновком спеціаліста від 15.12.2025, квитанціями про витрати на ліки в сумі 1698 грн.

Суд відхиляє твердження позивача щодо утримання дітей дружини, так як судом встановлено, що заочним рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року по справі № 481/1779/24 з колишнього чоловіка теперішньої дружини позивача ОСОБА_9 на утримання їх спільних дітей: дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , є відносини, які пов`язані із виконанням обов`язку щодо утримання дитини, а саме щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються із батька, шляхом зменшення частки від заробітку (доходу) платника аліментів з 1/4 на 1/6 (сімейні правовідносини).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши позовну заяву, взявши до уваги аргументи викладені у відзиві, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку із наступним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як передбачено ч.5-7 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом ч.2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Так, способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є зміна правовідношення.

Стаття 8 СК України врегульовує, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Згідно з положеннями до ч.1,2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків. Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.

Згідно з ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як врегульовано ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За нормою ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За приписами ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені нормативні положення, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є військовослужбовцем та як він стверджує у зв`язку з цим погіршився стан його фізичного, внаслідок чого він потребує лікування, що впливає на його фінансові можливості. Окрім того, розмір його доходу зменшився, так як останній визнаний обмежено придатним та не проходить службу у зоні активних бойових дій.

Вказане у своїй сукупності свідчить про погіршення його матеріального стану.

Відповідач у своєму відзиві заперечує те, що змінився майновий стан ОСОБА_1 у зв`язку зі станом здоров`я, звертає увагу суду на те, що матеріальне забезпечення та лыкування військовослужбовців закріплене на законодавчому рівні, а тому позивач не повинен нести особисті витрати на це.

В свою чергу відповідачка не надала розрахунок витрат, необхідних на утримання дитини, не вказала на недостатність раніше заявленого розміру аліментів, не надала будь-яких доказів того, що дитина потребує додаткових витрат за станом здоров`я чи в зв`язку з іншими обставинами.

Як вбачається із висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, адже, позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Таким чином наявність у позивача дитини від першого шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів,

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.

При цьому суд не може заперечувати право вимагати зменшення розміру аліментів, з огляду на мінливість життєвих обставин.

Більше того, раніше визначений розмір аліментів відбувався за судовим наказом, тобто виходячи із встановленого розміру аліментів, без дослідження дійсних даних про доходи та матеріальне становище платника аліментів, навність на його утриманні інших осіб.

Враховуючи те, що фінансові можливості позивача змінилися, а саме у позивача збільшилися витрати на його лікування, наразі із нього стягується половина отриманого доходу на дітей, враховуючи при цьому, що зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не порушить право дитини на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування та не буде порушеним і відповідатиме принципу розумності та достатності стягнутих аліментів відповідно до фактичних потреб неповнолітнього сина, беручи до уваги і те, що обов`язок утримувати дитину покладений на обох батьків, суд знаходить підстави для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому суд не знаходить підстав для зменшення розміру аліментів до 1/6 частки заробітку (доходу) позивача, а вважає, що зменшивши розмір аліментів на утримання сина з 1/4 частини доходів позивача до 1/5 частини його доходів, позивач матиме реальну фінансову можливість надавати таку допомогу дитині та за потреби виділити кошти на своє лікування.

З урахуванням викладеного, розмір аліментів підлягає частковому зменшенню з 1/4 частини до 1/5, що є розумним та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітньої дитини та фінансових можливостей її батька.

Суд, визначаючи час з якого слід змінити спосіб стягнення аліментів на дитину, приймає до уваги, що згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Заява про розподіл судових витрат від позивача до суду не надходила, тому питання їх розподілу судом не вирішується.

Стягнення аліментів в новому розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили, припинивши стягнення аліментів у справі № 133/3570/25.

Керуючись статтями 209, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно з судовим наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22.09.2025 в справі №133/3570/25 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши частку, що стягується до 1/5 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНКПП – НОМЕР_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/5 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.

З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів по виконавчому листу №133/3570/25 (ВП 79185886).

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ; проживає: АДРЕСА_1 , паспорт: серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , виданий Козятинським РВ УМВС України Вінницькій області, 14.08.1996р.,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: № НОМЕР_4 , виданий 08.07.2022, органом 0520

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2026

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА