Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №130/3195/25 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/320/2026

130/3195/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» звертається до суду даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9637112 від 21 лютого 2024 року у розмірі 41931,02 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Позов обґрунтовує тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав: копію кредитного договору, копію правил надання грошових коштів у позику, копію паспорту споживчого кредиту, копію довідки про ідентифікацію, розрахунок заборгованості, виписки з особового рахунку за кредитним договором, копію договору факторингу, копію акту прийому-передачі реєстру боржників, копію реєстру боржників, копію договору про надання правничої допомоги, копію акту прийому-передачі, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважаємо заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначив, що позивач розцінює позицію відповідача як намагання ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язанням. Доводи відзиву не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися. Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору №00-9637112 від 21 лютого 2024 року та підписав електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору. Звернув увагу, що в наданому ТОВ «МАКС КРЕДИТ» розрахунку, при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. Крім того, зазначає, що позивачем надано беззаперечні докази щодо надання професійної правничої допомоги з обґрунтованими розрахунками, а тому наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позиція відповідача

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кадук А.І. надає відзив на позовну заяву та зазначає, що ознайомившись з позовною заявою, позицією та обставинами, які викладені в даному позові, вважає положення кредитного договору щодо обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору». Крім того, сума заборгованості за нарахованими процентами становить 35 731,02 грн, тоді як сума заборгованості за основним зобов`язанням - 5 900 грн. Нараховані позивачем проценти вшестеро перевищують суму позики, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинам першої та другої статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Умовами кредитного договору визначено: денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2.5% - п.1.6.1.; річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 926.43% - п.1.7. Тоді як встановлена Національним Банком України облікова річна процентна ставка на сьогодні (2025 рік) становить 15,5%. Вимоги кредитора про стягнення зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також зазначила, що до позовної заяви не додано належного та детального розрахунку заборгованості. Розрахунок заборгованості ТОВ «Макс Кредит», виписка з особового рахунка ТОВ «ФК «Ейс», які додані до позовної заяви, є незрозумілими, необгрунтованими, з них неможливо детально встановити: на яку суму заборгованості, які проценти нараховувались, а тому вважає дані докази не належними.

Окремо зазначила, що сума 7000 грн, яка вказана як витрати позивача на правничу допомогу, є явно завищеною, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, також вказано в прохальній частині позову, щодо проведення розгляду справи без участі представника позивача. Тому, зважаючи, що даний спір є малозначним, позовна заява про стягнення заборгованості не є документом надзвичайної складності, просила зменшити витрати на правничу допомогу до 3000 грн, що буде співмірним зі складністю справи та наданих правничих послуг позивачу.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької 20 жовтня 2025 року (а.с.1).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України Також цією ж ухвалою витребувано в АТ «Універсал банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки та зарахування коштів відповідачці, яка 11 листопада 2025 року надійшла до суду (а.с.79).

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 65). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом відправлення вручено особисто ОСОБА_1 (а.с. 68).

6 листопада 2025 року представник відповідача надає заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 69).

11 листопада 2025 року надходить відзив на позовну заяву (а.с. 72-78).

11 листопада 2025 року на виконання ухвали суду АТ «Універсал банк» надає витребувану судом інформацію (а.с 79-82).

13 листопада 2025 року надходить відповідь на відзив (а.с. 83-92).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 21 лютого 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 00-9637112, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) 15 лютого 2025 року. За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5 % від суми Кредиту, що складає: 300 грн. Денна процентна ставка Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки та Комісії (у разі її наявності) дорівнює 2,5 % та розраховується в процентах. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 926,43 %. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 59652 грн. Договір підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором «84003» (а.с.27-31).

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту, відповідач ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 21 лютого 2024 року та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «85468» (а.с. 20-21).

Під час укладення кредитного договору № 00-9637112 від 21 лютого 2024 року відповідачем пройдено ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор 84003 під час проходження ідентифікації ним вказано контактний номер телефону НОМЕР_1 (а.с.19).

До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено Правила коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ», які діють з 9 січня 2024 року (а.с.22-26).

18 червня 2024 року на картковий рахунок відповідача ТОВ «МАКС КРЕДИТ» були перераховані кредитні кошти в розмірі 6000 грн, що стверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн», інформацією ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відомостями АТ «Універсал Банк», наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.15-18,79-82).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 00-9637112 від 21 лютого 2024 року заборгованість за кредитним договором станом на 21 жовтня 2025 року складає 41931,02 грн, яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5900 грн, заборгованості за процентами в сумі 35731,02 грн, комісії в сумі 300 грн (а.с. 41-42). Суд зауважує, що позивач було 30 квітня 2024 року здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 100 грн, що є доказом того, що ОСОБА_1 визнала існування кредитного договору та свого зобов`язання за ним.

Згідно з копією договору факторингу №211120245-МК/Ейс від 21 жовтня 2025 року, між ТОВ «Ейс» (Фактор) та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт), укладено договір про те, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.48-54).

Відповідно до платіжних інструкцій, фактор виконав своє зобов`язання перед клієнтом за договором факторингу №№211120245-МК/Ейс від 21 жовтня 2025 року (а.с. 43-44 на звороті).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу під номером 5594 зазначений відповідач ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 41931,02 грн (а.с.46-47). Суд зауважує, що після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС» жодних додаткових нарахувань відсотків не здійснював.

Відповідно до наданої суду інформації АТ «Універсал Банк» від 11 листопада 2025 року, на ім`я відповідача випускалась платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 121 лютого 2024 року було здійснено зарахування коштів у сумі 6 000 грн. Номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером телефону за даним картковим рахунком та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.79).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання відповідачем кредитного договору за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання нею, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у неї боргових зобов`язань перед ТОВ «ФК «ЕЙС», яке набуло прави вимоги за вищевказаними договорами за договорами факторингу

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Як встановлено судом, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Вказані обставини підтверджуються наданими суду представником позивача доказами.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1383/2010).

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним договору про надання кредиту останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Суд застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «МАКС КРЕДИТ», нарахування відсотків за користування кредитом у період з 21 лютого 2024 року по 21 жовтня 2024 року здійснювалося у відповідності до умов договору.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом у розмірі 35731,02 грн, які складаються із відсотків, нарахованих протягом погодженого договором строку кредитування.

Відповідно до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1077, частиною першою статті 1078 та частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина перша стаття 1084 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що первісний кредитор перерахував позичальнику кредитні кошти на його рахунок. Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору.

Згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, нарахування комісії, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.

Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказане, матеріали справи містять достатньо доказів, а саме кредитний договір та детальний розрахунок заборгованості за кредитом, наданий первісним кредитором, а тому суд дійшов висновку щодо підтвердження заявленого позивачем розміру заборгованості та не спростування його відповідачем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судом установлено, що жодних умов, які законом визнаються несправедливими, до тексту договору внесено не було. За таких підстав доводи відповідача, наведені у відзиві та запереченнях, не знайшли свого підтвердження.

За встановлених обставин, вказана заборгованість на підставі статтей 526, 530 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 6).

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодекусу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем до матеріалів справи було долучено: копію договору про надання правової допомоги № 20-08/25 від 20 серпня 2025 року (а.с. 38-39), копію додаткової угоди від 11 вересня 2025 року (а.с. 37), копію акту приймання - передачі справ на надання правової допомоги на суму 7000 грн (а.с.36), копію ордеру (а.с. 11 на звороті), копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 12).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу зазначаючи, що розмір витрат понесених позивачем є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною та не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Проаналізувавши надані представником позивача документи, що підтверджують витрати позивача на правничу допомогу у цій справі, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку про задоволення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та конкретним обставинам справи.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1077, 1078, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним № 00-9637112 від 21 лютого 2024 року в розмірі41931 (сорок одна тисяча дев`ятсот тридцять одна) грн 02 коп, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Алматинська, 8 офіс 310а, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ