Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №362/4028/18 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 362/4028/18

Провадження № 2/126/1/2026

"02" березня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі позивачки ОСОБА_1

представника позивачки, адвоката Янчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області в особі Служби у справах дітей і сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) з 11.11.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Оскільки протягом 2012- 2014 років відповідач не працював, то позивачка була змушена перервати відпустку по догляду за дитиною і вийти на роботу з метою фінансового забезпечення сім`ї. Так як відповідач відмовився займатися доглядом за дитиною, дану функцію взяла на себе мати позивачки. Дана обставина стала причиною розпаду сім`ї і з липня 2014 року сторони стали проживати окремо. Дитина залишилася проживати з позивачкою, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надав, участі в його вихованні не приймав. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 02.10.2014 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. 16.05.2015 позивачка вийшла заміж після чого відповідач почав влаштовувати скандали стосовно виховання і місця проживання сина ОСОБА_5 , у зв`язку з чим позивачка звернулася до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні. Відповідач також звернувся до вище вказаного суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Дані позови були об`єданні в одне провадження. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28.09.2016 позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2012 р.н., з матір`ю ОСОБА_1 . Визначено способи участі ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , 2012 р.н., шляхом надання часу на спілкування з сином у першу і третю суботи кожного місяця з 10:00 годин до 14:00 годин, та другу і четверту неділі кожного місяця з 17:00 години до 19:00 години в присутності матері. Стягнуто з ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , 2012 р.н., в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку починаючи з 10 травня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вище вказаним рішенням суду також частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ). Визначено способи участі ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 р.н. шляхом надання часу на спілкування з сином у першу і третю суботи кожного місяця з 10:00 годин до 14:00 годин, та другу і четверту неділі кожного місяця з 17:00 години до 19:00 години в присутності матері. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) з сином ОСОБА_4 . Відповідач добровільно рішення суду не виконував. Не сплачував аліменти на утримання сина, не спілкувався з ним ні особисто, ні в телефонному режимі, не цікавився дитиною. В серпні 2017 року в ОСОБА_5 було діагностовано онкологічне захворювання. Позивачка намагалися повідомити відповідача про діагноз дитини, однак на її дзвінки він не відповідав, а тому 30.09.2017 вона направила ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) електронного листа в якому повідомила про стан дитини. Під час лікування дитини в відділенні інтенсивної хіміотерапії Центра ДОГ і ТКМ НДСЛ "Охматдит", яке тривало пів року відповідач не підтримував сина ні морально, ні матеріально. Його не турбувало як дитина зростає, як розвивається, як проходить лікування, які прогнози по стану здоров`я на майбутнє, як хлопчик проводить дозвілля, які у нього уподобання, чи є в нього друзі. Позивачкою створено для сина необхідні умови для його проживання та розвитку. ОСОБА_5 взагалі не згадує свого біологічного батька, бо не пам`ятає його. Хлопчик вважає своїм батьком ОСОБА_7 , який є другим чоловіком позивачки, опікується ним та займається його вихованням.

07.11.2018 представник відповідача, адвокат Паламарчук О.М., подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, не погоджується із обставинами викладеними у позовній заяві та вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Дійсно 11 листопада 2011 року між відповідачем та позивачем було зареєстровано шлюб. Під час перебування у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 . Оскільки сімейне життя не склалось відповідач і позивач із липня 2014 року почали проживати окремо, а 2 жовтня 2014 року за позовною заявою позивача шлюб було розірвано. Після припинення спільного проживання сторін син, ОСОБА_4 , залишився проживати із позивачкою, але фактично позивачка залишила проживати сина із своєю матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . У період від припинення спільного проживання подружжя до січня 2016 року відповідач мав можливість спілкуватися із сином, часто телефонував та приїжджав до с.м.т. Лисянка, проводив багато часу у спілкуванні із сином, також купував та передавав синові дитячий одяг, взуття, іграшки, тощо. У січні 2016 року позивачка забрала сина для спільного проживання із нею у місті Києві, як згодом стало відомо відповідачеві. Про зміну місця проживання сина позивач жодним чином не повідомила відповідача, на прохання повідомити місце проживання дитини не реагувала, інформації про місце проживання сина не надавала. З метою встановлення місця проживання дитини відповідач 11 травня 2016 року звернувся до Лисянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області. Також, починаючи із січня 2016 року позивач розпочала постійно чинити перешкоди відповідачеві, в силу чого можливостей для спілкування відповідача з сином стало вкрай мало.З метою захисту своїх батьківських прав та усунення перешкод у спілкуванні із сином відповідач, 13 червня 2016 року, звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом, у якому просив зобов`язати позивача не чинити перешкод у спілкуванні із сином, надати правдиві дані у яких умовах проживає син, відвідує дитячий садок, стан здоров`я та адресу фактичного проживання, визначити участь у спілкуванні та вихованні сина встановивши побачення у вихідні і будні дні та в день народження, в період відпустки та державні свята надавати можливість проводити з сином відпочинок. За результатами розгляду справи № 700/382/16-ц, Лисянський районний суд Черкаської області рішенням від 28 вересня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги відповідача визначивши спосіб участі відповідача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 шляхом надання часу на спілкування з сином у першу і третю суботи кожного місяця з 10:00 години до 14:00 годину, та другу і четверту неділі кожного місяця з 17:00 години до 19:00 години, у задоволенні решти позовних вимог відповідачеві було відмовлено. Про хворобу сина відповідач дізнався від позивача із електронного листа від 30 вересня 2017 року. За допомогою електронного листування відповідач неодноразово звертався до позивача з прохання надати можливість йому допомогти синові морально та матеріально, але отримував відповіді, що у його сина тепер є інший батько, який про нього підкується, а від відповідача нічого не потрібно. Під час лікування сина, відповідач неодноразово звертався до позивача, щоб та надала можливість поспілкуватися із сином хоча б у телефонному режимі, підтримати його у скрутну для дитини хвилину, допомогти йому морально пережити лікування, але всі прохання відповідача були відхилені. Позивач неодноразово погрожувала відповідачеві позбавленням батьківських прав і навіть фізичною розправою, дані обставини підтверджуються листуванням між позивачем та відповідачем шляхом обміну електронними листами на адреси електронної пошти, а також повідомленнями у мобільному додатку Viber. Відповідач письмово звертався до позивача з листом від 28 серпня 2018 року у якому просив повідомити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для здійснення побачень із сином з дотриманням графіку та порядку встановленого рішенням Лисянського районного суду Черкаської області по справі № 700/382/16-ц від 28 вересня 2016 року. Даний лист було надіслано на всі відомі адреси де б могла отримати його позивач на адресу: АДРЕСА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 , на адресу: АДРЕСА_3 , літера «А» (AT «СБЕРБАНК»), Позивач отримала лист відповідача від 28 серпня 2018 року за всіма адресами, але відповіді не надала. За рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2016 року по справі № 700/382/16-ц визначено розмір аліментів, що відповідач зобов`язаний сплачувати на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх доходів, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку починаючи з 10 травня 2016 року і до досягнення повноліття. Відповідач ніколи не відмовлявся від обов`язку утримувати дитину, добровільно, за власною ініціативою сплачував аліменти від моменту припинення спільного проживання із позивачем до моменту відкриття виконавчого провадження за заявою позивача. Аліменти відповідач переказував на користь позивача, шляхом поштового переказу на відділення поштового зв`язку ПАТ «УКРПОШТА» за індексом 19300, що розташоване у с.м.т. Лисянка, Черкаської області. Відповідачеві не було достовірно відомо нового місця проживання позивача, аліменти переказував за останнім відомим місцем проживання (копії фіскальних чеків додаються). У квітні 2018 року відповідач звернувся до позивача із листом від 20 квітня 2018 року у якому просив повідомити зручний спосіб отримання аліментів та банківські реквізити поточного або карткового рахунку для сплати аліментів. У відповідь відповідач у травні 2018 року отримав, лист у якому позивач вимагала сплатити на її користь 17 500,00 грн., а у випадку несплати погрожувала звернутись до суду із вимогами про позбавлення батьківських прав відповідача. У вигляді додатку до відповіді позивачем були прикріплені реквізити карткового рахунку та починаючи із травня 2018 року відповідач здійснює сплату аліментів за реквізитами карткового рахунку позивача. Відповідач не отримував жодних постанов державного виконавця та до серпня 2018 року не знав про відкриття 29 травня 2018 року виконавчого провадження № 56484762 відносно стягнення із нього аліментів, що перебуває у провадженні Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області. Оскільки, у період коли державний виконавець направляв постанову про відкриття виконавчого провадження відповідачеві, він фактично не проживав за адресою: АДРЕСА_4 . Лише, в середині серпня 2018 року, після звернення представника відповідача до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, відповідачеві стало відомо про дане виконавче провадження, після чого було подано державному виконавцеві інформацію та підтверджуючі документи про сплату аліментів та отримано довідку-розрахунок від 10 вересня 2018 року. В реєстрі боржників, станом на 4 листопада 2018 року, відсутні відомості щодо відповідача, як особи, що має заборгованість по сплаті аліментів. Таким чином, позивачем не обгрунтовано та не доведено належними доказами обставини які б підтверджували, що відповідач дійсно ухиляється від виконання батьківських прав та до нього необхідно застосувати крайній захід впливу у виді позбавлення батьківських прав, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 виданого Бершадським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 11.01.2022 відповідач ОСОБА_3 29.12.2021 змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що з народження сина відповідач активної участі в його вихованні не приймав. Спілкувався з сином дуже рідко і не довго. Аліменти почав сплачували лише після пред`явлення виконавчого листа до виконання. Про хворобу дитини повідомила листом від 30.08.2017р., однак фінансової допомоги від відповідача не було. Коли попросила відповідача здати аналіз на сумісність із дитиною для подальшого лікування, то він не захотів. Будь -якої фінансової допомоги на лікування сина, окрім аліментів, відповідач не надав та вимагав квитанції за лікування. На даний час дитина батька не знає, не хоче з ним спілкуватися. Відповідач не має зацікавленості у вихованні дитини. З огляду на вказане просила позов задовольнити.

Представник позивачки, адвокат Янчук О.В., позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, оскільки відповідач не виконує належним чином свої батьківські обов`язку по відношенню до сина. У найважчий час залишив дитину без допомоги, не приймав участі в його лікуванні, не провідував в лікарні, не цікавиться життям та навчанням дитини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджує, що бажає спілкуватися з дитиною, однак позивачка проти його спілкування з сином та чинить йому перешкоди. Він регулярно сплачує аліменти на утримання дитини. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування виконкому Ірпінської міської ради, ОСОБА_9 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у відсутність представника органу опіки та піклування Ірпінської міської ради та прийняти рішення враховуючи висновок опіки та піклування, затверджений рішенням виконкому Ірпінської міської ради від 12.02.2019 № 19/35.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є теперішнім чоловіком позивачки ОСОБА_1 . Він з дружиною займається вихованням, лікуванням та забезпеченням сина позивачки та приділяє дитині більше уваги ніж рідний батько. Відповідач не цікавиться навчанням та станом здоров`я сина. Дуже рідко телефонує і не до сина, а до ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що є матір`ю відповідача. Після народження дитини позивач та відповідач найняли няню для виховання дитини, а самі працювали. Після розлучення дитина проживала з матір`ю позивачки в Черкаській області, а ОСОБА_1 проживала в Києві. Відповідач проводив час з сином, провідував його. Потім позивачка почала ховати від нього дитину, змінила місце проживання. Спілкування відбувалося через телефон. ЇЇ син вчасно сплачував аліменти, деколи і вона допомагала. Через зміну місця проживання позивачки протягом шести місяців вони не знали на яку адресу надсилати кошти. Ще до хвороби дитини її син поїхав за кордон на роботу. Із 2016 року батько з дитиною не спілкувався та під час лікування сина не бачив. Коли онук потрапив у лікарню "Охматдит" вона дізналася, що в вказаній лікарні йому надають грошову допомогу, сама грошової допомоги на лікування онука не надавала. Вважає, що відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він любить свого сина, допомагав і допомагає йому, купував одяг, сплачує аліменти, перераховує додаткові кошти.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працює в школі та з сім`єю ОСОБА_1 познайомилася, коли почала працювати з ОСОБА_12 , так як він навчався на індивідуальному навчанні. Також із 2018 по 2020 рік працювала в даній сім`ї нянею, за цю роботу їй платила позивач та вітчим ОСОБА_13 . Біологічного батька хлопчика ніколи не бачила, участі у розвитку дитини він не бере. Жодних стосунків у біологічного батька із сином немає. Хлопчик не виявляє бажання спілкуватися з біологічним батьком, так само не виявляє бажання у спілкуванні і батько. Позивачка ніколи не налаштовувала сина проти біологічного батька. У відносинах з вітчимом ОСОБА_14 себе почуває спокійно. Багато уваги хлопчику приділяє ще бабуся зі сторони матері.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що є сестрою відповідача. ЇЇ брат намагався спілкуватися з сином, але позивачка ховала від нього дитину. У телефонній розмові мама ОСОБА_16 повідомила, що вони не хочуть щоб телефонували та бачилися. Брат постійно телефонує колишній дружині, але вона не бере слухавку. Відповідач хоче брати участь у вихованні дитини. Їй не відомо де проживає та навчається дитина, в живу племінника бачила більше 3 разів. Коли брат останній раз бачив дитину не пам`ятає, але уже давно. В лікарні дитина перебувала з мамою, допомоги на лікування вона не надавала, бо відповідачка відмовилася.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що працює у службі у справах дітей Ірпінської міської ради. 05.02.2019 була на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалося питання щодо доцільності чи не доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від ОСОБА_3 було отримано письмові пояснення щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав з фото- та відеоматеріалами. На засіданні комісії була присутня мати дитини ОСОБА_1 . Про засідання комісії батько дитини - ОСОБА_3 був повідомлений через свого представника ОСОБА_18 , однак він на засідання комісії не з`явився. Від імені ОСОБА_3 був присутній його представник, адвокат Паламарчук О.М., який забезпечив засобом телефонного зв`язку спілкування ОСОБА_3 з комісією. Під час спілкування з комісією ОСОБА_3 поводив себе зверхньо, питання комісії ігнорував. У наданих на розгляд комісії документах було зазначено, що дитина важко хвора та потребує лікування. Фінансова допомога під час лікування надавалася зі сторони матері. Після того як мати повідомила батькові, що необхідно перевірити його сумісність з сином для подальшого лікування, батько перестав спілкуватися. Окрім сплати аліментів, батько інших свої батьківських обов`язків не виконує, а тому комісія рекомендувала надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_19 ( ОСОБА_3 ) перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції у Черкаській області.

Сімейне життя сторін не склалося та рішенням Лисянського районного суду Черкаської області №700/932/14-ц від 02.10.2014 шлюб між ними було розірвано.

Судом встановлено, що після припинення подружніх відносин дитина залишилися проживати з позивачкою.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28.09.2016 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення порядку спілкування з дитиною та участь у її вихованні. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2012 р.н., з матір`ю ОСОБА_1 . Визначено способи участі ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , 2012 р.н., шляхом надання часу на спілкування з сином у першу і третю суботи кожного місяця з 10:00 годин до 14:00 годин, та другу і четверту неділі кожного місяця з 17:00 години до 19:00 години в присутності матері. Стягнуто з ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , 2012 р.н., в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку починаючи з 10 травня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вище вказаним рішенням суду також частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Визначено способи участі ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 р.н. шляхом надання часу на спілкування з сином у першу і третю суботи кожного місяця з 10:00 годин до 14:00 годин, та другу і четверту неділі кожного місяця з 17:00 години до 19:00 години в присутності матері. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) з сином ОСОБА_4 .

На виконання вище вказаного рішення суду 12.04.2018 Лисянським районним судом Черкаської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 29.05.2018 відкрито виконавче провадження № 56484762.

Згідно довідки - розрахунку наданої державним виконавцем ДВС Васильківського МРУЮ заборгованість ОСОБА_3 по аліментах згідно виконавчого листа № 700/382/16 від 12.04.2018 за період з 10.05.2016 по 30.06.2018 становить 30038,50 грн.

Згідно довідки - розрахунку від 10.09.2018 наданої державним виконавцем ДВС Васильківського МРУЮ заборгованість ОСОБА_3 по аліментах згідно виконавчого листа № 700/382/16 від 12.04.2018 за період з 10.05.2016 по 31.08.2018 становить 7845,85 грн.

Згідно довідки -розрахунку від 23.11.2018 наданої державним виконавцем ДВС Васильківського МРУЮ заборгованість ОСОБА_3 по аліментах згідно виконавчого листа № 700/382/16 від 12.04.2018 за період з 10.05.2016 по 31.10.2018 відсутня, переплата станом на 31.10.2018 складає 2325,05 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 16.05.2015 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_20 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86466733 від 05.05.2017 позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 .

Згідно картки про реєстрацію особи та довідки № 860 про реєстрацію місця проживання особи позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 з 28.03.2018 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно довідки КЗ "Ірпінський міський центр первинної медико-соціальної допомоги" Ірпінської міської ради №149 від 19.06.2018 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на інвалідності з 2017 року. Діагноз: Беркітт-лейкемія. Терапевтична група RN. Комплексна ремісія 02.11.2017. Дитина з`являється на прийом у супроводі мами та вітчима ОСОБА_7 .

Згідно довідки дошкільного навчального закладу № 321 м. Києва від 20.04.2018 № 12 ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно відвідує ДНЗ №321 з30.09.2015 і по теперішній час. Мама ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 постійно приводять дитину в дитячий садок і забирають його теж вони, беруть активну участь у житті групи та дитячого садочка. Оплата за харчування дитини проводиться вчасно. Мама ОСОБА_1 характеризується позитивно - спокійна, врівноважена. Біологічний батько ОСОБА_3 в ДНЗ № 321 ніколи не приходив та не бере участі у вихованні сина.

Згідно виписки з історії хвороби № 14 Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" Центр дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної хіміотерапії Центра ДОГ і ТКМ НДСЛ "Охматдит" з 26.09.2017 по 26.03.2018. Діагноз: Беркітт - лейкемія. Стадія IV. Терапевтична група R4. Комплексна ремісія (03.11.2017).

Згідно акту обстеження умов проживання від 21.06.2018, начальником відділу соціальної роботи ССДС - Просяник М.В., головним спеціалістом відділом соціальної роботи ССДС - Глушаєвою О.О. на підставі заяви проведено обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 . Житло розміщено на 1 поверсі 10 поверхового будинку, складається з 3 кімнат, коридору, кухні, санвузлу. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_20 . Умови проживання задовільні. Квартира в новобудові, зроблений гарний, сучасний ремонт. Наявна всі необхідна техніка та меблі. Усі члени родини дотримуються санітарно-гігієнічних норм проживання. Побут родини організований. У дітей окрема дитяча кімната, наявні окремі спальні місця, місця для навчання, проведення дозвілля, іграшки одяг, канцелярські приладдя, засоби гігієни.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 19/35 від 12.02.2019, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 )відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку психолога за результатами проведеної психологічної експертизи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент проведення обстеження рівень інтелектуального та психологічного розвитку ОСОБА_22 відповідає віковій нормі. ОСОБА_22 здатний самостійно, послідовно, усвідомлено описувати дії, події , обставини, які відбуваються з ним, висловлювати власну позицію щодо таких подій, а також щодо людей, з якими вони пов`язані. ОСОБА_22 здатний правильно (адекватно) сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні ( адекватні) показання, не має схильності до навіювання, фантазування. ОСОБА_22 хоче проживати з вітчимом та матір`ю. Це рішення і бажання ОСОБА_23 є усвідомленим та постійно існуючим протягом тривалого часу, останніх років. ОСОБА_22 категорично проти проживання разом з біологічним батьком і примусові дії щодо передання ОСОБА_23 для проживання та спілкування з ним, з дуже високою вірогідністю, можуть привести до подальшої дестабілізації психоемоційного стану та психічної травми ОСОБА_23 , негативно вплинуть на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_24 . Умови виховання ОСОБА_23 його теперішнім батьком ОСОБА_25 та проживання з ним позитивно впливають на його інтелектуальний розвиток, емоційний стан та відчуття благополуччя ОСОБА_24 . Ставлення ОСОБА_23 до дій, поведінки та особистості біологічного батька ОСОБА_26 , на момент обстеження, різко негативне. Зі слів самого ОСОБА_5 , конфлікт триває вже не перший рік і не змінюється. ОСОБА_5 дуже розчарований обманами біологічного батька і вважає це неправильним і поганим. ОСОБА_22 обізнаний щодо особистого життя батьків і ставиться до цього спокійно. Вітчим ОСОБА_27 відіграє значно більшу роль у житті ОСОБА_23 ніж біологічний батько. Пан ОСОБА_27 є авторитетом для сина - ОСОБА_4 . З біологічним батьком ОСОБА_26 стосунки ОСОБА_23 важкі та насичені негативними емоціями. Спілкування із ним у ОСОБА_23 викликає почуття тривоги, гніву і страху. ОСОБА_22 обізнаний про місце роботи, професію і діяльність свого вітчима, але не знає ні місця роботи, ні характеру роботи чи діяльності біологічного батька. До вітчима пана ОСОБА_25 у ОСОБА_23 сформовано надійний тип прив`язаності, що свідчить про те, що батько є значним дорослим для дитини. Вітчим задіяний у більшості важливих життєвих процесів дитини. ОСОБА_5 включає вітчима до кола сім`ї, визнає авторитетом та орієнтується на нього. До біологічного батька у ОСОБА_5 сформовано тривожно-уникаючий тип прив`язаності. Дитина не включає його до кола сім`ї та не бажає залишатися з ним. На момент обстеження авторитетом для ОСОБА_23 є вітчим ОСОБА_7 , саме його думка є важливою для ОСОБА_5 при формуванні світогляду, способу життя. ОСОБА_21 не сприймає біологічного батька, як особу, що могла би показувати прилад поведінки у суспільстві та сприймає його виключно негативно, авторитет біологічного батька повністю відсутній. ОСОБА_22 достатньо самостійний і розвинутий для усвідомлення власних потреб і бажань без стороннього впливу. Вплив, що виходить за межі власних потреб і бажань викликає в нього супротив. Під час обстеження не виявлено ознак впливу одного з батьків чи інших осіб на формування у ОСОБА_23 його волевиявлення. Думка і волевиявлення ОСОБА_23 сформовані на підставі об`єктивних фактів і подій, які він сприймав особисто, не зі слід одного з батьків чи інших осіб.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Дослідивши усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні сімейні правовідносини щодо здійснення батьківських прав та обов`язків відповідачем відносно їх неповнолітнього сина.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

При розгляді справ подібної категорії, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Також Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час розгляду справи судом встановлено саме свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та винну поведінку відповідача по відношенню до неповнолітнього сина, яка проявляється в небажанні відповідача виконувати свій батьківський обов`язок щодо виховання сина, про що свідчить відсутність інтересу до його життя, здоров`я та розвитку, внутрішнього світу, не піклування про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечення необхідного харчування, медичного догляду та лікування.

У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до сина.

Твердження сторони відповідача, що він не відмовлявся і не самоусувався від виконання батьківських обов`язків та прагне брати участь у вихованні сина, однак позивачка створює йому перешкоди у спілкуванні з сином суд оцінює критично, оскільки дані твердження належним чином не доведенні.

Надані відповідачем, на підтвердження своїх заперечень проти позову, письмові звернення до позивачки щодо надання йому інформації відносно життя, навчання та лікування сина після ініціювання позивачкою позову про позбавлення батьківських прав суд розцінює як формальний захід, з метою створення уяви про його зацікавленість життям сина, оскільки будь-яких реальні дії щодо спілкування з дитиною, забезпечення належного догляду, харчування та лікування відповідачем не вчинялося.

Будучи обізнаним про важку хворобу сина та місце його лікування, протягом шести місяців перебування дитини на лікуванні в лікарні "Охматдит", відповідач жодного разу сина не відвідав, не спілкувався з лікарями, не приймав участі в забезпеченні його лікування.

Проживання відповідача за кордоном не є перешкодою та не звільняє від обов`яку виконувати свої батьківські обов`язки. З 2016 року відповідач жодного разу не звертався до служби у справах дітей Ірпінської міської ради щодо створення позивачкою ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною та невиконання нею рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28.09.2016.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Враховуючи, що при розгляді справ подібної категорії першочергове значення мають права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому саме останні мають бути враховані при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, які в такому випадку є похідними, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) батьківських прав, який впродовж тривалого часу самоусунувся від їх виконання, що свідчить про наявність в його діях свідомої винної поведінки, оскільки по справі не встановлено жодних об`єктивних перешкод для виконання останнім своїх обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, і на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 169СК України, ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області в особі Служби у справах дітей і сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. І. Губко