Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №199/2233/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1275/26 Справа № 199/2233/25 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний», про стягнення суми страхового відшкодування

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення суми страхового відшкодування. В обґрунтування якого зазначив, що 25.09.2023 року приблизно 16 год. 25 хв. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ330232», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині а/д сполученням «Олександрівка - Покровськ - Костянтинопіль» зі сторони м. Білицьке в напрямку м. Покровська на території Покровського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги на перехресті з дорогою, що веде до м. Родинське, виконуючи маневр лівого повороту, скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухаючись в попутному напрямку з автомобілем «ГАЗ-330232», д.н.з НОМЕР_1 , почав виконувати маневр обгону даного автомобіля. Після зіткнення сталося перекидання автомобіля «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП від отриманих травм померла пасажир автомобіля «Mercedes-Benz Vito» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до матеріалів кримінального провадження вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 (який загинув в результаті ДТП) п. 16.1 ПДР України та порушення водієм автомобіля «ГАЗ-330232», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України. Відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРДР за №12023050000000586. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена полісом № ЕР/216078531 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ СК «Універсальна». Страхова сума відшкодування за полісом ЕР/216078531 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 320 000,00 грн. На момент смерті, ОСОБА_4 мала на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_1 , що має статус дитини з інвалідністю та має право на отримання страхового відшкодування, моральної шкоди та витрати на утримання, оскільки є сином померлої. Крім того, останній є студентом першого курсу денної форми навчання Дніпровського національного університету ім. Олесі Гончара. Також, до родичів першого ступеня належить батько померлої ОСОБА_5 , який уповноважив та передав усі права на отримання страхового відшкодування, своєму онуку ОСОБА_1 , та мати померлої ОСОБА_6 . У встановлений законом строк позивач звернувся до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат на дату ДТП 12*6700,00грн. = 80 400,00грн, а саме: ОСОБА_1 - 2/3 моральної шкоди (його частка та частка, яка була передана йому дідом ОСОБА_5 ), що становить 53 600,00 грн., ОСОБА_6 - 1/3 моральної шкоди, що становить 26 800,00 грн. Також, були подані відповідні заяви щодо отримання страхового відшкодування в частині витрат на утримання (втрата годувальника) ОСОБА_1 у розмірі 36 заробітних плат, встановлених на дату ДТП 36*6700,00 грн. = 241 200,00 грн., оскільки останній є дитиною з ознаками інвалідності та повністю перебував на утримання загиблої матері ОСОБА_4 , а також є студентом першого курсу денної форми навчання Дніпровського національного університету ім. Олесі Гончара. В досудовому порядку відповідач визнав подію страховою та провів виплату страхового відшкодування в розмір 50% від заявлених вимог, а саме: ОСОБА_1 було виплачено 26 800,00 грн., моральної шкоди, що становить 50% від заявлених вимог, також останньому було виплачено 120 600,00 грн. витрат на утримання, що становить 50% від заявлених вимог. ОСОБА_6 отримала 13 400,00 грн., що становить 50% від заявлених вимог. Відповідач повідомив позивача листами, що розрахунок страхового відшкодування становить 50% від заявленого розміру збитку, враховуючи відповідальність водіїв зтз, тобто пославшись на поділ страхового відшкодування навпіл, враховуючи загальну відповідальність, власника (водіїв) транспортних засобів, що приймали участь у ДТП. Позивач не погоджується з позицією відповідача та просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» на його користь суму недосплаченого відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 26 800,00 грн., а також 120 600,00 грн. недосплаченого відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, як особі яка перебувала на утриманні особи, яка померла. Стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» судові витрати по справі (а.с. 1-13).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Універсальна», третя особа - ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний», про стягнення суми страхового відшкодування - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, особі, яка була на його утриманні або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання в розмірі 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь держави судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн. 20 коп.(а.с.87-89).

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Універсальна» посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення судового спору, і як наслідок судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не узгоджуються з обставинами справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 104-110).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 25.09.2023 року, приблизно 15:30, на проїжджій частині автодороги сполученням «Олександрівка - Покровськ - Костянтинопіль» зі сторони м. Білицьке в напрямку м. Покровська на території Покровського району Донецької області, на ділянці дороги на перехресті з дорогою, що веде до м. Родинське сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ330232», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

25.09.2023 року в результаті ДТП від отриманих травм померла пасажир автомобіля «Mercedes-Benz Vito» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис №772, а також лікарським свідоцтвом про смерть №401 від 26.09.2023 року.

Постановою прокурора відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури Ганночки В.В. від 27.12.2023 року кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000790 від 18.12.2023 року - закрито, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - особи стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, але не повідомлено у зв`язку з його смертю.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена полісом ЕР №216078531 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ СК «Універсальна». Страхова сума відшкодування за полісом ЕР №216078531 за шкоду життю та здоров`ю складає 320 000,00 грн., за шкоду майну - 160 000,00 грн.

На момент смерті, ОСОБА_4 мала на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_1 , що має статус дитини з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком №167/1263.

17.02.2024 року син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Універсальна» з заявою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 25.09.2023 року, а саме щодо страхового відшкодування в частині втрати годувальника та належної частки моральної шкоди.

Також, 17.02.2024 року із заявою про страхове відшкодування належної частки моральної шкоди до ПрАТ «СК «Універсальна» звернулась мати померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_6

12.06.2024 року листом-обґрунтуванням виплати на заяви б/н від 17.04.2024 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (п. 36.3), а тому приймаючи це до уваги та керуючись п. 36.3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» (та з урахуванням ч. 2 ст. 1188 та ч.1 ст. 1190 ЦК України) ПрАТ «СК «Універсальна» було прийнято рішення про виплату відшкодування шкоди у розмірі 50%.

19.07.2024 року листом-обґрунтуванням виплати на заяву б/н від 25.02.2024 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило ОСОБА_1 , що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (п. 36.3), а тому приймаючи це до уваги та керуючись п. 36.3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» (та з урахуванням ч. 2 ст. 1188 та ч.1 ст. 1190 ЦК України) ПрАТ «СК «Універсальна» було прийнято рішення про виплату відшкодування шкоди у розмірі 50%, а також про те, що страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника у розмірі 120 600,00 грн. буде перераховано ОСОБА_1 найближчим часом на зазначені у заяві реквізити.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, за положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 (провадження № 61-6997св22).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП позивачу було заподіяно шкоди, пов`язаної зі смертю його матері, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, була застрахована у відповідача.

Врахувавши встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що така подія є страховою та у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду, заподіяну смертю потерпілої. Розрахунок суми такого відшкодування відповідає вищевказаним нормам права.

При цьому, згідно зі ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на 02.09.2025 року (день ухвалення рішення судом 1 інстанції) вирок відносно ОСОБА_2 по справі відносно вищевказаної події не постановлено, відповідно його вина не встановлена, що виключає на даному етапі покладання обов`язку відшкодування, зокрема й моральної шкоди, на страхову компанію, де була застрахована відповідальність ОСОБА_2 .

Колегія суддів звертає увагу, що на день перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції наразі вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди у передбаченому Законом порядку не доведено.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.

Судді: