Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №204/7876/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/946/26 Справа № 204/7876/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Місюра К.В.), -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь свою користь заборгованість за кредитним договором № 6851458 від 11.07.2023 року в розмірі 71 130,60 грн., з яких 21 500 грн. тіло кредиту; 37 222,95 грн.- нараховані проценти; 12 407,65 грн.- нараховані позивачем проценти за 29 календарних днів. Окрім цього, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за укладеним з ТОВ «Авентус Україна» електронним договором № 6851458 від 11.07.2023р. у сумі 71 130,60 гривень, що підтверджується наданим до суду розрахунком боргу, з яких:-заборгованість за тілом кредиту у сумі 21 500 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 37 222,95 грн., нараховані проценти за 29 календарних днів у сумі 12 407,65 грн., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Із вказаним рішенням суду частково не погодилось ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для справи.

Зокрема зазначав, що оскаржує рішення суду першої інстанції лише у відмовленій частині, яка стосується правової допомоги, оскільки вважав, що ними надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу і підстав для відмови у цій частині позовних вимог не має.

Враховуючи наведене просив заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення судових витрат та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на їх користь витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 71 130,60 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у відшкодуванні стороні позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутня платіжна інструкція про перерахунок гонорару адвокату.

Із таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суду першої інстанції у розмірі 10 000 грн. та надано докази на підтвердження понесених позивачем витрат.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Столічним М.М. та ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» було укладено Договір №17/07-2024 від 17 липня 2024 року про надання правової допомоги на підстав якого адвокату видано ордер №1652423.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару Факт наданих послуг підтверджується актом про надання правової допомоги (п.4.4.). Підставою для оплати є рахунок-фактура (п.4.5).

Згідно із п. 4.6 Договору Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Також матеріали справи містять акт прийому – передачі виконаних робіт до договору №17/07-2024 від 17.07.2025 р., рахунок на оплату по замовленню № 3615/18/07 від 18.07.2024 р., відповідно до яких адвокатом надано клієнту на загальну суму 10 000 грн. наступні послуги (види робіт): зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу документів (1 год) – 1 000 грн., аналіз практики та правових позицій ВС , ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства (1 год) – 1 000 грн.; оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту (3 год) – 3 000 грн., підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №6851458 укладеним між ТОВ «Айвентус Україна» та ОСОБА_1 та подання до суду клопотання про витребування доказів (4 год) – 4 000 грн., підготовка адвоката до судових засідань, участь у судових засіданнях за позовною заявою до ОСОБА_1 (1 год.) – 1 000 грн.

Таким чином матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на правову допомогу, а тому не було підстав для відмови у задоволенні таких вимог у повному обсязі.

При цьому варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Що стосується правової допомоги у суді апеляційної інстанції то на їх підтвердження позивачем надано договір №07/07-2022 від 07 липня 2022 року про надання правової допомоги адвокатом Крюковою М.В. клієнту - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», на підставі якого видано ордер № 1583069. Також апелянтом додано платіжну інструкцію №7489 від 05 вересня 2025 року про оплату ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокатських послуг у розмірі 8 000 грн. та звіт про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 05 вересня 2025 року згідно якого сторони погодили наступний об`єм наданої адвокатом роботи: правова експертиза документів, складання та подання апеляційної скарги у справі ОСОБА_1 (4 год.) – 8 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою – п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності виконання таких робіт, а також те, що представник позивача не приймав участі у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції, а розгляд справи у суді апеляційної інстанції проходив в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та у суді апеляційної інстанції 8 000 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 71 130,60 грн. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема позивача, була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, а питання яке оскаржується в апеляційному порядку стосується стягання правової допомоги, а тому складання та подання апеляційної скарги становлять собою дії, які не потребують об`єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права та інші обставини, тому, підготовка та ведення даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на кваліфікаційний рівень представника та характер спірних правовідносин.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції – 2 000 грн та у суді апеляційної інстанції – 1 000 грн.

Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

В неоскаржуваній частині рішення на предмет правомірності не переглядалось.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 71 130,60 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 3 000 грн.

В іншій частині залишити рішення без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Т.В. Космачевська