Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №203/6880/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2565/26 Справа № 203/6880/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 14 листопада 2025 року у складі судді Католікяна М.О. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» про розстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль», третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди,–

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ТОВ «Укрцентраль» звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ТОВ «Укрцентраль», третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди (т. 2 а.с. 164-166), в обґрунтування якої зазначило про те, що рішенням Центрального районного суду м.Дніпра від 15.05.2025 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.10.2025 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ТОВ «Укрцентраль», третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди — задоволено та стягнуто з ТОВ «Укрцентраль» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 грн. Заявник зазначає про те, що у зв`язку із складним фінансовим становищем Товариства відсутня можливість виконати рішення одноразовим платежем, а тому просить суд розстрочити виконання рішення на сім місяців, а саме: - до 15 листопада 2025 року – 200 000,00 гривень; - до 15 грудня 2025 року – 200 000,00 гривень; - до 15 січня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 лютого 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 березня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 квітня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 травня 2026 року – 400 000,00 гривень.

Ухвалою Центрального районного суду м.Дніпра від 14 листопада 2025 року розстрочено виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрцентраль», третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди, на сім місяців, а саме: - до 15 листопада 2025 року – 200 000,00 гривень; - до 15 грудня 2025 року – 200 000,00 гривень; - до 15 січня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 лютого 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 березня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 квітня 2026 року – 300 000,00 гривень; - до 15 травня 2026 року – 400 000,00 гривень (т. 2 а.с. 222).

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити (т. 2 а.с. 225-227).

Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви, з огляду на таке.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що боржник є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність шляхом виконання ремонтів, технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення – здебільшого вугільних шахт, абсолютна більшість яких тепер розташована на тимчасово окупованій території України або території, на якій відбуваються військові дії, що об`єктивно вплинуло й на фінансові спроможності боржника виконувати зобов`язання перед кредиторами. Викладене об`єктивно підтверджується доданими до заяви письмовими доказами і, на думку суду, свідчить про існування достатніх підстав для розстрочення виконання ухваленого у справі судового рішення. Суд при цьому виходить з того, що запропоновані боржником спосіб та порядок (зокрема, незначний строк) розстрочення рішень цілком відповідають принципу обов`язковості судових рішень і не мають ознак втручання у право стягувачки та її дитини на одержання присуджених коштів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті – це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №2-54/08 при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Задовольняючи заяву ТОВ «Укрцентраль» про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази підтверджують об`єктивну неможливість виконання ним рішення суду.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Заявником у цій справі не доведено виникнення виняткових обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Заявником на підтвердження своїх доводів надано докази, а саме: договір №231-ПВ-УМТП-У від 05.02.2025 року (т. 2 а.с. 173-181) та акти виконаних будівельних робіт до нього №11 за серпень 2025 року (т. 2 а.с. 169-170), №12 за серпень 2025 року (т. 2 а.с. 171-172), №13 за вересень 2025 року (т. 2 а.с. 182-183) (т. 2 а.с. 173); податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (т. 2 а.с. 184-185); відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (т. 2 а.с. 186-187); лист ГУ ПФУ в Донецькій області №0500-0508-8/94139 від 17.09.2025 року про направлення розрахунків ТОВ «Укрцентраль» (т. 2 а.с. 188); платіжні інструкції щодо часткової оплати боргу згідно з рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 14.03.2025 року у справі №933/936/24 (т. 2 а.с. 189); виписки Банків по рахункам ТОВ «Укрцентраль» (т. 2 а.с. 190-193).

Вказані докази колегія суддів не бере до уваги оскільки вони не є безумовними доказами відсутності у заявника коштів/ доходів, за які можливо виконати рішення суду у строки та порядку визначеному законом.

Вказані докази підтверджують лише наявність у заявника зобов`язань щодо оплати виконаних підрядником будівельних робіт за таким договором на підставі відповідних актів, щодо виконання заявником свого обов`язку щодо виплати заробітної плати працівникам та сплати податків та внесків, а також щодо виконання заявником рішення суду по іншій справі та жодним чином не підтверджують скрутне матеріальне становище заявника.

Виписки Банків по рахункам ТОВ «Укрцентраль» також не можуть бути беззаперечним доказом скрутного матеріального становища заявника, оскільки містять інформацію лише станом на 22.10.2025 року.

Таким чином, жоден із наданих документів не підтверджує доводи заявника про його скрутний фінансовий стан.

Твердження ТОВ «Укрцентраль» про те, що воно прагне виконати рішення суду є безпідставним, оскільки заявником не надано будь-яких доказів того, що воно хоча б частково почало виплати за рішенням суду стягувачу.

Такі дії ТОВ «Укрцентраль» порушують інтереси стягувача та неповнолітньої дитини.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанцій постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишена без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Укрцентраль» про розстрочку виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 14 листопада 2025 року про розстрочення виконання рішення — скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» про розстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «24» лютого 2026 року.

Повний текст постанови складено «05» березня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров