Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №204/2693/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3322/26 Справа № 204/2693/25 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Космачевької Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу №204/2693/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про оспорювання батьківства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року про залишення без розгляду клопотання про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, постановлену у складі судді Приваліхіної А.І., -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про оспорювання батьківства.

У поданій позовній заяві позивачем ОСОБА_1 вказувалось, що останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , з 2008 року. Під час шлюбу з відповідачем народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

Судовим наказом Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 липня 2020 року стягнуто з позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 .

Зазначає, що у нього (позивача) поступово почали виникати сумніви щодо його батьківства відносно сина, оскільки спостерігаючи за тим, як Тіхон зростає, позивач став помічати, що син зовсім на нього не схожий як зовні так і за рисами характеру, що було помітно не тільки йому, а і його близьким родичам, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

У зв`язку з чим представником позивача – адвокатом Ільїчовим С.Д. було заявлено клопотання про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у цій справі.

В обґрунтування даного клопотання представник зазначав, що предметом поданого ОСОБА_1 позову є оспорювання батьківства позивача щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для з`ясування обставин якого необхідно встановити походження дитини, а для цього необхідні спеціальні знання, та іншим способом неможливо достовірно довести, що позивач не є батьком неповнолітнього.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Ільїчова С.Д. про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у справі - залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду від 03 грудня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїчов С.Д. подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що зустрівшись з Тіхоном у м.Дніпро, він (позивач) звернувся до медико-генетичного центру «МАМА ПАПА» з метою проведення аналізу ДНК на батьківство і отримавши 22 лютого 2024 року результат дослідження №41712 дізнався, що ймовірність батьківства позивача відносно ОСОБА_4 , 2009 року народження, дорівнює 0%.

Вказані результати дослідження призначені тільки для особистого користування. Результат не може використовуватись в суді або для юридичних цілей як доказ про наявність або відсутність родинного зв`язку, оскільки відбір біологічного матеріалу виконувався без ідентифікації учасників.

Зважаючи на предмет поданого ОСОБА_1 позову, а саме оспорювання батьківства позивача щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представником позивача було направлено клопотання з проханням призначити у цивільній справі №204/2693/25 судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

Вказує, що суд виснував, що зважаючи на те, що ані позивач, ані його представник у судове засідання не з`явились, клопотання про призначення експертизи не підтримали, натомість останній надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав виключно позовні вимоги та прохав їх задовольнити, доводів щодо актуальності та доцільності призначення судом експертизи не висловив, а тому у позивача відпали підстави для проведення судової експертизи, а відтак й актуальність зазначеного клопотання, суд дійшов висновку про залишення клопотання про призначення у справі судової медичної молекулярно-генетичної експертизи без розгляду.

Суд помилково виснував, що відпали підстави для проведення експертизи, оскільки позивачем та його представником такого не заявлено, від інших учасників пояснень або заперечень не надходило.

Залишивши вказане клопотання без розгляду та закривши підготовче провадження, суд позбавив можливості сформувати доказову базу по справі, відсутність якої матиме наслідком безпідставність прийняття обґрунтованого рішення на користь позивача.

Звертає увагу, що на момент проведення підготовчого засідання в матеріалах справи перебувало належним чином оформлене та вчасно подане клопотання позивача про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Зазначає, що ані позивачем, ані його представником, не подавались заяви про відкликання вказаного вище клопотання, також не повідомлялось суд про недоцільність його подальшого розгляду і його ініціювання на стадії підготовчого судового засідання само по собі свідчило про волевиявлення сторони позивача, а також очікування на його розгляд судом.

Вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, проігнорував вимоги ст.103 ЦПК України та помилково ототожнив відсутність додаткових пояснень сторони позивача із відмовою від поданого клопотання про призначення експертизи, тим самим позбавив позивача права на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У зв`язку з чим просить ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 03 грудня 2025 року про залишення без розгляду клопотання представника позивача – адвоката Ільїчова С.Д. про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду даного процесуального питання.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїчов С.Д. подав заяву в якій просив засідання провести без участі ОСОБА_1 та його представника.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Так судом встановлено, що представником позивача - адвокатом Ільїчовим С.Д. заявлено клопотання про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у цій справі.

Предметом поданого ОСОБА_1 позову є оспорювання батьківства позивача щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для з`ясування обставин якого необхідно встановити походження дитини.

Оскільки іншим способом неможливо достовірно довести, що позивач не є батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , останній просив суд про призначення у справі експертизи.

У призначене судом першої інстанції на 03.12.2025р. підготовче засідання позивач та його представник не з`явились. Останній надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, не згадавши про клопотання про призначення судом експертизи, що суд першої інстанції трактував як відсутність волевиявлення сторони позивача щодо підтримки даного клопотання та його актуальності.

Саме тому судом постановлена оскаржувана ухвала про залишення без розгляду клопотання представника позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Відповідно до статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно зі статтею 209 ЦПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи предмет спору в даній справі, основним і беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку, є висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У частині другій статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є встановлення відсутності біологічної спорідненості ОСОБА_1 і неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Способом забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Підставою для визнання або оспорювання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Підставою для категоричного висновку у справах про оспорювання батьківства в судовому порядку є висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі "Kalacheva v. russian federation" № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У справі, яка переглядається, встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач скористався своїм правом щодо подання клопотання про призначення відповідної експертизи для спростування його кровного споріднення із неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та через свого представника - адвоката Ільїчова С.Д. подав таке клопотання.

Разом з цим, в судовому засіданні, призначеному на 03 грудня 2025 року судом було постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача – адвоката Ільїчова С.Д. про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі залишено без розгляду. При цьому суд виснував, що оскільки ані позивач, ані його представник у судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи без їх участі, при цьому клопотання про призначення експертизи не підтримали, натомість підтримали виключно позовні вимоги та просили їх задовольнити, доводів щодо актуальності та доцільності призначення судом експертизи не висловили, саме тому дане клопотання слід залишити без розгляду.

Колегія суддів зауважує, що ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути та вирішити заявлені сторонами клопотання та, з врахуванням кожного окремого випадку, навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні, відповідно до норм чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів, що стороною позивача було подано відповідну заяву, що підстави для проведення експертизи відпали, і на її проведенні позивач не наполягає. А звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду про залишення клопотання без розгляду, підтверджує волевиявлення сторони на необхідності проведення такої експертизи.

Отже, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що позивач не наполягав на проведенні судової експертизи, й актуальність зазначеного клопотання відпала - ґрунтується на припущеннях.

За таких обставин, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не вирішивши клопотання позивача про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі по суті, передчасно дійшов необґрунтованого висновку про залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладене, ухвала Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи до Чечелівського районного суду міста Дніпра для розгляду питання щодо призначення експертизи, оскільки воно по суті не вирішено.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича - задовольнити.

Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року про залишення без розгляду клопотання про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі №204/2693/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про оспорювання батьківства – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті клопотання про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Повний текст постанови складений 04.03.2026 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв