Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №396/247/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/247/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/130/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121200000008 від 26.01.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Пензенської області, рф, проживаюча на території України з 2019 року по посвідці на тимчасове проживання згідно дозволу на імміграцію в Україну, фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , росіянка, освіта вища, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працююча, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 25.01.2026 близько 23:00 год. перебувала за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 спільно із співмешканцем ОСОБА_4 , де під час розпиття спиртних напоїв між чоловіком та жінкою виник словесний конфлікт. В подальшому конфлікт переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_3 взяла до рук кухонного ножа і намагалася таким чином заспокоїти співмешканця. ОСОБА_4 не реагував та схопив лезо ножа своєю лівою рукою і намагався вирвати з рук ОСОБА_3 . Після цього у останньої виник умисел на заподіяння співмешканцю тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння ОСОБА_3 не випустила з рук ножа, та перебуваючи в положенні обличчям до обличчя з ОСОБА_4 нанесла ножем один удар в область тулуба.

Внаслідок нанесеного ОСОБА_3 удару ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани грудної клітини зліва, які відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та повідомила, що ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачена та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта також додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_4 , в якій він погоджуються із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та дає згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК Україниу разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та правильної кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначанні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружена, на утриманні має двох малолітніх дітей, з вищою освітою, не працююча.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання благодійної допомоги на потреби ЗСУ в розмірі 1000 грн..

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до правил ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 100, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Речові докази, після вступу вироку в законну силу, а саме:

медичну карту стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_4 , яка повернута КНП "Новоукраїнська міська лікарня" - залишити володільцю;

ніж кухонний, простирадло, дитячий рюкзак та змив бурого кольору, схожої на корв, що передані на зберігання до камери речових доказів Новоукраїнського РВП - знищити.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_7