Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №947/2253/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/2253/26

Провадження № 2-о/947/119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Одесі цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 року заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а звернулися до суду в порядку окремого провадження із спільною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 14.03.2018 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя у подружжя не склалось через непорозуміння та несумісність характерів, шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, які мають обопільне бажання розірвати шлюб, примирення між подружжям неможливо.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 20.01.2026 року прийнято спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Заявники у судове засідання 24.02.2026 року не з`явилися, у прохальній частині заяви просили здійснювати розгляд справи у їх відсутність, також надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

Згідно із положеннями частини третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу роз`яснено, що визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно із ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

Як убачається з матеріалів справи, з 14.03.2018 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя між заявниками не склалося, шлюбні стосунки подружжя не підтримують, спільного господарства не ведуть, мають обопільне бажання розірвати шлюб.

Відповідно до статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Як убачається з матеріалів справи, 16.01.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду про визначення місця проживання дитини та порядку участі у її вихованні.

Відповідно до укладеної між сторонами угоди: місце проживання дитини визначається разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; батько має право на безперешкодне спілкування з дитиною, участь у її вихованні та розвитку; спілкування здійснюється за взаємною згодою сторін з урахуванням інтересів дитини, у тому числі шляхом особистих зустрічей, телефонного та електронного зв`язку; питання утримання дитини (сплати аліментів) є предметом окремого судового розгляду та цією угодою не врегульовується. Угода укладена добровільно, без примусу. Угода відповідає інтересам дитини. Спір між сторонами щодо дитини відсутній.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті і майнові права та права дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у вихованні дитини, разом з тим, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 209, 210, 265, 293, 294, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя- задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований 14.03.2018 року Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 394) - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 повернути дівоче прізвище – « ОСОБА_4 ».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. С. Петренко