Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №498/1961/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4147/26

Справа № 498/1961/24

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - Великоплосківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року, ухвалене Великомихайлівським районним судом Одеської області, у складі: судді Чернецької Н.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

13 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування позовних вимог на положення ст. 1222 та 1272 ЦК України просила визначити їй додатковий строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , яке було видане 10 жовтня 2024 року Агенством Державних послуг міста Тирасполь Республіки Молдова, актовий запис № 1538.

20 травня 2005 року ОСОБА_2 згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, отримала у спадок від своєї померлої сестри ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 5,19 га, яка розташована на території Великоплосківської сільської ради (Великомихайлівського) Роздільнянського району Одеської області, спадкова справа 274/05.

Після смерті тітки ОСОБА_2 згідно відомостей Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за місцем її проживання на території сільської ради не було зареєстровано її близьких родичів (дітей, подружжя, батьків).

05 листопада 2024 року позивачка звернулась до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а саме - земельної ділянки, площею 5,19 га, яка розташована на території Великоплосківської сільської ради (Великомихайлівського) Роздільнянського району Одеської області. Однак, Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою в прийнятті заяви про прийняття спадщини їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини заявницею пропущений по причині юридичної необізнаності законодавства, важким матеріальним становищем та з повномасштабною війною, яку розв`язала росія проти України, а також і тим, що тітка згідно відомостей, наданих Великоплосківською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, за місцем її проживання на території Великоплосківської сільської ради не проживала з 05 листопада 2014 року, вибула на постійне місце проживання до Республіки Молдова, де і померла. Для збору необхідних документів необхідно було виготовити та отримати документи для виїзду за кордон, зібрати необхідні, згідно діючого законодавства документи, для прийняття спадщини, а для цього необхідний був час та кошти. Свідоцтво про смерть тітки з перекладом та різними посвідченнями заявниця отримала лише після 10 жовтня 2024 року.

Родинні відносини, а саме, що ОСОБА_2 являється її тіткою підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_2 виданого 10 листопада 1970 року Великоплосківським с/загс Великомихайлівського району, де батьком вказаний ОСОБА_4 у свідоцтві про народження тітки, виданого 03 вересня 1935 року, вказано ОСОБА_5 . Тобто, її батько ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є братом та сестрою (а.с. 2-21).

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено (а.с. 49-51 зв.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року у зв`язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є фактично підстави позову, а саме - те, що строк для прийняття спадщини скаржником пропущено з причин юридичної необізнаності із законодавством, важким матеріальним становищем та з повномасштабною війною, а також із тим, що тітка скаржниці згідно з відомостями, наданими Великоплосківською сільською радою Роздільнянського району Одеської області за місцем її проживання на території Великоплосківської сільської ради не проживала з 05 листопада 2014 року, вибула на постійне місце проживання до Республіки Молдова, де і померла. Скаржник з цього приводу також повідомляє, що для збору необхідних документів необхідно було виготовити та отримати документи для виїзду за кордон, зібрати необхідні документи для прийняття спадщини, а для цього необхідний був час та кошти. Свідоцтво про смерть тітки з перекладом та різними посвідченнями скаржниця отримала лише після 10 жовтня 2024 року. Також, скаржниця зазначила, що на момент смерті тітки у ОСОБА_1 не було закордонного паспорта і він їй не був потрібен, а щоб замовити закордонний паспорт для виїзду до Молдови необхідний був час та кошти, яких у скаржниці не було (а.с. 59-65).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 03.03.2026 позивачка підтримала доводи своєї апеляційної скарги.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, відповідач – Великоплосківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки отримали судову повістку-повідомлення на 03.03.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 20.12.2025 о 01:04:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 75), не з`явилися.

Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тирасполь, Республіки Молдова, померла ОСОБА_2 , про що Агенством Державних послуг в м. Тирасполь Республіки Молдова зареєстровано акт про смерть № 1538 від 26 грудня 2023 року та 10 жовтня 2024 року Агенством Державних Послуг видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 (переклад з румунської мови на українську, реєстраційний номер 639/2024) (а.с. 13-14).

За життя ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за законом, виданого 20 травня 2005 року державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавша Г.М., належало спадкове після смерті ОСОБА_3 майно – земельна ділянка площею 5,19 га, що розташована на території Великоплосківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (а.с. 18).

Вказанt підтверджено також Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 244980, виданим 22 грудня 2010 року відділом Держкомзему у Великомихайлівському районі Одеської області (а.с. 19).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса.

Згідно з відповіддю Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) № 1019/01-16 від 05.11.2024 на заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини державний нотаріус Галина Шавша повідомила заявниці, що прийняти її заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України. Роз`яснено заявнику право на звернення до суду із заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на підставі п. 3 ст. 1272 ЦК України (а.с. 21).

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79715780 від 15.01.2025 року, з якої вбачається, що інформація у спадковому реєстрі щодо ОСОБА_2 відсутня (а.с. 32)

Також в матеріалах справи наявна інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 79715788 від 15.01.2025 року, з якої вбачається, що відсутні відомості про реєстрацію заповітів/спадкових договорів ОСОБА_2 (а.с. 33).

Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 долучила до даної заяви, окрім вищевказаного, наступні документи (на підтвердження спорідненості):

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10.11.1970, видане В-Плосківською с/ЗАГС В-Михайлівський р-н Одеська обл. на підставі актового запису про народження № 86, складеного 10.11.1970, згідно з якою ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 11);

- копію паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , в якому у відмітках «сімейний стан» зазначено, що заявник зареєструвала 09.02.1993 шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано розірвання шлюбу з ОСОБА_9 , прізвище після розірвання шлюбу – ОСОБА_10 (а.с. 9);

- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , відповідно до якої ОСОБА_1 зареєструвала 26.07.2012 шлюб з ОСОБА_9 (а.с. 12);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , згідно з яким батьками останньої є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 16);

- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , згідно з яким ОСОБА_5 , 1935 року народження, зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу – ОСОБА_14 (а.с. 17).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини неподання заяви про прийняття спадщини вчасно не є непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як спадкоємець, який не проживав разом із спадкодавцем, могла у встановлений шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Крім того, суд звернув увагу на те, що з поданих позивачем документів, а саме свідоцтва про її народження та свідоцтва про шлюб не можливо встановити яким чином вона змінила прізвище з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_10 ».

При цьому, в порушення вимог чинного законодавства та постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , достеменно знаючи про її смерть, у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала заяву про прийняття спадщини, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві підставам пропуску зазначеного строку (юридична необізнаність та матеріальне становище позивача), суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій і доводи апеляційної скарги, які є тотожними тим, що викладені в позовній заяві, таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання на відсутність закордонного паспорту та відсутність в його потребі до повномасштабного вторгнення, щоб потрапити до невизнаної республіки придністров`я, де померла спадкодавиця, дальність відстані до міграційної служби задля отримання паспорту, відсутність коштів для оформлення такого та неможливість наразі потрапити до вказаної республіки не є тими обставинами,з якими закон пов`язує об`єктивну неможливість подання заяви. Крім того, сама позивачка пояснила в суді апеляційної інстанції, що вона зверталася до сплину 6-ти місяців до нотаріуса, але в усній формі і заяву про прийняття спадщини не писала, оскільки в неї було відсутнє свідоцтво про смерть тітки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що системний аналіз змісту глави 10. «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, свідчить про можливість подання заяви про прийняття спадщини і за відсутності свідоцтва про смерть спадкодавця, одночасно регулюючи дії нотаріуса у разі неможливості пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, а також у разі смерті фізичної особи, зареєстрованої на території іншої держави.

Проте, відповідних доказів позивачем не надано суду.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Доводи апеляційної скарги фактично є підставами позову, яким судом дана належна оцінка, виходячи із правовідносин сторін та матеріалів справи, і відсутні підстави для повторної відповіді на ті саме аргументи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 05 березня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький