Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №522/3627/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1143/26

Справа № 522/3627/25-Е

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської регіональної торгово-промислової палати про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської регіональної торгово-промислової палати, в якій просить: стягнути з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 67500,00 грн та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року в сумі 25568,18 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 12 вересня 2024 року відбулися позачергові Загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати, рішення яких були оформлені протоколом б/н. Також 12 вересня 2024 року відбулося засідання обраної загальними зборами Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати, рішення якої було оформлено протоколом №1. За наслідком проведення позачергових Загальних зборів ОРТПП 12.09.2024 був сформований новий склад Ради Палати, який в цей самий день обрав Президію Палати, Президента Палати, першого віце-президента та віце-президентів ОРТПП . Починаючи з 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 почала працювати на посаді Першого віце-президента Одеської регіональної торгово-промислової палати. 23 грудня 2024 року на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 від ОРТПП надійшла грошова сума у розмірі 8 229 гривень 79 копійок, у призначені платежу було зазначено «виплата розрахункових при звільнені ОРТПП згідно відомості №1 від 20.12.2024 код авторизації 49796Н». 27 грудня 2024 року на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 від ОРТПП надійшла грошова сума у розмірі 1284 гривень 99 копійок, у призначені платежу було зазначено «виплата заробітної плати ОРТПП згідно відомості №5 від 26.12.2024 грудень 2024 р., код авторизації 7745Н0». Оскільки ані станом на 23.12.2024, ані станом на 27.12.2024 року ОСОБА_1 наказ про звільнення не вручався, 17.01.2025 адвокат Семенова Н.С. в інтересах позивачки звернулася до відповідача з адвокатським запитом щодо надання їй належним чином завіреної копії наказу про звільнення ОСОБА_1 , повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні. 23 січня 2025 року представник позивачки отримала від ОРТПП відповідь на свій адвокатський запит, до якої були долучені завірена копія Наказу №08-2911/О від 03.12.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого віце-президента ОРТПП з 03.12.2024 на підставі пункту 5 частини 1 ст. 41 КЗпП України та розрахунковий листок за грудень 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за минулий період в сумі 10714,29 грн та компенсацію за невикористані відпустки в сумі 1805,15 грн, всього 12519,44 грн, а виплачено з урахуванням утриманого прибуткового податку та військового збору 9639,97 грн. При цьому на порушення ст. 44 КЗпП України позивачці не була виплачена вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а на порушення ст. 47 КЗпП України в день звільнення позивачці не були видані копія наказу (розпорядження) про її звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй під час звільнення суми. Відповідач від досудового врегулювання спору ухилився, суми, які підлягають виплаті у разі звільнення працівника з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, ОСОБА_1 не виплатив, у зв`язку з чим у позивачки виникло право на звернення до суду з позовом про вихідну допомогу в сумі 67500 грн. (6 місяців х 11250 грн) та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 04 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року в сумі 25568,18 грн. (11250 грн. (заробітна плата ОСОБА_1 ) / 44 дні (робочі дні жовтня та листопада 2024 року) х 50 днів (кількість днів з 04.12.2024 року по 22.01.2025 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Одеської регіональної торгово-промислової палати про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено частково. Стягнено з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 67500 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено. Стягнено з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Одеська регіональна торгово-промислова палата просить скасувати оскаржуване судове рішення у задоволеній частині та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що підстави набуття ОСОБА_1 статусу члена Президії ОРТПП є юридично нікчемними, оскільки Позивачка була обрана на посаду Першого віцепрезидента ОРТПП поза межами процедури, яка була передбачена діючою на той час редакцією статуту ОРТПП.

Також скаржник зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває об`єднана справа №916/4726/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ФАКТУМ» до: Одеської регіональної торговопромислової палати, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ"; ОСОБА_1 ; Приватного акціонерного товариства "ПЛАСКЕ"; ОСОБА_2 , а також за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелений Шлях” до Одеської регіональної торговопромислової палати, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство “Пласке”; Товариство з обмеженою відповідальністю “Глассрайз”; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 про:

- визнання недійсними рішень Загальних зборів членів Одеської регіональної торговопромислової палати, оформлених Протоколом позачергових Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 4144, 4145;

- визнання недійсними рішень Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати, оформлених Протоколом № 1 засідання Ради Одеської регіональної торговопромислової палати від 12 вересня 2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 4150;

- скасування реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб – платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» №1005561070026016839, яку 12 вересня 2024р. було проведено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність факту порушення прав ОСОБА_1 ґрунтуються на неповному з`ясуванні фактичних обставин справи та є, щонайменше, передчасними.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 18 лютого 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 березня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 12 вересня 2024 року відбулися позачергові Загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати, рішення яких були оформлені протоколом б/н. За наслідками яких зокрема було обрано строком на п`ять років Раду ОРТПП в кількості 19 осіб (а.с 23).

Також 12 вересня 2024 року відбулося засідання обраної загальними зборами Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати, рішення якої було оформлено протоколом №1, на якому були прийняті рішення: про призначення Президентом ОРТПП ОСОБА_3 ; затверджено Першим віцепрезидентом ОРТПП ОСОБА_4 ; покладено виконання обов`язків Генерального секретаря Ради і Президії на Першого віцепрезидента ОРТПП ОСОБА_4 (а.с. 22).

Наказом Президента ОСОБА_3 № 122/ЛП від 25.09.2024 на підставі Рішення Ради ОРТПП (протокол Ради ОРТПП № 1 від 12.09.2024) призначено ОСОБА_1 на посаду Першого віцепрезидента з 26.09.2024 за основним місцем роботи, на умовах неповного робочого часу з посадовим окладом у розмірі 22500 грн з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу (а.с. 38).

25 вересня 2024 року ОРТПП направило до ГУ ДПС в Одеській області повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту щодо ОСОБА_1 (а.с. 39).

08 жовтня 2024 року Наказом Президента ОСОБА_3 № 132/ЛП зокрема було надано з 16.10.2024 по 25.10.2024 включно першому віцепрезиденту ОРТПП ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів за угодою сторін (а.с. 41, 42).

Згідно з Протоколу № 1 (продовження) звітно-виборних позачергових Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 27.11.2024, Загальними зборами, серед іншого, прийнято рішення:

У зв`язку з невизнанням результатів позачергових Загальних зборів ОРТПП від 12.09.2024 про обрання керівних органів — внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення ОСОБА_3 з посади Президента ОРТПП (шляхом припинення повноважень).

Припинити повноваження членів Ради та Ревізійної комісії ОРТПП (а.с. 52 – 57).

Крім того, з Протоколу №1 засідання Ради Одеської регіональної торгово-промислової палати від 03.12.2024 вбачається, що зокрема було вирішено: затвердити рішення Президента ОРТПП про дострокове звільнення від обов`язків та припинення повноважень віцепрезидента ОСОБА_1 у зв`язку з обранням та призначенням на засіданні позачергових Загальних зборів від 27.11.2024 (Протокол № 1 та Протокол № 1 (продовження)) нового складу членів Ради ОРТПП; звільнити з займаної посади віцепрезидента ОСОБА_1 (а.с. 58 - 64).

29 листопада 2024 року було складено акт № 01-2911 про відсутність на роботі ОСОБА_1 , який підписано президентом ОРТПП Антовим Т., віцепрезидентом ОРТПП ОСОБА_5 та охоронником службових приміщень ОСОБА_6 , відповідно до якого перший віцепрезидент ОСОБА_7 була відсутня на роботі протягом усього робочого дня з 8:00 до 16:00 (а.с. 65).

02 грудня 2024 року та 03 грудня 2024 року начальником управління кадрової роботи та документообігу ОСОБА_8 , начальником сектору документообігу та контролю Куракіною А., заступником головного бухгалтера ОСОБА_9 , а також головою первинної профспілкової організації ОРТПП Власенко Е., складено відповідно Акт № 02-2911 та Акт № 03-2911, яким зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на її робочому місці протягом усього робочого дня 02.12.2024 та 03.12.2024 з 08:00 до 16:00 (а.с. 66, 67).

Наказом Президента ОРТПП ОСОБА_10 від 03.12.2024 за № 08-2911/О звільнено ОСОБА_1 , Першого віцепрезидента ОРТПП 03.12.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України шляхом припинення повноважень посадової особи. Також зазначено: фінансово-економічному управлінню 03.12.2024 провести: нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 2024 р.; нарахування та виплату компенсації за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.09.2024 по 03.12.2024 (а.с. 8).

Відповідно до розрахункового листка за грудень 2024 року зазначено: ОСОБА_1 посада Перший віцепрезидент, оклад 22500,00 грн. Перерахунок з/пл. за минулий період - 10714,29 грн; компенсація за невикористані відпустки - 1805,15 грн, всього нараховано 12519,44 грн. До виплати з урахуванням утриманого прибуткового податку та військового збору 9639,97 грн (а.с. 20).

Як слідує з руху коштів по рахунку з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року банк «Восток» клієнт ОСОБА_1 23 грудня 2024 року на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 від Одеської регіональної торгово-промислової палати надійшла грошова сума у розмірі 8229,79 гривень, у призначені платежу було зазначено «виплата розрахункових при звільнені ОРТПП згідно відомості №1 від 20.12.2024 код авторизації 49796Н».

27 грудня 2024 року на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 від Одеської регіональної торгово-промислової палати надійшла грошова сума у розмірі 1284,99 гривень, у призначені платежу було зазначено «виплата заробітної плати ОРТПП згідно відомості №5 від 26.12.2024 грудень 2024 р., код авторизації 7745Н0» (а.с. 21).

На підтвердження того, що позивачці надсилалася копія наказу про звільнення позивачем надано копії конверту та рекомендованого повідомлення про вручення, в якому міститься відмітка про те, що направлення повертається «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 68, 69).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Чинне національне законодавство закріплює правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога – це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з не залежних від працівника обставин.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі №640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі №200/4481/21.

Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачає таку додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб. Водночас норми статті 44 КЗпП України визначають, що в разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, позивачка, яку було звільнено з роботи 03.12.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до положень статті 44 КЗпП України, має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що є державною гарантією.

Як слідує з досліджених судом матеріалів справи при звільненні позивачці не була виплачена вихідна допомога.

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100.

Так, відповідно до п.8 вказаної Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачка просить стягнути на її користь вихідну допомогу в сумі 67500,00 грн з розрахунку 6 місяців х 11250,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував проти розрахунку суми вихідної допомоги, який зазначений позивачкою, доказів щодо його неправильності суду не надав. Власного розрахунку відповідач також суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі 67500,00 гривень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі №640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі №200/4481/21.

Таким чином, виплата вихідної допомоги залежить виключно від факту звільнення і підстав такого звільнення.

Як встановлено судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, наказом Президента ОРТПП ОСОБА_10 від 03.12.2024 за № 08-2911/О звільнено ОСОБА_1 , Першого віцепрезидента ОРТПП 03.12.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України шляхом припинення повноважень посадової особи.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, яка передбачає виплату вихідної допомоги, і саме це є предметом доказування у даній справі. Питання щодо правомірності призначення на посаду не досліджується судом і не має вирішального значення під час вирішення позовних вимог про стягнення вихідної допомоги.

Щодо розмірі вихідної допомоги, то скаржник, який є відповідачем у справі, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав контррозрахунку або належних і допустимих доказів, який спростовував би розрахований розмір вихідної допомоги ОСОБА_1 . Крім того, фактично доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру вихідної допомоги зводяться до посилань на недоведеність позовних вимог в цій частині, що спростовується матеріалами справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева