Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №519/651/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3750/26

Справа № 519/651/25

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Південного міського суду Одеської області від 12 червня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

установив:

Короткий заявлених вимог та обставин справи.

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення Южного міського суду Одеської області від 28.12.2023 №519/38/23 відповідача ОСОБА_2 визнано батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач працездатний, отримує дохід, стан здоров`я дозволяє працювати та він може сплачувати аліменти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 12 червня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 31.03.2025, аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно допомогу на утримання неповнолітньої дитини не надає. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд враховував, що відповідач має працездатний вік, можливість сплачувати аліменти, що у відповідача не має інших утриманців. З урахуванням закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, з урахуванням інтересів дитини, встановленого мінімального розміру аліментів на одну дитину, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 31.03.2025, оскільки вказана сума є достатнім утриманням одного із батьків для гармонійного та всебічного розвитку неповнолітньої дитини.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення Південного міського суду Одеської області від 12 червня 2025 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач вводить в оману органи опіки та навмисно звернулась до суду позовом з метою отримання додатково доходу у вигляді аліментів з відповідача, так як остання за рахунок держави отримує дохід як особа зі статусом матері одиночки.

Вважав, що судом першої інстанції жодними доказами не встановлено матеріального стану відповідача, що на його думку помилковим.

Зазначав, що через погані відносини із позивачем має перешкоду у вихованні їхньої спільної дитини, а також зазначив, що регулярно забезпечує фінансово свою доньку.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, до судового засідання в режимі відеоконференції приєдналась позивачка, відповідач до суду не зявився клопотань про відкладення розгляду справи не подавалось , що не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що відповідно до рішення Южного міського суду Одеської області від 28.12.2023 по цивільній справі №519/38/23 позов представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набрало законної сили 14.05.2024.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 04.10.2024 виправлено описку в рішенні суду від 28.12.2023 по цивільній справі №519/38/23 за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства.

Вважати вірним анкетні дані позивача «Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ».

Привести рішення суду у відповідність до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006, зазначити в резолютивній частині рішенні суду наступне:

«Рішення суду є підставою для внесення змін до актового запису про народження №198 від 17.12.2022, складеного Южненським ВДРАЦС в Одеському районі Одеській області ПМУМЮ (м.Одеса) на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі батько дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 ».

Дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно допомогу на утримання неповнолітньої дитини не надає.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В порядку ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п.7 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Пунктом 1 ч.1 ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд також враховує, що відповідач має працездатний вік, можливість сплачувати аліменти, що у відповідача не має інших утриманців.

З урахуванням закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, з урахуванням інтересів дитини, встановленого мінімального розміру аліментів на одну дитину, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 31.03.2025, оскільки вказана сума є достатнім утриманням одного із батьків для гармонійного та всебічного розвитку неповнолітньої дитини.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції рішенням, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги, що позивач вводить в оману органи опіки та навмисно звернулась до суду позовом з метою отримання додатково доходу у вигляді аліментів з відповідача, так як остання за рахунок держави отримує дохід як особа зі статусом матері одиночки, на думку апеляційного суду є необґрунтованими належними та допустимими доказами, клопотань щодо витребування відповідних доказів під час апеляційного перегляду справи не надходило, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції жодними доказами не встановлено матеріального стану відповідача, що на його думку є помилковим, апеляційний суд зазначає, що загальними засадами цивільного судочинства є змагальність сторін, доказів з боку відповідача, що в нього скрутне матеріальне становище, чи наявність інших підстав для зменшення розміру аліментів, відповідачем ні до суду першої інстанції ні під час апеляційного перегляду справи не долучено, а тому такі доводи є неслушними.

Доводи апеляційної скарги, що через погані відносини із позивачем має перешкоду у вихованні їхньої спільної дитини, а також зазначив, що регулярно забезпечує фінансово свою доньку, апеляційний суд вважає, що вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому надання відповідачем добровільної фінансової підтримки не є підставою для відмови у стягненні з відповідача аліментів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовими наслідками рішення, фактично спрямовані на зміну його змісту.

Підстав для скасування рішення немає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382–384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Південного міського суду Одеської області від 12 червня 2025 року – залишити без задоволення.

Рішення Південного міського суду Одеської області від 12 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко