Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 02 березня 2026 р.
Справа: №519/405/25
Суддя: Кострицький В. В.
Номер провадження: 22-ц/813/2267/26
Справа № 519/405/25
Головуючий у першій інстанції Москаленко І. О.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - ОСОБА_3
заінтересовані особи - орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Єлизавети Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2025 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини по догляду за дитиною до трьох років,-
установив:
Короткий заявлених вимог та обставин справи.
19.02.2025 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) з вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/4 частину з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Також, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на її утримання, у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитини трьох років.
Позов мотивований тим, що Сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась спільна дитина. Відповідач тривалий час не виконує батьківські обов`язки по відношенню своєї дитини та не надає матеріальної допомоги, тому вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини по догляду за дитиною до трьох років задоволено повністю. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 19.02.2025, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини, щомісячно, починаючи з 19.02.2025, у розмірі 5000,00 грн., до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що є підстави для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи не досягла трьох річного віку та на даний час проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу дружині не надає. Мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною, якій менше трьох років, в зв`язку з чим немає змоги працювати і утримувати себе, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Ткаченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2025 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини, щомісячно, починаючи з 19.02.2025 року у розмірі 5000 до досягнення дитиною ОСОБА_2 трьох років, до 07.05.2041 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини, щомісячно, починаючи з 19.02.2025 року у розмірі 1000 до досягнення дитиною ОСОБА_2 трьох років, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки та не взято до уваги докази на які посилався відповідач у заяві про перегляд заочного рішення.
Зазначали, що до позову не долучено жодного доказу на підтвердження доводів викладених у позовній заяві, у позовній заяві взагалі не мотивована вимога про стягнення аліментів з відповідача на утримання дружини саме у розмірі 5 000 грн.
Вважали, що при перегляді заочного рішення судом першої інстанції не враховано,що під час проходження військової служби ОСОБА_2 отримав захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби, у листопаді 2024 року переніс операцію – тотальне цементне ендопротезування лівого колінного суглобу з приводу деформуючого артрозу лівого колінного суглобу ІІІ ст., що вбачається з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4168 від 02.04.2025 виданої КНП «Міською клінічною лікарнею № 10» ОМР. У період розгляду справи відповідач знаходився на лікуванні, що вбачається з копії вищевказаної виписки № 4168 від 02.04.2025, а саме з п. 5 дата надходження – 12.03.2025, дата виписки - 02.04.2025, а також з копії свідоцтва про хворобу № 2025- 0328-0915 від 28.03.2025, а саме п. 9 – перебування на лікуванні з 12.03.2025. Після проведення операції відповідач знаходиться на постійному лікуванні, втратив професійну працездатність на 40 % у зв`язку з чим його було звільнено у відставку наказом від 08.04.2025 № 10-РС за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, що підтверджується копією витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.04.2025 № 102 та копією військового квитка серії НОМЕР_1 (арк. 2) з якого вбачається що ОСОБА_2 знято з військового обліку за станом здоров`я. Відповідач продовжує проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.06.2025, копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025, у зв`язку з чим стягнення з відповідача 5 000, 00 грн. аліментів на утримання колишньої дружини є непомірним тягарем.
Враховуючи вищевикладене зазначали, що не зважаючи на те, що відповідач добровільно надавав матеріальну допомогу дружині та дитині, проте судом у заочному рішенні вказано, що відповідач матеріальну допомогу не надає, що не відповідає дійсності та після звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення судом не взято до уваги ці докази, то на теперішній час відповідач має сплатити аліменти на утримання дружини двічі, що не є справедливим по відношенню до відповідача.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якої просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначала, що рішенням Південного міського суду Одеської області у рішенні, про перегляд якого просить Відповідач, розмір аліментів на утримання дитини визначено в розмірі частки заробітку Відповідача, а отже погіршення матеріального становища, у вигляді зменшення заробітної плати, в зв?язку із зміною місця роботи, прямо впливає на розмір аліментів, які підлягають стягненню з Відповідача, отже можна зробити висновок, що вказана обставина ніяк не
підтверджує необхідності зміни розміру аліментів.
Зазначала, що в наданому Відповідачем переліку переказів грошових коштів міститься переказ в розмірі 24 000,00 грн від 06.08.2025, який відповідно до наданої самим Відповідачем квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПH97, був здійснений вже у виконавчому провадженні № 78503244. З вищезазначеного факту не вбачається незгоди Відповідача з розміром аліментів визначених рішенням Південного міського суду Одеської області, оскільки ним було самостійно сплачено кошти, а не було стягнуто з рахунків в порядку примусового виконання рішення.
Також вважала, що розмір аліментів на утримання дружини заявлений відповідачем в апеляційний скарзі замалий, так як з урахуванням того, що витрати ОСОБА_1 та її дитини становлять приблизно 20 000 грн на місяць, то і ухвалене судом першої інстанції розмір аліментів не забезпечує у повній мірі вказаних витрат, тому зменшення встановленого судом першої інстанції рівня аліментів на утримання дружини є неспівмірними з витратами позивача.
Крім того, вважала, що жодних порушень матеріального та процесуального права судом першої інстанції не допущено, а незгода відповідача з рішенням суду не є підставою для його скасування.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання. Клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем, який був зареєстрований Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Головного Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2022, актовий запис №251.
27.12.2024 згідно рішення Южного міського суду Одеської області від 26.11.2024 шлюб було розірвано.
Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.05.2023 серія № НОМЕР_2 .
Позивач та відповідач проживають окремо, позивачка не працює, дитина знаходиться на її утриманні.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. (постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18).
За таких обставин, суд знаходив підстави для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чолові повинн матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Судом також встановлено, що дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи не досягла трьох річного віку та на даний час проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу дружині не надає. Мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною, якій менше трьох років, в зв`язку з чим немає змоги працювати і утримувати себе.
За таких обставин, суд першої інстанції вважав наявними підстави для задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідач оскаржує вищевказане рішення лише в частині стягнення аліментів на утримання дружини про досягнення їхньою спільною дитиною трьох років у розмірі 5000 грн.
З досліджених апеляційним судом матеріалів справи вбачається наступне:
19 лютого 2025 року подано позовну заяву до Южного міського суду Одеської області.
24 лютого 2025 року ухвалою Южного міського суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 28 березня 2025 року на 10:00 годину.
З довідки на рекомендованому поштовому повідомленні про причини не вручення ОСОБА_2 зазначено причину «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 18), що свідчить про неотримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та виклик його до судового засідання на 28 березня 2025 року на 10:00 годину до Южного міського суду Одеської області
У зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 25.04.2025 року о 11:30 год.
З довідки на рекомендованому поштовому повідомленні про причини не вручення ОСОБА_2 зазначено причину «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 24), що свідчить про неотримання відповідачем судової повістки про виклик його до судового засідання на 25.04.2025 року о 11:30 годині до Южного міського суду Одеської області.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 25.04.2025 року, розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.
Оскаржуване заочне рішення прийнято судом першої інстанції 25.04.2025 року.
Копію оскаржуваного рішення відповідач не отримував.
25.08.2025 року відповідач ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить його власноручний підпис на заяві (а.с.37).
Після чого, відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення та надав свої заперечення та докази.
Судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що відповідач був необізнаний про наявність даної судової справи, а тому не мав об`єктивної можливості заперечувати проти позовних вимог, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог в заяві про перегляд заочного рішення, а тому заявлені вимоги частково підлягають задоволенню, з огляду на таке.
На момент звернення позивача до суду та на момент ухвалення судом рішення матеріальний стан та стан здоров`я відповідача суттєво змінились, що не було взято судом до уваги та підтверджується документами долученими до заяви про перегляд заочного рішення.
З серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації як кухар відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно отримував заробітну плату у середньому розмірі 20 899, 00 грн., що підтверджується довідкою ОК-5 складеною Пенсійним фондом України від 21.08.2025 (арк. 4, 5).
При цьому, під час проходження військової служби ОСОБА_2 отримав захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби, у листопаді 2024 року переніс операцію – тотальне цементне ендопротезування лівого колінного суглобу з приводу деформуючого артрозу лівого колінного суглобу ІІІ ст., що вбачається з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4168 від 02.04.2025 виданої КНП «Міською клінічною лікарнею № 10» ОМР.
У період розгляду справи відповідач знаходився на лікуванні, що вбачається з копії вищевказаної виписки № 4168 від 02.04.2025, а саме з п. 5 дата надходження – 12.03.2025, дата виписки - 02.04.2025, а також з копії свідоцтва про хворобу № 2025- 0328-0915 від 28.03.2025, а саме п. 9 – перебування на лікуванні з 12.03.2025.
Після проведення операції відповідач знаходиться на постійному лікуванні, втратив професійну працездатність на 40 % у зв`язку з чим його було звільнено у відставку наказом від 08.04.2025 № 10-РС за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, що підтверджується копією витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.04.2025 № 102 та копією військового квитка серії НОМЕР_1 (арк. 2) з якого вбачається що ОСОБА_2 знято з військового обліку за станом здоров`я.
Відповідач надає докази, що продовжує проходити лікування, що підтверджується :
-випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.06.2025,
-копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025.
Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст. 84 Сімейного кодексу України (далі – СК України), дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, оскільки відповідач втратив професійну працездатність на 40 % у зв`язку з чим його було звільнено зі служби та оскільки відповідач продовжує проходити лікування, стягнення з нього 5 000, 00 грн. аліментів на утримання колишньої дружини призводить до скрутного матеріального становища.
Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги вищевказані документи та не не було надано належної оцінки.
Позивач у позовній заяві зазначав, що відповідач ухиляється від свого обов`язку по утриманню дитини, проте такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наданими відповідачем доказами.
Відповідач брав участь в матеріальному забезпеченні своєї дитини та дружини, що підтверджується банківською довідкою від 03.07.2025, квитанцією на переказ готівки № ПН97 від 06.08.2025 з яких вбачається, що відповідач перераховував грошові кошти на картку матері дитини ОСОБА_5 , а саме:
07.03.2025 – 5 527, 64 грн;
30.04.2025 – 1 005, 03 грн.;
10.05.2025 – 10 050, 00 грн.;
11.05.2025 – 1 005, 03 грн.;
16.05.2025 – 1 507, 54 грн.;
06.06.2025 – 1 507, 54 грн.;
13.06.2025 – 1 105, 53 грн.;
26.06.2025 – 1 005, 03 грн.;
06.08.2025 – 24 000, 00 грн.
Зі скріншотів з мобільного додатку АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідач перераховував грошові кошти на банківську карту матері дитини ще до подання позивачем позовної заяви, а саме:
14.11.2024 – 4 020, 10 грн.;
07.12.2024 – 8 040, 20 грн.;
12.12.2024 – 2 211, 06 грн.;
15.12.2024 – 3 015, 08 грн.;
22.12.2024 – 3 015, 08 грн.
Апеляційним судом встановлено, що станом на сьогоднішній день відповідач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Охорона і Безпека Плюс» з 03.07.2025 на посаді охоронника і отримує заробітну плату у розмірі 10 584 грн., що підтверджується довідкою вих. № 121 від 25.08.2025.
Щодо доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу
Доводи відзиву, що рішенням Південного міського суду Одеської області у рішенні, про перегляд якого просить Відповідач, розмір аліментів на утримання дитини визначено в розмірі частки заробітку Відповідача, а отже погіршення матеріального становища, у вигляді зменшення заробітної плати, в зв?язку із зміною місця роботи, прямо впливає на розмір аліментів, які підлягають стягненню з Відповідача, отже можна зробити висновок, що вказана обставина ніяк не підтверджує необхідності зміни розміру аліментів, апеляційний суд вважає не слушними, так як з вищедосліджених матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав об`єктивної можливості надати долучені до матеріалів справи докази та заперечення, адже не був обізнаний до ухвалення оскаржуваного рішення про наявність такої судової справи, що не було враховано судом першої інстанції під час вирішення заяви про перегляд заочного рішення, тому такі доводи задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів відзиву, що в наданому Відповідачем переліку переказів грошових коштів міститься переказ в розмірі 24 000,00 грн від 06.08.2025, який відповідно до наданої самим Відповідачем квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПH97, був здійснений вже у виконавчому провадженні № 78503244. З вищезазначеного факту не вбачається незгоди Відповідача з розміром аліментів визначених рішенням Південного міського суду Одеської області, оскільки ним було самостійно сплачено кошти, а не було стягнуто з рахунків в порядку примусового виконання рішення, апеляційний суд вважає не слушними, так як відповідач виявив незгоду з таким рішенням, оскаржив рішення суду першої інстанції, при чому доводи апеляційної скарги судова колегія вважає слушними з огляду на досліджені матеріали справи.
Доводи відзиву, що розмір аліментів на утримання дружини заявлений відповідачем в апеляційний скарзі замалий, так як з урахуванням того, що витрати ОСОБА_1 та її дитини становлять приблизно 20 000 грн на місяць, то і ухвалене судом першої інстанції розмір аліментів не забезпечує у повній мірі вказаних витрат, тому зменшення встановленого судом першої інстанції рівня аліментів на утримання дружини є неспівмірними з витратами позивача, апеляційний суд вважає безпідставиними, адже стягення аліментів не може призводити до надмірних сум, витрати на утримання не повинні призводити до скрутного матеріального становища відповідача, а тому апеляційний суд змінює оскаржуване рішення в частині з огляду на те, що відповідачем на протязі спірного періоду в добровільному порядку надавалась матеріальна допомога позивачці.
Доводи відзиву, що жодних порушень матеріального та процесуального права судом першої інстанції не допущено, а незгода відповідача з рішенням суду не є підставою для його скасування, апеляційний суд вважає помилковим судженням, так як виходячи з досліджених матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції не надано належної оцінки запереченням та доказам заявленим в заяві про перегляд заочного рішення, а тому сума аліментів стягувана на утримання дружини підлягає зменшенню.
Право на аліменти у дружини може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 712/4702/19.
Позивачкою не надано, а матеріали справи не містять відомостей про розмір доходів відповідача які б свідчили, що він має об`єктивну можливість надавати матеріальну допомогу дружині у заявленому позивачкою розмірі.
Отже, судом першої інстанції помилково не враховано, що відповідач добровільно надавав матеріальну допомогу дружині та дитині, а під час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення відповідач не мав об`єктивної можливості надати докази в обґрунтування вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач є особою яка втратила працездатність на 40 відсотків, то таке не є справедливим по відношенню до відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за доцільне внести зміни у мотивувальну частину заочного рішення та врахувати вищевказані платежі переведені відповідачем ОСОБА_2 на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 в рівних частинах на утримання дружини ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 , а також врахувати, що ОСОБА_2 на 40 відсотків втратив працездатність, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини, щомісячно, починаючи з 19.02.2025 року з 5000 грн. на суму у розмірі 1664 грн, що не перевищує 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до досягнення дитиною ОСОБА_2 трьох років, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Єлизавети Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2025 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , на її утримання з 5000 (п`яти тисяч) грн до 1664 (однієї тисячі шістьсот шістдесят чотирьох) грн., що не перевищує 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до досягнення дитиною ОСОБА_2 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua