Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №522/18332/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4047/26

Справа № 522/18332/24

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2025 року за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

Короткий заявлених вимог та обставин справи.

18.10.2024 АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позивач просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.03.2019 у розмірі 21 003,59 грн.

02.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

22.01.2025 відповідач подала відзив.

23.01.2025 позивач подав відповідь на відзив.

Позов обґрунтовано тим, що 07.03.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору вона отримала кредит 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Отримавши кредитні кошти не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість 21 003,59 грн.

Відповідач проти позову заперечує. За рахунок отриманих 20.12.2022 та 28.12.2022 гуманітарних коштів від ЮНІСЕФ у розмірі 19 980 грн. кожного разу, її сума на картковому рахунку складала 21 386,05 грн. 13.10.2023 з її рахунку було списано 11 447,88 грн. цієї соціальної допомоги за вимогою виконавчої служби. Того ж дня відповідач знизила свій кредитний ліміт до 0 грн., а на її рахунку залишилося 9 683,08 грн. особистих соціальних грошей допомоги ЮНІСЕФ для її неповнолітніх дітей. Проте 18.10.2023 з її рахунку банк списав 33 833,57 грн. за вимогою виконавчої служби. Саме в зв`язку з цим у відповідача виникла кредитна заборгованість у розмірі 18 350,49 грн., на яку вона особисту згоду не давала та взагалі не була не обізнана з тим, що банк списав цю суму з її особистого рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість 21 003,59 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір 3 028 гривень.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг б/н від 07.03.2019, банком надавалися відповідачу в кредит гроші. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, з огляду на, що у неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 05.08.2024 становить 21 003,59 грн., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тіла кредиту). Відповідач свого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, як і підтвердження відсутності у нього заборгованості, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру його заборгованості не надає, тобто відповідач не спростував порядок її нарахування. Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла через списання коштів з її рахунку без її згоди, суд не приймає до уваги, оскільки ці кошти були списані банком на вимогу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 62366211 з виконання Постанови №57205963 від 14.09.2018. Тому це списання не стосується правовідносин з банком та використання кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги усі обставини з яких виникла заборгованість відповідача та необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів.

Зазначала, що суд не брав до уваги, що відповідач надала всі докази, що станом на 13.10.2023 р. її кредитний ліміт склав 0 грн. та на рахунку залишилось 9683,00 особистих грошей, на підставі чого у скаржниці виникла кредитна заборгованість у розмірі - 18350,49 грн. на яку вона особисту згоду не давала та взагалі була не обізнана. що банк списав цю суму з її особистого рахунку на якому зберігались соціальні гроші допомоги для її неповнолітніх дітей. Також зазначала, що їй не відомо, чому саме така сума була списана, у позовної заяві також відсутне обґрунтування з чого саме склалася така сума. Надалі були нараховані відсотки на цю суму за чотири місяця.

Враховуючи вищенаведене, вважала, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вчинили дії, якими порушили свій же договір, та навмисно списали з її рахунку грошей більш ніж на ньому було на момент списання, чім вводить суд в оману про неіснуючу заборгованість ОСОБА_1 перед банком.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 21003,59 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_2 з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% в місяць (38,4% річних).

В Анкеті-заяві від 07.03.2019 зазначено, що ОСОБА_1 згідна з тим, що заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

За розрахунком банку заборгованість за кредитним договором від 07.03.2019 станом на 05.08.2024 становить 21 003,59 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).

АТ «Універсал Банк» запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.

Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

07.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, погодився з тим, що банк на власний розсуд в односторонньому порядку має право зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

У пункті 6 Анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.

В Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 07.03.2019 позичальник просить відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

Підставою даного позову є невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням ним кредитних коштів.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг б/н від 07.03.2019, банком надавалися відповідачу в кредит гроші. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, з огляду на, що у неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 05.08.2024 становить 21 003,59 грн., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тіла кредиту).

Відповідач свого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, як і підтвердження відсутності у нього заборгованості, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру його заборгованості не надає, тобто відповідач не спростував порядок її нарахування.

Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла через списання коштів з її рахунку без її згоди, суд не приймає до уваги, оскільки ці кошти були списані банком на вимогу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 62366211 з виконання Постанови №57205963 від 14.09.2018. Тому це списання не стосується правовідносин з банком та використання кредитних коштів.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не спростовано заборгованості перед банком у розмірі 21 003,59 за тілом кредиту.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем коштів та їх неповернення банку, тобто невиконання відповідачем умов укладеного договору позики, у зв`язку з чим нарахована банком заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню з позичальника.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції рішенням, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги усі обставини з яких виникла заборгованість відповідача та необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів, апеляційний суд вважає такі доводи не слушними, адже судом першої інстанції надано належних обґрунтувань поданим відповідачем доказів.

Крім, того відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції ні під час апеляційного перегляду справи в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги не спростовано належними доказами, так як від розрахунків і підстав стягнення виконавцем оскаржуваної суми боргу відповідачка не самостійно не надавала та не подавала відповідних клопотань про витребування інформації від виконавця.

Апеляційний суд наголошує на тому, що основними засадами цивільного судочинства є змагальність сторін, натомість відповідачем жодних належних контр доказів в обґрунтування своєї позиції не долучено та з відповідними клопотаннями до судів остання не зверталась.

Доводи апеляційної скарги, що суд не брав до уваги, що відповідач надала всі докази, що станом на 13.10.2023 р. її кредитний ліміт склав 0 грн. та на рахунку залишилось 9683,00 особистих грошей, на підставі чого у скаржниці виникла кредитна заборгованість у розмірі - 18350,49 грн. на яку вона особисту згоду не давала та взагалі була не обізнана, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими належним чином, натомість судом першої інстанції надано належної оцінки, виходячи з наступного.

Посилання відповідача - скаржника на те, що заборгованість виникла через списання коштів з її рахунку без її згоди, суд не приймає до уваги, оскільки ці кошти були списані банком на вимогу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за ВП № 62366211 з виконання Постанови №57205963 від 14.09.2018. Тому це списання не стосується правовідносин з банком та використання кредитних коштів.

Також судова колегія зазначає, що необізнаність відповідача не звільняє її від виконання цивільно-правових обов`язків за вище укладеними кредитним договором, а такі доводи є лише припущеннями не доведеними належними доказами, а тому задоволенню такі доводи не підлягають.

Узагальнюючі доводи, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вчинили дії, якими порушили свій же договір, та навмисно списали з її рахунку грошей більш ніж на ньому було на момент списання, чім вводить суд в оману про неіснуючу заборгованість ОСОБА_1 перед банком, апеляційний суд вважає також не слушними, так як судом першої інстанції належним чином оцінено докази наявні матеріалах справи надані сторонами по справі, та зазначено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг б/н від 07.03.2019, банком надавалися відповідачу в кредит гроші. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, з огляду на, що у неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 05.08.2024 становить 21 003,59 грн., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тіла кредиту).

Відповідач свого розрахунку заборгованості за тілом кредиту, як і підтвердження відсутності у нього заборгованості, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру його заборгованості не надає, тобто відповідач не спростував порядок її нарахування.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовими наслідками рішення, фактично спрямовані на зміну його змісту.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, взявши до уваги позицію учасників судового розгляду справи викладену у процесуальних документах, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судова колегія приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382–384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко