Постанова від 22 жовтня 2025 р. у справі №946/1227/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5641/25

Справа № 946/1227/24

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа – Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Подружні стосунки не склалися у зв`язку із нехтуванням відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, зловживання алкоголем, а також поганим ставленням до позивача та дітей. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2020 № 946/8438/19 шлюб між сторонами розірвано. У березні 2022 року відповідачка залишила дітей позивачу, з тих пір діти її більше не бачили. Відповідачка не цікавиться їх життям, не приймає участі у їх вихованні та утриманні. Увесь тягар по утриманню, догляду та вихованню дітей ліг на позивача. Позивач є гарним та люблячим батьком, має гарну роботу з гарним заробітком, що гарантує дітям належне утримання. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2023 по справі № 946/7649/22 визначено місце проживання дітей з батьком. Мати втратила авторитет для дітей внаслідок байдужості та нехтування своїми обов`язками. На теперішній час нехтування відповідачкою своїми обов`язками призвели до того, що діти залишилися без піклування матері, що змушує позивача звернутися до суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав – відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов`язки, щодо виховання та утримання сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду вмотивовано тим, що відсутні підстави для застосування до відповідачки крайньої міри у виді позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права, на не надання належної оцінки наданим доказам та неврахування висновків Верховного Суду, просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2025 року по справі № 946/1227/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову проігнорував факти неодноразового притягнення відповідачки до адміністративної та кримінальної відповідальності, як за домашнє насильство так і за нанесення легких тілесних ушкоджень, що підтверджується відповідними судовими рішення про визнання її винною.

Також, скаржником в скарзі зазначається, що судом не надано належної оцінки тому факту, що Відповідачка не приймає участі у вихованні дітей та їх матеріальному утриманні. Акцентується увага на тому, що відповідачка взагалі не сплачує аліменти, які були присудженні за рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2024 року. До того, ж судом проігноровано і висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, згідно з яким позбавлення відповідачки батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дітей.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, клопотань про відкладення розгляду не подавали.

Від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про розгляд поданої ним апеляційної скарги за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує повністю та наполягає на її задоволенні.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23.12.2017 сторони уклали шлюб, який розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2020 № 946/8438/19.

Від шлюбу мають малолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 11.10.2019 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 478;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 11.10.2019 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 479.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2023 року № 946/7649/22 визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 . Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно консультативного висновку спеціаліста від 12.02.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості серія ВР № 002136492, станом на 31.01.2024, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має.

Згідно довідки ПП «Родник» від 02.02.2024 № 07/24, ОСОБА_1 працює з 17.09.2018 року на посаді покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів на підставі наказу № 55 від 14.09.2018 року.

Згідно характеристики з ПП «Родник» від 02.02.2024 року № 06/24, ОСОБА_1 , 1984 р.н., працює з 17.09.2018 на посаді покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів, самостійно виховує синів. ОСОБА_1 зарекомендував себе як привітний і сумлінний працівник, вміє організувати робочий процес і проконтролювати якість виконаної роботи. За характером спокійний та врівноважений.

Відповідно до листа КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльський міський центр ПМСД» від 25.01.2024 № 55, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходяться на спостереженні лікаря педіатра з народження. Декларація укладена з лікарем педіатром ОСОБА_5 .. Діти організовані, звертаються за медичною допомогою в середньому від 5 до 8 разів на рік. На прийом лікаря педіатра діти приходять з батьком ОСОБА_1 та бабусями (з обох сторін).

Згідно педагогічної характеристики вихованця ЗДО № 33 «Теремок» старшої групи, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ЗДО «Теремок» з 04.01.2022, старшу групу № 7 «Малятко». До дитячого садочку дитина адаптувалася швидко. Дитина з неповної сім`ї, батько активно до взаємодії з садочком. Батько привозить та забирає дитину з садочка, завжди сплачує квитанції за садок, цікавиться питаннями з приводу виховання сина, виявляє зацікавленість до консультацій і рекомендацій.

Згідно педагогічної характеристики вихованця ЗДО № 33 «Теремок» старшої групи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ЗДО «Теремок» з 04.01.2022, старшу групу № 7 «Малятко». хлопчик активний, проявляє інтерес до знань та бажання навчання. Під час виконання завдань потребує постійної допомоги вихователя, лише зрідка проявляє бажання до самостійної роботи. Продуктивність недостатня. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Щодня привозить до садочка та забирає його. Хлопчик завжди охайний, доглянутий. Завжди батько підтримує зв`язок з навчальним закладом, цікавиться здобутками своєї дитини, відвідує батьківські збори, бере участь у вирішенні громадських справ на рівні групи.

Відповідно до довідки ЗДО № 33 «Теремок» № 3 від 18.01.2024, діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідують ЗДО № 33 «Теремок» з 04.01.2023 по теперішній час.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 01.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у будинку чисто, порядок, затишок, у наявності необхідні меблі та побутова техніка. Малолітні діти проживають в окремій кімнаті, в якій є двоповерхове ліжко, шафа для речей, іграшки.

Відповідно до довідок Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 05.03.2025 № 19/18003-25, ОСОБА_2 у період з 01.011.2023 по 05.03.2025 періодично перетинала державний кордон України, останній виїзд 13.02.2023.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментам від 12.11.2024, розмір заборгованості по стягненню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей станом на 31.10.2024 становить 22720,32 грн.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 04/21-576 від 24.05.2024, орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Згідно з положеннями ч.ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

У постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі №947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 07 червня 2024 року у справі №740/3478/23 (провадження № 61-5260св24) Верховний Суд вказав про те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі пособі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилався на те, що відповідачка у березні 2022 року залишила йому дітей і з тих пір її більше не бачили, вона не цікавиться їх життям та не приймає участі у вихованні та утриманні, увесь тягар по утриманню, догляду та вихованню дітей ліг на позивача.

Проте позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками та неможливості змінити поведінку відповідачки по вихованню та утриманню.

Так, суд першої інстанції об`єктивно і правильно вказав, що заборгованість по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення матері дітей батьківських прав.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що характеристики з дитячого садка які відвідують діти та характеристика з місця роботи батька, не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не доводить, що вона повністю свідомо усунулась від виконання батьківських обов`язків.

Презумпція обґрунтованості позовних вимог вказує на обов`язок позивача довести належними, допустимими та достатніми доказами винне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 19 СК України, вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування з огляду на таке.

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вказуючи про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, орган опіки та піклування виходив з документів, наданих йому заявником.

Із висновку не можна з`ясувати, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів дітей та позитивно впливатиме на подальше їх життя. Наявний висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що мати нездатна виконувати батьківські обов`язки, самоусунулась від виховання, або інші достатні підстави для застосування такого крайнього заходу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок наданий органом опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить обставин та аргументів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Таким чином, доводи скарги про те, що згідно з висновком органу опіки та піклування визнано за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку стосовно синів, колегія суддів відхиляє. Оскільки такий належним чином не обґрунтований та не є обов`язковий відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, де вказано, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції факту неодноразового притягнення відповідачки до адміністративної на кримінальної відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки з усталеною практикою Верховного Суду, суди зобов`язані надати оцінку всім доказам, але не зобов`язані в мотивувальній частині рішення детально відповідати на кожен аргумент, якщо він не вливає на кінцевий висновок.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідним наголосити, що факти притягнення відповідачки до відповідальності у зазначеній справ не підпадають під жодну з підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки такі факти не стосуються її поведінки по відношенню до дітей та не впливають на її здатність виконувати батьківські обов`язки.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24 (провадження № 61-3978св25).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано попередив матір про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов`язки щодо виховання та утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, апеляційним судом наголошується, що залишення поза увагою такого попередження суду у подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (див.: постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 10 грудня 2025 року у справі № 179/1100/24).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та залишення без змін рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2025 року.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький