Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №484/4749/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.03.26

22-ц/812/103/26

Провадження № 22-ц/812/103/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/4749/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Чистою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 14 жовтня 2025 року під головуванням судді Максютенко О.А., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 18 березня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1503536, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 24 000 грн з терміном користування 360 днів, з кінцевим терміном повернення 13 березня 2025 року, розміром стандартної процентної стави – 2,50% в день, зниженої процентної ставки – 0,875% в день.

Як вказав позивач, право вимоги за даним кредитним договором відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від 24 грудня 2024 року № 24122024 - перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Позивач вказує, що відповідачка умови кредитного договору від 18 березня 2024 року №1503536 не виконувала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 235 800 грн., що складається з: 24 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 164 400 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 47 400 грн 00 коп. – заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 79 календарних днів, яку позивач просив стягнути. Також просив стягнути 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволення суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" від 18 березня 2024 року у розмірі 110400 грн 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 1134 грн 18коп. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 2341 грн., а всього 3475 грн. 18 коп.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Задовольняючи частково вимоги про стягнення процентів - в розмірі 86 400 грн., що розраховані за ставкою 1% в день, суд першої інстанції вважав, що умова укладеного відповідачкою кредитного договору (пункт 1.5.1 договору) щодо встановлення денної процентної ставки 2,50% в день відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Суд вважав, що заявлена сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, принципу пропорційності задоволених вимог (46,82%), а тому вони підлягають стягненню у розмірі 2341 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 129 360 грн., з яких 24 000 грн. - сума кредиту, 86 400 грн. - проценти нараховані первісним кредитором, 18 960 грн. - проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 79 календарних днів, а також стягнути з ОСОБА_1 2 422 грн 40 коп. судового збору та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. Також просило в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати інфляційні втрати і 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволення суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних. Також просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, надану в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначало, що суд першої інстанції, визнавши нікчемними умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1503536 від 18.03.2024 року в частині встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5%, дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування та стягнення будь-яких процентів за користування кредитом. Такий висновок суперечить вимогам Закону України від 22.11.2023 №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а також Закону України «Про споживче кредитування», який чітко визначає граничний розмір процентної ставки, але не позбавляє кредитодавця права на отримання процентів у межах установленого ліміту. Оскільки договір № 1503536 було укладено 18.03.2024 року, на нього поширюються вимоги про обмеження денної процентної ставки до 1%. Таким чином, навіть визнавши нікчемними умови договору у частині встановлення денної процентної ставки 2,5%, суд не мав правових підстав повністю відмовляти у стягненні процентів, оскільки законом прямо передбачено можливість нарахування їх у межах максимально допустимого розміру — 1% на день. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з 25.12.2024 року по 13.03.2025 є законним та обґрунтованим. Також апелянт вважав безпідставним висновок суду про відмову у задоволенні вимог про зазначення в рішенні суду доручення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Так, відповідно до вказаних норм закону суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку. Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони вдруге не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені: ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - шляхом направлення повісток до електронного кабінету позивача; ОСОБА_1 - шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем реєстрації відповідачки, яке повернулось до суду без вручення адресату з проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що є належним повідомленням у розумінні п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого Товариство надає відповідачці кредит на суму 24 000 грн, а остання зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 23-27).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором В406.

Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 5.3 договору.

До укладення кредитного договору - 18.03.2024 року - ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 29-30).

Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» своїх зобов`язань за договором та перерахування 18.03.2024 року грошових коштів в розмірі 24000 грн на картку, що належить ОСОБА_1 , номер якої надано позичальником, підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК" від 15.01.2025 №20250115-495, відповідно до якої 18.03.2024 за ініціативою ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" було зараховано кошти в сумі 24000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "ПУМБ" на ім`я ОСОБА_1 .

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 24 000 грн.

Також судом встановлено, що відповідачкою зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконані не були.

24.12.2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором укладено договір факторингу №24122024, на підставі якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги, зокрема, за договором №1503536 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" від 18.03.2024, укладеним з ОСОБА_1 , у розмірі 200 400 грн, з яких: 24 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 164 400,00 грн - заборгованість за відсотками, 12 000 грн - штрафні санкції (а.с. 15, 77-90).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, від 23.02.2022 у справі № 639/86/17, від 19.01.2022 у справі № 554/8549/15-ц.

Оскільки, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 18.03.2024, то у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» станом на 24.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 18.03.2024 року становила 200 400 грн, з яких: 24 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 164 400,00 грн - заборгованість за відсотками, 12 000 грн - штрафні санкції (а.с. 33-34).

За розрахунком позивача за договором № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" від 18.03.2024 за період з 25.12.2024 по 13.03.2025 включно (79 календарних днів) були нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 47 400 грн (а.с. 35-36).

При цьому, з вищезазначених розрахунків заборгованості вбачається, що за період з 18.03.2024 по 13.03.2025 включно (360 календарних днів) відсотки нараховувалися за ставкою 2,50% в день.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Умовами укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ОСОБА_1 договору, а саме п. 1.5.1, визначена стандартна процентна ставка, що становить 2,50% в день.

Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а договір № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" було укладено 18.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, суд правильно вважав неправомірним застосування позивачем до споживчого кредиту денної процентної ставки у 2,5%, яка, відповідно до закону, не може перевищувати 1%.

За такого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умова укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ОСОБА_1 договору, передбачена п. 1.5.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки в 2,50% у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за весь період строку кредитування - з 18.03.2024 року по 13.03.2025 року (360 календарних днів, тобто в тому числі і за період, коли відсотки нараховувались новим кредитором – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), що розраховані за ставкою 1 % в день в загальному розмірі 86 400 грн. (24000,00 грн. х 1% х 360 к.д. = 86400,00 грн).

Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за договором № 1503536 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 18.03.2024 року не виконувала, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів не здійснила, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з неї на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24 000 грн. та проценти у сумі 86 400 грн., а всього – 110 400 грн.

З огляду на викладене, посилання апеляційної скарги на те, що судом не були стягнуті проценти за користування кредитом у межах максимально допустимого розміру — 1% на день, зокрема і нараховані позивачем за період з 25.12.2024 року по 13.03.2025 року – є безпідставними.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про зазначення в рішенні суду доручення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Так, частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).

Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, та які були правильно, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховані судом першої інстанції при вирішенні таких позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що за своєю природою відсотки, зазначені в частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 ЦК України.

Між тим у справі, що переглядається в апеляційному порядку, позовних вимог про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не заявляло і, відповідно, судом першої інстанції такі вимоги не вирішувались. За такого у суду були відсутні підстави для застосування положень частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 05 березня 2026 року.