Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №478/856/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.03.26

22-ц/812/650/26

Провадження № 22-ц/812/650/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 478/856/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.

із секретарем судового засідання Чистою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування, про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Скотниковим Олександром Миколайовичем, на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області, постановлену 13 січня 2026 року під головуванням судді Сябренко І.П., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини.

Позивачка зазначала, що її син ОСОБА_5 з 08 травня 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2010 року. Від даного шлюбу вони мають повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23 червня 2025 року вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщення про загибель її сина ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання військового обов`язку в бою. 30 червня 2025 року, отримавши свідоцтво про смерть сина, позивачка звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, де її було повідомлено, що її загиблий син ОСОБА_5 записаний батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася через п`ять місяців після розлучення з відповідачкою ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що її син ОСОБА_5 за життя не знав про те, що записаний батьком – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ніколи не визнавав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа, ОСОБА_1 просила виключити запис про нього як батька дитини з актового запису № 04 від 19 січня 2011 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12 січня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Скотников О.М. - подав клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа». На вирішення експертизи поставити питання: чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .?

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року клопотання ОСОБА_1 , подане представником – адвокатом Скотниковим О.М., про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи задоволено частково. Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по батьківській лінії? Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Задовольняючи частково клопотання суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мама Папа» не є державною спеціалізованою установою, а тому не може проводити судово-медичні експертизи, в зв`язку із чим вважав за необхідне доручити проведення експертизи Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скотников О.М. - просив скасувати ухвалу в частині визначеної установи для проведення експертизи Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та доручити проведення експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю «Мама Папа».

Апелянт зазначав, що ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» не зможе провести судову молекулярно-генетичну експертизу, оскільки для проведення вказаної експертизи їм необхідні біологічні зразки загиблого батька та дитини. Звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України експертну установу визначає суд лише за відсутності взаємної згоди сторін. Тоді як з матеріалів справи вбачається, що відповідачкою подана заява про розгляд справи без її участі та про визнання позову, з чого випливає відсутність спору між ними щодо визначення експертної установи. Водночас суд не обґрунтував, чому за відсутності заперечень та спору щодо експертної установи між сторонами він вважав можливим замінити волевиявлення сторін власним розсудом. Більш того, після попередньої відмови Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у проведенні даної експертизи, суд знову призначає державну установу, чим провокує затягування судового процесу. Позивачка є особою похилого віку та пенсіонером, призначення експертизи ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» створює для неї надмірний та невиправданий тягар в умовах воєнного стану долати значну відстань до іншої області для надання зразків, за наявності сертифікованої установи ближчої до місця її проживання. На думку апелянта, це є проявом надмірного формалізму та фактичним обмеженням доступності правосуддя. Адвокат Скотников О.М. також зазначає, що згідно п.1.4 Інструкції «Про проведення судово-медичної експертизи» № 6 від 17.01.1995 року судова молекулярно-генетична експертиза і досудове молекулярно-генетичне дослідження не відноситься до виду досліджень, проведення яких за законом може бути здійснено виключно державними установами, їх проведення може бути доручено експертам (фахівцям), які не є працівниками державних спеціалізованих установ. При цьому ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачає здійснення судово-експертної діяльності також і судовими експертами, які не є працівниками зазначених установ. Оскільки законодавством не передбачено проведення молекулярно-генетичних експертиз чи молекулярно-генетичних експертних досліджень виключно державними установами, то, на думку апелянта, ТОВ «Мама Папа» має право проводити таку експертизу, так як має ліцензію Міністерства охорони здоров`я та спеціалізується саме на генетичних дослідженнях, а фахівці (експерти) даного Товариства мають необхідну освіту, досвід і знання для виконання молекулярно-генетичних експертиз і молекулярно-генетичних досліджень.

Відповідач та треті особи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивачки – адвокат Скотников О.М. – підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Так, з матеріалів справи слідує, що за клопотанням представника позивачки – адвоката Скотникова О.М. - ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року було вперше призначено у справі судово молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: «Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по батьківській лінії?». Проведення експертизи було доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

22 жовтня 2025 року надійшло клопотання експерта, в якому зазначено, що у Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України проводяться експертизи методом аналізу ядерної ДНК: для встановлення батьківства необхідно надати зразки біологічного матеріалу батька, матері та дітей (доньки та сина); для встановлення прямої біологічної спорідненості необхідно надати зразки біологічного матеріалу батька та дітей (доньки та сина). В даному випадку для ідентифікації не виключено використання двох методів дослідження (аутосомної ДНК та статевих хромосом). Також вказано про можливість проведення експертизи за чоловічою лінією без статистичної оцінки ймовірності шляхом дослідження біологічних зразків дідуся та потенційного онука. Зважаючи на вищевикладене відповісти на питання – «Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по батьківській лінії?» не представляється за можливе. У зв`язку з цим експерт Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Приходько А.В. просить уточнити завдання, поставлене на вирішення експерту, а у випадку зміни завдання на встановлення батьківства або прямої біологічної спорідненості, просить надати зразки біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_5

07 листопада 2025 року від представника позивачки ОСОБА_7 надійшло клопотання про заміну експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, доручивши її проведення експертам ТОВ «Мама Папа» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21), залишивши питання, що підлягає вирішенню експертом: «Чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ?».

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року в задоволенні клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України Приходько А.В. щодо уточнення завдання, поставленого на вирішення експерту, та надання зразків біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_5 відмовлено. Також відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про заміну експертної установи. Матеріали цивільної справи №478/856/25 повернуто експертам для вирішення питання щодо подальшого проведення експертизи.

10 грудня 2025 року до Казанківського районного суду Миколаївської області від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи та повернуто матеріали даної цивільної справи.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року поновлено провадження у справі.

12 січня 2026 року від представника позивачки - адвоката Скотникова О.М. - надійшло клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставити питання: «Чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ?», доручивши її проведення експертам ТОВ «Мама Папа» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21). Вказане клопотання було підтримане позивачкою у підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи та просила його задовольнити.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року вказане клопотання було задоволено частково. Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, про яке просили позивачка та її представник, проте проведення експертизи доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на предмету спору та оскільки основним доказом відсутності кровного споріднення може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи, а висновки експертів із цього питання сторонами не надано, то призначення такої експертизи буде доцільним. Разом із тим, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мама Папа» не є державною спеціалізованою установою, суд вважав, що з огляду на приписи ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» вказане Товариство не може проводити молекулярно-генетичну експертизу, а тому призначив її проведення ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "KALACHEVA v. RUSSIA" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Частинами першою, третьою статті 7 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Частина друга вказаної статті визначає вичерпний перелік державних спеціалізованих установ, що знаходяться у підпорядкуванні відповідних центральних органів виконавчої влади. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною в розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а з сфери управління її діяльністю та організації державного контролю.

Так, згідно з частиною другої статті 71 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших функцій воно здійснює організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами; державний контроль діяльності психіатричних установ незалежно від форми власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги; затверджує порядки проведення судово-медичної експертизи та судово-психіатричної експертизи; присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів (підпункт 10 пункту 4 Положення).

З наведеного Положення вбачається, що саме держава в особі її центрального органу виконавчої влади - Міністерства охорони здоров`я України здійснює владні повноваження стосовно закладів, які вправі проводити судово-медичні та судово-психіатричні експертизи.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 30 березня 2020 року у справі № 462/3998/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 322/506/19, від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/23700/15, від 13 жовтня 2022 року у справі № 757/28174/18-ц, від 19 листопада 2025 року у справі № 359/626/24.

З огляду на викладене сама по собі організаційно-правова форма Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа» не свідчить про неможливість проведення ним судової молекулярно-генетичної експертизи.

Разом із тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 359/626/24, при призначенні молекулярно-генетичної експертизи суду слід перевіряти чи належить установа, якій призначається проведення такої експертизи, до суб`єктів судово-експертної діяльності, чи є особа, яка проводить експертизу атестованим експертом.

З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що ТОВ «Мама Папа» має ліцензію МОЗ України на медичну практику, в реквізитах ліцензіата у видах діяльності вказана, зокрема, генетика медична.

Проте зі змісту листа ТОВ «Мама Папа», адресованого представнику позивачки – адвокату Скотникову О.М., слідує, що у них відсутні атестовані судові експерти для виконання молекулярно-генетичних експертиз та згідно Додатку № 6 до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві України та атестацію судових експертів (пункт 3 розділу IV) присвоєння кваліфікації судового експерта за видом експертної діяльності – молекулярно-генетичні дослідження – не передбачено.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що Додаток № 6 до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві України та атестацію судових експертів (пункт 3 розділу IV) встановлює перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ. Тоді як Додаток № 5 до вказаного Положення встановлює перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, та за № з/п 9 – Біологічна експертиза – передбачений вид експертної діяльності, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта, - молекулярно-генетичні дослідження (індекс експертної діяльності 9.5).

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доручення проведення експертизи, про яку просила позивачка, експертній установі ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» - у якій є атестовані судові експерти з кваліфікацією - молекулярно-генетичні дослідження, а не ТОВ «Мама Папа», у якій відсутні атестовані судові експерти з такою кваліфікацією.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення ч. 3 ст. 103 ЦПК України визначив самостійно експертну установу за відсутністю спору про це між сторонами, оскільки запропоноване позивачкою для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи ТОВ «Мама Папа» не можна вважати належною експертної установою для такої судової експертизи, а тому суд діяв відповідно до приписів зазначеної норми закону, якою встановлено, що суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачка є особою похилого віку, а тому призначення експертизи ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» створює для неї надмірний та невиправданий тягар в умовах воєнного стану долати значну відстань до іншої області для надання зразків, то колегія суддів звертає увагу, що позивачка не позбавлена права звернутись до суду із клопотанням про скасування ухвали про призначення експертизи в порядку частини четвертої статті 107 ЦПК України і поновлення провадження у справі та заявити нове клопотання про призначення експертизи, у якій вказати експертну установу, де є атестовані судові експерти з кваліфікацією - молекулярно-генетичні дослідження та яка знаходиться ближче до її місця проживання. До того ж позивачка має право змінити чи доповнити питання, які вона просить поставити на вирішення експерта.

Таким чином, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано вимоги цивільного процесуального закону щодо порядку призначення експертизи.

З огляду на викладене підстави для скасування ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Скотниковим Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 05 березня 2026 року