Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №555/1636/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 555/1636/25

Провадження № 22-ц/4815/96/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В.,Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідач : АТ «Банк Форвард»,

треті особи, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року, постановлене в складі судді Мельничук Н.В., повний текст судового рішення виготовлено року у справі № 555/1636/25

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 05.08.2016 року ОСОБА_1 звернулась із Заявою (ОФЕРТА) № 118045977 (далі Заява) до ПАТ «БАНК ФОРВАРД» (далі Банк) на укладання договору про надання та використання платіжної картки та з Заявою про відкриття поточного рахунку. В інформаційному блоці заяви зазначено, що ставка по ліміту: 55% річних. В розділі 3 Довідки про умови кредитування ПАТ «БАНК ФОРВАРД» зазначена сума кредиту 50 000 грн., строк: 13 міс.

30.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною був вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти за період з 07.09.2019 року по 07.10.2019 року в сумі 20 143 грн. 81 коп. на користь АТ «БАНК ФОРВАРД», якому ПАТ «БАНК ФОРВАРД», відступлено право вимоги.

Позивачем зазначено, що вказаний виконавчий напис вчинений із порушенням діючого законодавства, оскільки вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, а окрім того нотаріус не перевірила факт безспірності заборгованості, факт повідомлення боржника про наявну заборгованість, факт відсутності спору щодо заборгованості, її розрахунку, який виготовлений відповідачем.

Просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 922, вчинений 30.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., щодо стягнення з неї на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» (даліТовариство) заборгованості за кредитним договором № 118045977 від 05.08.2016 в розмірі 20143,81 грн.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30.01.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, зареєстрований в реєстрі за № 922, за яким з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» стягнуто грошові кошти за кредитним договором № 118045977 від 05.08.2016 року в загальному розмірі 20143,81 грн.

Стягнуто з акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що нотаріусом за заявою АТ «Банк Форвард» було вчинено виконавчий напис відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, перевірено поданий на обґрунтування вимог пакет документів. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів

При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Вказує, що між ПАТ «Банк Форвард» та позивачем було укладено кредитний договір шляхом підписання оферти та паспорту споживчого кредиту. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

При цьому кредитні правовідносини виникли між сторонами в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання. Договір укладений в простій письмовій формі, оскільки обов`язкове його нотаріальне посвідчення не вимагається чинним законодавством України.

Зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано до суду жодних доказів на спростування факту безспірності заборгованості за кредитним договором, між тим кредитна заборгованість позивача перед АТ «Банк Форвард» за кредитним договором боржником не погашена.

Також вважає, що посилання позивача на постанову Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 (справа № 826/20084/14) як на підставу неможливості вчинення виконавчого напису нотаріуса є необґрунтованим.

Оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Вищевказане судове рішення жодним чином не обмежує нотаріуса у праві вчинення виконавчого напису у випадку наявності достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Більше того, Київський апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 22.02.2017, яка набрала законної сили, керувався недопущенням звуженого тлумачення переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису. Це свідчить про те, що судовий розсуд був направлений на забезпечення стягувача реальною можливістю звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а не на обмеження стягувача у такому праві.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2027 зі справи № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Верховного суду від 20.06.2018, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення (на яку посилається позивач в позовній заяві), не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні даного судового спору.

На думку відповідача, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання неформальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17.

Таким чином, вважає, що обов`язок доводити суду наявність спору з приводу наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором покладено саме на боржника, який в даному випадку є позивачем по справі. Між тим, позивачем не надано достатніх доказів, що могли б спростувати факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем в момент вчинення виконавчого напису, а також спростувати безспірність цих вимог або факт спірності вимог в момент вчинення виконавчого напису.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Встановлено, що 05.08.2016 року ОСОБА_1 звернулась із Заявою (ОФЕРТА) № 118045977 (далі Заява) до ПАТ «БАНК ФОРВАРД» (далі Банк) на укладання договору про надання та використання платіжної картки та з Заявою про відкриття поточного рахунку. В інформаційному блоці заяви зазначено, що ставка по ліміту: 55% річних. В розділі 3 Довідки про умови кредитування ПАТ «БАНК ФОРВАРД» зазначена сума кредиту 50 000 грн., строк: 13 міс.

30.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 922 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 118045977 від 05.08.2016 укладеним з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», на користь останнього заборгованості за період з 07.09.2019 по 07.10.2019 в загальному розмірі 20143,81 грн., а також 1100 грн. плати за вчинення даного виконавчого напису нотаріусом.

На підставі вище зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. 24.02.2021 відкрито виконавче провадження № 64639778.

За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 ЗУ «Про нотаріат»).

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Апеляційний суд на підставі аналізу матеріалів справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, те, що укладений між банком та позивачкою договір кредиту не посвідчений нотаріально, тому, враховуючи втрату чинності розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку на час вчинення виконавчого напису, у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за договором кредиту.

Так, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» був доповнений новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 були визнані незаконними i нечинними, зокрема, положення пункту 2 Переліку. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Проте, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «КБ «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та до закінчення касаційного розгляду було зупинено виконання постанови Київського апеляційне адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Виконавчий напис нотаріуса, який є предметом дослідження у даній справі вчинено нотаріусом 30.01.2021 року.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з визнанням судом незаконними норм постанови КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанова КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, а передбачала стягнення на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав, що між ним та позивачем було укладено кредитний договір шляхом підписання оферти та паспорту споживчого кредиту.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При цьому кредитні правовідносини виникли між сторонами в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання. Договір укладений в простій письмовій формі, оскільки обов`язкове його нотаріальне посвідчення не вимагається чинним законодавством України.

Зазначені обставини виключали можливість вчинення виконавчого напису щодо даного договору нотаріусом станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Враховуючи викладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже він був вчинений за відсутності відповідних на те підстав.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Форвард" залишити без задоволення.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05.03.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.