Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №532/1125/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1125/25 Номер провадження 33/814/294/26Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,

За участю секретаря Дороженка Р.Г.,

Захисника-адвоката Ткаченко А.В.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Ткаченко Анни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 20 квітня 2025 року о 16:45 год. в с. Дрижина Гребля по вул. Соборності Полтавського району, Полтавської області водій ОСОБА_2 керував мопедом, що обладнаний електродвигуном потужністю до 4 кВт, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності 2 свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисник Ткаченко А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що суд не з`ясував, що електромопед не відноситься до механічних транспортних засобів та не прирівнюється до мопеда в розумінні положень ПДР.

Звертає увагу, що об`єкт на якому рухався ОСОБА_1 є електричним велосипедом, а отже всі дії регулюються розділом VI ПДР «Вимоги до велосипедистів», що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Вважає складений протокол неналежним доказом, оскільки долучені до нього відеозаписи не містять факту зупинки працівниками поліції електровелосипеда під керуванням ОСОБА_1 .

Окрім того суд вийшов за межі повноважень, оскільки викликавши свідків в судове засідання почав самостійно збирати докази, при цьому свідки так і не з`явилися до суду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.

Зокрема такими доказами по справі є:

протокол серії ЕПР1 №306515 складений 20.04.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан сп`яніння,

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння,

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

пояснення свідка ОСОБА_3 ,

записи з відеореєстратора та бодікамери працівника поліції.

Зазначені докази в своїй сукупності містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані під час апеляційного розгляду.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення в розумінні положень п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З долучених до справи відеозаписів з відеореєстратора службового авто вбачається рух електромопеда вулицями населеного пункту, який був наздогнаний поліцейськими на межі між ріллею та фруктовим садком.

Із зафіксованої на бодікамеру розмови працівників поліції з ОСОБА_2 вбачається вчинення останнім сімейного конфлікту, за наслідками якого його співмешканка викликала працівників поліції, які і здійснювали розшук особи за скоєння насильства в сім`ї.

В ході з`ясування обставин та спілкування з водієм працівниками полці були виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому їх споживання останнім не заперечувалось.

На пропозицію пройти огляд на місці або в закладі охорони здоров`я ОСОБА_2 відмовився, неодноразово заперечуючи факт керування електромопедом та вказуючи, що їхав на велосипеді.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги є твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 керував електровелосипедом, який маючи потужність до 3 кВт, являє собою механічний засіб і не відноситься до транспортного засобу в розумінні положень ст. 130 КУпАП, що виключає його притягнення за вказаною статтею.

Відхиляючи вказані доводи апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до п.1.10 ПДР механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

За змістом п. 2.13 ПРД до категорії А1 належать такі транспортні засоби — мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

З практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вбачається, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

У ПДР України відсутнє визначення «електромопед», разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електромопед» відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення осіб, зокрема самого водія чи його вантажу та є повноправним учасником дорожнього руху, а ОСОБА_1 використовував його саме з цією метою, рухаючись на ньому населеним пунктом.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

З наведеного вбачається, що вказаний засіб відноситься до двоколісного транспортного засобу, який приводиться в рух за допомогою електродвигуна потужністю до 4 кВт, а відтак має статус транспортного засобу, керування яким в стані алкогольного сп`яніння заборонено законом.

При цьому, не має вирішального значення для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП поняття такого транспортного засобу як «електромопед» чи «електровелосипед», з огляду на їх технічну схожість, оскільки при розгляді справи правового значення має наявність електродвигуна та його потужність.

При цьому, апеляційний суд критично відноситься до долучених в ході розгляду справи стороною притягнутого ксерокопій гарантій та експлуатації електровелосипеда Flada Flit, 500w, його характеристик, з огляду на відсутність факту придбання саме зазначеного в цих документах транспортного засобу.

Сама по собі ксерокопія, з наведеними в ній технічними характеристиками не доводить факт належності притягнутому саме цієї моделі транспортного засобу.

Також критичного відношення заслуговують і надані стороною захисту фотосвітлини з приєднаними до транспортного засобу педалями, оскільки такі педалі взагалі були відсутні на такому транспорті станом на 20.04.2025, тобто на час скоєння правопорушення, що досить чітко вбачається з відеозаписів службової бодікамери.

Посилання апелянта на неналежність як доказу долучених до матеріалів справи відеозаписів з огляду на їх фрагментарність не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки на відеозаписі з відеореєстратора зафіксовано факт керування транспортним засобом, а на записі з бодікамери працівника поліції вже подальше спілкування з водієм, встановлення його особи, виявлення ознак алкогольного сп`яніння та пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якої водій відмовився.

Тобто долучені відеозаписи є належними доказами в розумінні статті ст. 251 КУпАП на яких зафіксовано перебіг подій, наявність яких доводить факт скоєння правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується виклику в судове засідання за власною ініціативою суду свідків, що на думку апелянта свідчить про порушення норм процесуального права, оскільки суд не може самостійно збирати докази, апеляційний суд зауважує, що в даному випадку суд діяв у відповідності до норм ст. 280 КУпАП і виклик осіб здійснювався з метою з`ясування фактичних обставин, що не можна в такому випадку розцінювати як вихід суду за межі його дискреції.

За вказаних обставин, наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про невчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.

Порушень законодавства, які ставили-б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Ткаченко Анни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Обідіна