Додаткове рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №527/2509/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2509/24 Номер провадження 22-з/814/15/26 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Триголов В.М.

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_4 про визнання недійсними правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який поданий представником позивача – адвокатом Лобачем Ігорем Анатолійовичем до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_4 про визнання недійсними правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику - відмовлено.

Арешт накладений на автомобіль Nissan, моделі Teana, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2025 року (справа № 527/2509/24, провадження № 2-з/527/2/25) скасовано.

В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича – задоволено.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року – скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АРЕАЛ», ОСОБА_4 про визнання недійсними правочину, на підставі якого відчужено транспортний засіб, та повернення відповідного майна боржнику – задоволено.

Визнано недійсним правочин, на підставі якого 10.01.2024 ОСОБА_2 відчужив транспортний засіб, а саме автомобіль марки Nissan, моделі Teana, 2008 року випуску, об`єм двигуна 3498 см3, дата першої реєстрації 08.12.2011 року.

Зобов?язано ОСОБА_4 повернути автомобіль марки Nissan, моделі Teana, 2008 року випуску, об`єм двигуна 3498 см3 боржнику ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у сумі 3 028 грн.

07 листопада 2026 року від представника ОСОБА_1 , адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича надійшла заява про ухвалення додатковго рішення, разом із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому ч.8ст.141 ЦПК України.

Заявник просив стягнути з ОСОБА_2 на свою корись понесені судові витрати у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до суду надано: Договір про надання правничої допомоги № AL – 3101/2024-1 від 31.01.2024 року ; Доручення № 6 від 28.04.2025 року до Договору № AL – 3101/2024-1 про надання правничої допомоги від 31.01.2024 року;Акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 04.11.2025 року.

У актах виконаних робіт зазначено перелік наданих послуг адвокатом, а саме, підготовка та подання апеляційної скарги та вказано про участь у судовому засіданні 03.11.2025 .

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України`заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Апеляційний суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені стороною позивача ОСОБА_1 витрати не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, а також не можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Водночас,колегія суддів визнала, що визначена представником ОСОБА_1 сума 50 000 грн. витрат на правничу допомогу підтверджується наданими до суду доказами понесення цих витрат, проте такий розмір не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов