Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №554/8671/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8671/25 Номер провадження 22-ц/814/1698/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу апеляційною скаргою та доповненнями ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 у червні 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати, пов`язані з хворобою, медичним діагностуванням та лікуванням сина ОСОБА_3 , у розмірі 20 654,00 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати, пов`язані з навчанням дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 23 серпня 2016 року, у розмірі 7 749,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 21 листопада 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві, актовий запис №1767, було розірвано.

Від спільного подружнього життя у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Відповідно до судового наказу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2021 року по справі №554/5538/21 відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду з 11 червня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Але, фактично відповідач щомісячно сплачує аліменти в розмірі 3 389,34 гривень на двох дітей, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 10 червня 2025 року.

При нинішньому рівні цін на ліки, продукти харчування, комунальні послуги, медичні послуги та інші невідкладні витрати на дітей, сума в розмірі 3 389,34 гривень на двох дітей не покриває всі її витрати на дітей.

Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання та лікування сина взагалі не надає, не несе інших витрат на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей їх дітей. Тому, вона змушена звернутись до суду з приводу способу виконання відповідачем свого обов`язку утримувати дітей.

Так, їх син ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства з діагнозом «Дитячий аутизм», що підтверджується посвідченням, епікризом з медичної карти, виписками з медичної карти, заключенням лікаря та довідкою лікаря.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я та за направленням лікаря сину було проведено ряд медичних діагностувань та призначено лікування, зокрема: відповідно до Акту виконаних робіт від 12 січня 2021 року та двох квитанцій їх сину було надано стоматологічні послуги на суму 5 700 гривень, які нею було сплачено; відповідно до Акту виконаних робіт від 16 лютого 2021 року та трьох квитанцій їх сину було надано стоматологічні послуги на суму 10 750 гривень, які нею було сплачено; відповідно до Акту виконаних робіт від 04 квітня 2023 року та трьох квитанцій їх сину було надано стоматологічні послуги на суму 10 750 гривень, відповідно до Акту виконаних робіт від 16 квітня 2024 року та однієї квитанції їх сину було надано стоматологічні послуги на суму 5 850 гривень, які нею було сплачено; відповідно до Акту виконаних робіт від 09 квітня 2025 року та десяти квитанцій та однієї платіжної інструкції їх сину було надано стоматологічні послуги на суму 4 150 гривень, які нею було сплачено. Згідно розрахунку оплати за послуги медичної допомоги від 27 грудня 2019 року їх сину було надано медичні послуги на суму 2 020 гривень, які нею було сплачено. Згідно чеку від 04 лютого 2021 року їх сину було надано медичні послуги (аналізи) на суму 2 088 гривень, які нею було сплачено.

Всього, на час звернення до суду, позивачем здійснено оплату за медичні послуги, які були надіслані у зв`язку з хворобою їх сина, у сумі 41308 гривень, які повинні батьки нести порівну, тобто половина 20654 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивачем було понесено додаткові витрати, пов`язані з навчанням дітей під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн.

Так, сину ОСОБА_3 нею було придбано для навчання під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн смартфон на суму 6 999 гривень, що підтверджується чеком від 22 серпня 2024 року, а доньці ОСОБА_3 нею було придбано для навчання під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн планшет на суму 8 499 гривень, що підтверджується чеком від 29 листопада 2024 року.

Всього, на час звернення до суду, позивачем здійснено оплату витрат, пов`язаних з навчанням дітей під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн, у сумі 15498 гривень, які повинні нести батьки порівну, тобто половина 7 749 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , додаткові витрати на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 23 серпня 2016 року, у розмірі 28403 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 гривень.

З даним рішення суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій прохає скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні в стягненні додаткових витрат на дітей в повному обсязі.

Зокрема вказує, щоз рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки наведені ним доводи у відзиві судом не досліджувалися, належні докази позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог та розміру додаткових витрат та надавалися, а тому допущені порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, призвело до ухвалення не правомірного рішення.

Стверджує, що всупереч вказаним нормам права, в оскаржуваному судовому рішенні районний суд надані позивачем докази понесених додаткових витрат на дітей не досліджені, а лише вказано узагальнено, а також залишено поза увагою докази на спростування та обставини по справі надані відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позов.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи був присутній відповідач та представник позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2014 року та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року шлюб між ними було розірвано.

Відповідно до свідоцтв про народження неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в графі "Мати" записано позивача по справі ОСОБА_2 , а в графі "Батько" значиться відповідач по справі ОСОБА_1 (т.1 а.с.16,17 свідоцтва про народження).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 ..

Згідно із судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2021 року по справі №554/5538/21 з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду з 11 червня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства з діагнозом «Дитячий аутизм», що підтверджується посвідченням, епікризом з медичної карти, виписками з медичної карти, заключенням лікаря та довідкою лікаря.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив лікування у зв`язку з хворобою, стоматологічне лікування, медичне діагностування, на яке ОСОБА_2 витрачено 41308 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт, квитанціями, чеком, платіжною інструкцією, виписками, витягом, бланком замовлення, розрахунком, епікризом, заключенням (т.1 а.с.19- 24, 26-42).

З чеків від 22 серпня 2024 року та від 29 листопада 2024 року вбачається, що позивачем здійснено оплату смартфона на суму 6 999 гривень та планшета на суму 8 499 гривень (а.с.44,45).

Як зазначила ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 вона придбала для навчання під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн смартфон, а доньці ОСОБА_3 нею було придбано для навчання під час режиму військового стану дистанційно в форматі онлайн планшет.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що син сторін ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства (з діагнозом «Дитячий аутизм»). Також, наявність у дитини ОСОБА_3 захворювання ротової порожнини та необхідності надання йому стоматологічних послуг. Так, позивачем долучено до справи посвідчення, епікриз з медичної карти, виписки з медичної карти, заключення лікаря, довідка лікаря, акти, квитанції, чеки про перерахунок коштів за надання медичних послуг.

Відповідно до наданих документів, у зв`язку з основною хворобою, неповнолітньому ОСОБА_3 проводилось медичне обстеження та лікування, також хлопчик проходив лікування гострого глибокого карієсу 26,36,63 зубів, гострого середнього карієсу 16,46 зубів, фізіологічну зміну 53,55,63,64,73, 74,83,84 зубів, місцевої гіпоплазії емалі 35 зуба, хронічного незворотного пульпіту 55,65,84,74 зубів, хронічного періодонтиту 64 зуба, пульпіту тимчасового зубу з постановкою стандартної металевої коронки.

Відповідно до наданих платіжних документів загальна вартість наданих ОСОБА_3 медичних послуг становить 41308 гривень.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина цих витрат, що становить 20654 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії чеку від 22 серпня 2024 року, згідно якого в магазині «Фокстрот» було придбано смартфон ОРРО на суму 6 999 гривень, та чеку від 29 листопада 2024 року, згідно якого в ТОВ «Алло» було придбано планшет Lenovo на суму 8 499 гривень (т.1 а.с.43,44).

Крім того, у зв`язку із введенням військового стану на території України, запроваджено дистанційну форму навчання, та з метою забезпечення участі дітей у навчанні в режимі відеоконференції, нею понесено додаткові витрати, пов`язані із купівлею смартфону та планшету, вартістю в загальному розмірі 15498 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, починаючи з 2019 року сімейні та життєві стосунки сторін склалися так, що діти проживали разом з позивачем, яка несла особисті додаткові витрати на лікування дітей, та у зв`язку з забезпечення їх навчання та розвитком їх здібностей. Останньою подано до суду належні, допустимі та достатні докази розміру понесених додаткових витрат, які є підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодування їх половини на користь позивача.

Додаткові витрати позивача були зумовлені необхідністю забезпечення здоров`я дітей, їх всебічному розвитку та здобуття останніми освіти в умовах дистанційного навчання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог закону.

Частиною 3 статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті.

Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Згідно з частиною 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

З матеріалів справи вбачається, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2014 року та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року шлюб між ними було розірвано.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

З червня 2019 року сторони проживають окремо, позивач разом з дітьми проживає у м. Полтаві.

Згідно із судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2021 року по справі №554/5538/21 з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду з 11 червня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив лікування у зв`язку з хворобою, стоматологічне лікування, медичне діагностування, на яке ОСОБА_2 витрачено 41308 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт, квитанціями, чеком, платіжною інструкцією, виписками, витягом, бланком замовлення, розрахунком, епікризом, заключенням (т.1 а.с.19- 24, 26-42).

З чеків від 22 серпня 2024 року та від 29 листопада 2024 року вбачається, що позивачем здійснено оплату смартфона на суму 6 999 гривень та планшета на суму 8 499 гривень (а.с.44,45).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що син сторін ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства (з діагнозом «Дитячий аутизм»). Також, наявність у дитини ОСОБА_3 захворювання ротової порожнини та необхідності надання йому стоматологічних послуг.

Так, позивачем долучено до справи посвідчення, епікриз з медичної карти, виписки з медичної карти, заключення лікаря, довідка лікаря, акти, квитанції, чеки про перерахунок коштів за надання медичних послуг.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії чеку від 22 серпня 2024 року, згідно якого в магазині «Фокстрот» було придбано смартфон ОРРО на суму 6 999 гривень, та чеку від 29 листопада 2024 року, згідно якого в ТОВ «Алло» було придбано планшет Lenovo на суму 8 499 гривень (т.1 а.с.43,44).

Крім того, у зв`язку із введенням військового стану на території України, запроваджено дистанційну форму навчання, та з метою забезпечення участі дітей у навчанні в режимі відеоконференції, нею понесено додаткові витрати, пов`язані із купівлею смартфону та планшету, вартістю в загальному розмірі 15498 гривень.

Згідно статей 12, 13, 81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про необхідність та можливість покладення обов`язку на відповідача, щодо відшкодування !/2 розміру понесених позивачем додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому судом враховано, що відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію, є фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи положення ст. 185 СК України, зазначені витрати є додатковими витратами на дитину, оскільки вони спричинені особливими обставинами, пов`язаними зі станом її здоров`я.

Що стосується заявлених вимоги про стягнення витрат на придбання смартфона та планшета, то такі витрати є обґрунтованими, оскільки в умовах дистанційної форми навчання використання відповідних технічних засобів є необхідним для забезпечення права дитини на освіту. Зазначені витрати пов`язані із запровадженням онлайн-навчання, введенням воєнного стану в Україні, систематичними відключеннями електроенергії та постійними обстрілами території України, що є особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.

Доводи щодо безпідставності врахування судом першої інстанції частини витрат на лікування сина сторін, які проводилися в період перебування сторін у шлюбі, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається що з червня 2019 року сторони проживають окремо, діти проживають з позивачем. Відповідно до чинного законодавства даний факт для вирішення даних питань не має правового значення.

Інші доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку та зводяться до переоцінки доказів, проведеної судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу та доповненнями до неї ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2026 року

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ О.І. Обідіна _________________ Л.І. Пилипчук