Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №161/6192/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6192/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.

Провадження № 22-ц/802/243/26 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Прядуна Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», треті особи Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Глоріс Корп» про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Терлецького Олександра Миколайовича та відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.01.2025 року в м. Луцьку на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Дубнівська та Заводська сталася ДТП за участю автомобілів «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Volkswagen ID 6 CROZZ PRO», д.н.з НОМЕР_2 , яким керувала вона.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2025 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_2 ..

Вказує, що ПАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» відшкодувала їй 157 400,00 грн, що є максимальною сумою страхового відшкодування згідно договору страхування ЕР.218892368.

Разом з тим, згідно висновку експерта №34 від 11.02.2025 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику за пошкоджений в результаті ДТП 24.01.2025 року колісний транспортний засіб VOLKSWAGEN ID.6 CROZZ PRO, р.н. НОМЕР_2 на дату оцінки 24.01.2025 року становить: 271 660,66 грн.

Таким чином, різниця між реальною вартістю матеріального збитку та фактичним відшкодуванням страховою компанією становить 114260,66 грн.

При цьому, страхова компанія ще також не виплатила розмір франшизи в розмірі 2600,00 грн.

Водночас зазначає, що автомобіль ОСОБА_2 був застрахований у двох страхових компаніях, а саме у ПАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна», що здійснила страхову виплату у граничній сумі страхового відшкодування згідно договору страхування та у ПАТ «Страхова Компанія «ЄВРОІНС Україна», яка страхове відшкодування не здійснила.

У зв`язку з чим вважає, що відповідачі зобов`язані відшкодувати їй матеріальні збитки, завдані ДТП, а тому просить стягнути солідарно з них кошти в розмірі 114260,66 грн. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_3 2600,00 грн франшизи та 4000 грн у відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів понесені витрати на правничу допомогу та за проведення експертизи.

В ході розгляду справи представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення франшизи та моральної шкоди, оскільки відповідачем ОСОБА_2 добровільно відшкодовано вказані збитки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 114260 (сто чотирнадцять тисяч двісті шістдесят) грн 66 коп, 10000 (десять тисяч) грн за проведення експертизи, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп судового збору та 10000 (десять тисяч) грн понесених витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Терлецький О. М. подав апеляційну скаргу, в якій оскаржує рішення в частині відмови в позові до страхової компанії та зазначає, що з урахуванням того факту, що ПАТ «Страхова компанія «PZU Ukraina» виконала своє зобов`язання та здійснила страхові виплати у належному розмірі згідно договору страхування, а ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» не виконали свого зобов`язання, то слід стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія» «ЄВРОІНС Україна» суму, що недостатня для повного відшкодування збитків, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в частині задоволення позову, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Від представника позивача ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Терлецького О. М. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, вимоги апеляційної скарги підтримують.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просила розгляд справи проводити без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 24.01.2025 року в м. Луцьку на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Дубнівська та Заводська сталася ДТП за участю автомобілів «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «VolkswagenID6CROZZPRO», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ..

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2025 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_2 ..

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом №ЕР. 218892368 та у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу №226094928. Ліміт відповідальності становить 160 000 грн.

У відповідності до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 04.03.2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом ЕР.218892368 від 12.01.2024 року в розмірі 157058,81 грн.

Згідно висновку експерта №34 від 11.02.2025 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику за пошкоджений в результаті ДТП 24.01.2025 року колісний транспортний засіб VOLKSWAGEN ID.6 CROZZ PRO, р.н. НОМЕР_2 на дату оцінки 24.01.2025 року становить: 271 660,66 грн.

Таким чином, враховуючи отриману суму відшкодування від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 підлягає до відшкодування завдана шкода в розмірі 114260,66 грн що є різницею між завданими матеріальними збитками та виплаченим відшкодуванням.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 , як особи, визнаної винною у скоєнні ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 114260,66 грн, з яких 3200 грн франшиза, 111060,66 грн завдані збитки, оскільки відповідальність відповідача була застрахована в двох страхових компаніях, одна з яких відшкодувала шкоду в межах ліміту відповідальності.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на те, що якщо шкода перевищує ліміт страхових виплат, відповідачка ОСОБА_2 зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Наявність двох полісів не звільняє винуватця від компенсації збитків.

Доводи апеляційних скарг повторюють позовні вимоги та зводяться до того, що ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» не виконала своїх зобов`язань перед позивачем і має бути солідарним відповідачем, оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом ЕР.218892368 від 12.01.2024 року в розмірі 157058,81 грн, а з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, оскільки відповідальність відповідача була застрахована в двох страхових компаніях, одна з яких відшкодувала шкоду в межах ліміту відповідальності. Такі доводи є власним тлумаченням апелянтами чинного законодавства та є необґрунтованими

Питання виплати страхового відшкодування за настання події, яка є страховим випадком, при існуванні укладених декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо одного транспортного засобу, на момент ДТП, законодавством чітко не врегульовано.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним обов`язковим об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності.

Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( далі Порядок).

Відповідно до п. 4.3 Порядку, якщо усі страховики, які уклали по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування, у письмовій формі не узгодили з заявником проведення виплат страхового відшкодування кожним із страховиків, то виплату здійснює той страховик, який перший зареєстрував повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду.

За змістом норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також положень зазначеного Порядку у разі настання страхового випадку, коли на момент ДТП діяло декілька полісів обов`язкового страхування, то ліміт відповідальності усіх страховиків не може перевищувати встановлену страхову суму на одного потерпілого, тобто наявність декількох полісів обов`язкового страхування не призводить до подвоєння страхового відшкодування за одним і тим же самим ДТП.

Доводи апеляційних скарг апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що, розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Терлецького Олександра Миколайовича та відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.

Головуючий

Судді :