Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №358/1518/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 358/1518/25

3/758/866/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу, яка надійшла за підсудністю з Богуславського районного суду Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

16.08.2025 року, о 22 год. 11 хв., в м. Богуслав, вул. Івана Франка, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на бодікамеру «Motorola» №800840. Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом передачі тверезому водію.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні 04.03.2026 року ОСОБА_1 вину не визнала. Вказала, що 16.08.2025, приблизно о 22 год. 10 хв., перебуваючи в м. Богуслав, по вул. Івана Франка, дійсно була зупинена працівниками поліції, однак через сильне емоційне хвилювання не змогла набрати повітря у легені, щоб вдихнути у газоаналізатор, фізично не змогла це зробити. На пропозицію проїхати до медичного закладу не відмовлялась, при цьому пояснила суду, що лікарня знаходиться на значній відстані, був нічний час і їй не було з ким залишити малолітню дитину.

Захисник Станіславський С.В. повторно в судове засідання 04.03.2026 року безпосередньо в приміщення Подільського районного суду м. Києва не з`явився, подавав клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Справа надійшла до Подільського районного суду м. Києва з Богуславського районного суду Київської області 27.11.2025 року.

Судові засідання у справі призначались неодноразово, а саме 23.12.2025 року, 08.01.2026 року, 16.01.2026 року, 23.01.2026 року, 02.02.2026 року, 04.02.2026 року, 19.02.2026 року, 04.03.2026 року.

Так, ОСОБА_1 та її захисник адвокат Станіславський С.В. неодноразово були повідомлені належним чином про судові засідання, натомість останнім на адресу суду неодноразово направлялися клопотання про відкладення, а саме: 23.12.2025, 08.01.2026 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , 16.01.2026 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та доглядом за хворою дитиною,

У зв`язку із знеструмленням приміщення суду (16.01.2026, 23.01.2026, 04.03.2026) провести заплановані судові засіданні та забезпечити явку захисника Станіславського С.В. у режимі відеоконференцзв`язку не вбачалося за можливе.

04.02.2026 року захисник адвокат Станіславський С.В. в судове засідання не з`явився, в режимі відеоконференції також не приєднався і за клопотанням ОСОБА_1 судове засідання було відкладено.

19.02.2026 року ОСОБА_1 , захисник адвокат Станіславський С.В. в судове засідання не з`явились, приєднати захисника в режимі відеоконференції не вдалось за можливе у зв`язку з несправністю системи роботи ВКЗ.

Окрім того, 19.02.2026 року вчергове надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1

04.03.2026 року в судове засідання з`явилась ОСОБА_1 , захисник адвокат Станіславський С.В. в судове засідання в приміщення суду не з`явився, пієд`єднати його в режимі відеконференції не вдалось за можливе у зв`язку із знеструмленням суду.

Так, ОСОБА_1 та захисник адвокат Станіславський С.В. з часу надходження справи до суду неодноразово повідомлялись про екстрені відключення та неможливість забезпечення участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції, а також роз`яснено право особистої присутності у приміщенні суду, однак вчергове 04.03.2026 року захисник в суд не прибув.

Таким чином, суд був змушений понад вісім разів відкладати розгляд справи, з яких лише одне відбулось за участю ОСОБА_1 , та її захисника, який був присутній в режимі ВКЗ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Наведене свідчить, що законодавством у разу дотримання зазначених вище вимог допускається можливість розгляду справи за відсутності самої особи, яка притягується до відповідальності.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.

З метою дотримання розумних строків як однієї із основних засад судочинства, забезпечення своєчасного та ефективного розгляду справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні адвоката Станіславського С.В. на підставі наявних у справі доказів за участю ОСОБА_1 .

Окрім того, розглядаючи справу у відсутності захисника суд зазначає, що згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, у справі наявні ряд клопотань про відкладення розгляду справи, при цьому, суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 та її адвокат не були позбавлені можливості надати суду письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Станіславського С.В. про витребування з відділення поліції документів на спеціальний засіб Alcotest Drager 6810 та про повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскільки не зазначення номера телефону особи, щодо якої складено адміністративний протокол не є підставою для повернення матеріалів на дооформлення. При цьому суд наголошує, що сама ОСОБА_1 про розгляд справи була повідомлена належним чином, зокрема у протоколі вказано адресу її місця проживання та місце вчинення правопорушення. Щодо витребування документів з поліції суд зазначає, що із адвокатським запитом захисник до поліції не звертався, окрім того ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України як відмова від проходження огляду, а не порушення п. 2.9 ПДР як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тому витребування вказаних документів не мають доказового значення у даній справі.

Клопотання захисника Станіславського С.В. про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи суд вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а вирішення питання про наявність у мовленні ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не потребує спеціальних знань та може бути вирішено шляхом огляду відеозапису з бодікамери працівників поліції.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та клопотання захисника Станіславського С.В., приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 425334 від 16.08.2025 року;

- даними Направлення на огляд водія від 16.08.2025 о 22 год. 29 хв., в якому зазначено що в ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- даними відеозапису, що міститься на компакт-диску з бодікамери працівника поліції, БК800840, початок запису о 22 год. 10 хв., з якого вбачається, що автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР. О 22: 20 ОСОБА_1 було запитано чи вживала вона алкогольні напої і чи згідна вона пройти огляд на приладу "Драгер". В подальшому остання була повідомлена про кримінальну відповідальність. Повторно запитали чи згідна пройти огляд на місці за допомогою приладу "Драгер". У відповідь "Ні". Запитання працівника поліції "Відмовляєтесь?". "Якщо Ви вживали, то покаже, як що ні то не покаже". О 22:21 працівники поліції запропонували, якщо відмовляться пройти, то пропонують до найближчого медичного закладу. О 22:21 повідомили ОСОБА_2 , що її поведінка не відповідає дійсності, запах алкоголю, різка зміна шкіряного покриву обличчя. О 22:22 повторно запитання про проходження огляду або на місці, чи в медичному закладі. О 22:23 ОСОБА_2 повторно була повідомлена про кримінальну відповідальність. О 22:24 працівник поліції дістає прилад "Драгер", каже "про пробний тест, трубочка запакована". ОСОБА_2 намагалась пройти огляд на місці за допомогою приладу "Драгер", працівники поліції сказали "Недостатній об`єм". ОСОБА_1 запитує, що їй далі робити, чи відмовитись. О 22:26 їй запропонували в лікарню, на що ОСОБА_1 сказали, що в Миронівку не поїде. О 22:27 ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на місці або поїхати в лікарню, роз`яснили наслідки відмови від проходження. О 22:27 сказала, що продувати не буде, чи можуть не складати протокол. О 22:27 повторно запитали, чи "Буде дути?". Відповідь "Ні". В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол. Кінець запису о 22:57

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Даних вимог водій ОСОБА_1 не виконала.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладає стягнення в межах санкції даної статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення із ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суд

постановив :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.) на користь держави.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Л. В. Казмиренко