Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №756/15983/25 — Оболонський районний суд міста Києва

05.03.2026 Справа № 756/15983/25

Ун.№756/15983/25

Пр.№ 2-а/756/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R92827 від 25.09.2025, а справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.09.2025 позивач у мобільному за стосунку «Резерв +» дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 склав відносно нього постанову №R92827 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8 500 грн., причина винесення постанови - не пройшли (відмовилися від проходження ВЛК).

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені в ній відомості не відповідають дійсності. Посилається, що у його присутності протокол не складався, про місце і час розгляду справи його не повідомляли, оскаржувана постанова на його адресу не надходила. Крім того, в його облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявна інформація про проходження ним медичного огляду (ВЛК 17.09.2025).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилався на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №34/2022 в Україні було запроваджено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, а Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію. Надалі строки дії воєнного стану та загальної мобілізації неодноразово продовжувалися і на сьогодні залишаються чинними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та абз. 2 п. 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 у позивача, який був раніше визнаний обмежено придатним до військової служби, виник безумовний обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025. З урахуванням дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» позивач мав більше року для проходження повторного медичного огляду.

Крім того, позивач, маючи можливість дистанційно та в зручний для себе час отримати направлення для проходження ВЛК, свідомо допустив бездіяльність та не пройшов у строк до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

08.09.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, відповідно до якої він не оспорює допущене ним адміністративне правопорушення , а саме не проходження військово-лікарської комісії до 05.06.2025, та надає свою згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з вищевикладеним, офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача складено протокол № ВОБ 3757 від 08.09.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наявність у позивача статусу «обмежено придатним до військової служби» підтверджується записами у його військовому квитку, а також повторний медичний огляд пройдено лише 17.09.2025, про що зроблено запис у військовому квитку позивача на стор. 17.

На підставі обставин, установлених під час розгляду справи, тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача винесено постанову №ВОБ 3757 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Копію цієї постанови позивач отримав в день її складання. Крім того, 09.09.2025 відповідно до платіжної інструкції позивач сплатив адміністративний штраф в розмірі 8 500 грн., згідно з постановою ВОБ3757 від 08.09.2025, а відтак постанова вважається виконаною.

Під час внесення відомостей про винесену щодо позивача постанову в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначеній постанові автоматично присвоївся системний номер №R92827 та дата підписання її в реєстрі 25.09.2025.

Оскільки, станом на дату надання відзиву постанова по справі ВОБ3757 системний номер №R92827 вважається виконаною, а в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості щодо порушення Позивачем правил військового обліку, у зв`язку з чим повідомлення «порушення правил військового обліку» у військово-обліковому документі в електронній формі (Резерв +) щодо позивача більше не відображається.

У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 175 КАС України, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Військово-облікового документу з системи «Резерв+». У цьому витязі зазначено, що ОСОБА_1 військовозобов`язаний, має відстрочку до 20.01.2026, тип відстрочки - бронювання, дата уточнення даних 05.09.2025 - уточнено вчасно, дата ВЛК 17.09.2025 постанова ВЛК - придатний.

Наявність у позивача статусу «обмежено придатним до військової служби» підтверджується копією 16 стор. Військового квитка, а саме 08.10.2005 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний обмежено здатним у воєнний час, непридатним у мирний час по ст. 30б Наказу МОУ №207 від 1999 року. На стор. 17 зазначено, що медичний огляд пройдено 17.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2025 офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 ст. лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол ВОБ3757 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 будучи визнаним обмежено придатним до військової служби до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, ти самим порушив вимоги п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейський на соціальний захист».

ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи відбудеться 08.09.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №622, а також надано другий примірник протоколу, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі.

08.09.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено постанову № ВОБ3757, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн.

Цією постановою установлено, що ОСОБА_1 будучи визнаним обмежено придатним до військової служби до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, тим самим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".

Заявою від 08.09.2025 ОСОБА_1 погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та просив йому видати копію вищевказаної постанови.

Копію постанови № ВОБ3757 від 08.09.2025 ОСОБА_1 отримав у день її постановлення, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі постанови.

Відповідно до оскаржуваної постанови у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менш, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

Позивачем 09.09.2025 сплачено адміністративний штраф відповідно до постанови ВОБ3757 від 08.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №1.299680647.1 від 09.09.2025.

Під час внесення відомостей про постанову № ВОБ3757 від 08.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, цій постанові присвоєно системний номер №R92827, а датою є дата підписання постанови в реєстрі - 25.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 3 статті 288 КУпАП передбачено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до пунктів 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність, за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 оскаржуваною постановою інкримінується порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме те, що він що будучи визнаним обмежено придатним до військової служби до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, тим самим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист". Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" визначено установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Вказаний закон набрав чинності 15.02.2025.

Тобто, з 15 лютого 2025 року встановлено строк до 05 червня 2025 року для проходження повторного медичного огляду громадянами України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) з метою визначення придатності до військової служби, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.10.2005 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний обмежено здатним у воєнний час, непридатним у мирний час по ст. 30б Наказу МОУ №207 від 1999 року.

Відомостей про проходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом строк, тобто до 05.06.2025 матеріали справи не містять. Поважних причин пропуску такого строку позивачем також не наведено.

Крім того, ОСОБА_1 на наступний день після отримання оскаржуваної постанови сплатив 50% розміру штрафу, у зв`язку з чим постанова вважається виконаною.

Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б могли спростувати наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За таких обставин, у суду є достатні підстави вважати, що позивачем було порушено обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії у встановлений законом строк до 05 червня 2025 року. Інших доказів матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М. Майбоженко