Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №755/450/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/450/26

Провадження №: 3/755/469/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2026 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

установив:

Суддею визнано доведеним, що ОСОБА_1 03.01.2026 року о 15 годині 00 хвилин в м. Києві, вул. Русанівська набережна, 10, керуючи транспортним засобом марки «Buick», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху при зміні дорожньої обстановки при виникненні перешкоди та небезпеки руху, не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу та безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч в попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3.б, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину не визнав, зазначив, що він рухався в лівій смузі руху зі швидкістю 50 км/год, попереду нього в крайній правій смузі рухався автомобіль марки «BMW», який несподівано для нього почав різко маневрувати ліворуч, перетинаючи його смугу руху та подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. У момент, коли автомобіль марки «BMW» почав маневр, він знаходився від нього на відстані 15-20 метрів до місця їх зіткнення, а тому він не встиг зупинитись, хоча застосував гальмування та можливо дещо вивернув кермо ліворуч, однак відбулось зіткнення.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Мозолевська В.В. підтримала позицію водія ОСОБА_1 , просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № ВЕД-03/26 від 06.02.2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», водій якого порушив п.п. 10.1, 34 (дорожня розмітка 1.3) ПДР.

У судовому засіданні адвокат іншого учасника дорожньо-транспортної пригодиОСОБА_2 - адвокат Ясиновський П.В. вважав, що у даній дорожньо-транспортній пригоді винуваті обидва водії, що підтверджується висновком експерта № 20 від 28.02.2026 року.

Вислухавши позицію водія ОСОБА_1 та його захисника, позицію адвоката іншого водія ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як наголошується в ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пункт 2.3.б Правил дорожнього руху України визначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до норм п. 12.3 Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Небезпекою для руху являється зміна дорожньої обстановки, у тому числі поява рухомого об`єкту, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її, або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.

Так, під час руху дорожньо-транспортна ситуація постійно змінюється, тобто перед транспортним засобом можуть виникати небезпеки або перешкоди, на які водій повинен реагувати зменшенням швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного маневрування. Оцінка небезпеки для руху ґрунтується на технічній можливості зупинки транспортного засобу в межах відстані зупинного шляху (шлях, який проходить транспортний засіб за час реакції водія, час спрацювання гальмівної системи, та шлях гальмування до повної зупинки), відповідно до вимог пункту 12.3 Правил у разі виникнення таких ситуацій. Таким чином, відсутність достатньої відстані з урахуванням швидкості транспортного засобу та дорожніх умов до об`єкта в смузі руху, при якому допускається ймовірність ДТП, являється небезпекою для руху.

Обов`язковою умовою адекватних дій водія у разі появи перешкоди або небезпеки є об`єктивна можливість своєчасного її виявлення.

Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Як було встановлено з матеріалів справи та пояснень обох водіїв, водій ОСОБА_1 рухався в лівій смузі, тоді як водійка ОСОБА_2 , перебуваючи в крайній лівій смузі, здійснила маневр повороту ліворуч, в смугу руху водія ОСОБА_1 , що рухався із перевищенням дозволеної швидкості руху, та який не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу у зв`язку із виникненням перешкоди, що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.б, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.

Дане підтверджується відеозаписом з камери спостереження, а також висновком експерта № 20 від 28.02.2026, складеного на замовлення ОСОБА_2 , де зазначено, що середня швидкість руху автомобіля «Buick Lacrosse», д.н.з. НОМЕР_1 , перед ДТП становить величину близько 90 км/год., а надані водієм ОСОБА_1 пояснення про те, що він рухався зі швидкістю біля 50 км/год не є технічно спроможними. Крім того, експерт дійшов висновку, що у даній дорожній ситуації ОСОБА_1 повинен був керуватися п.п. 1.10 (в частині «небезпека для руху), 12.3, 12.4 та 12.9 ПДР України, та у разі руху ним зі швидкістю 50 км/год він би мав технічну можливість уникнути скоєння зіткнення шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки в межах найкоротшої, з можливих, віддалі). Таким чином, причиною настання даної ДТП з технічної точки зору є: дії водія автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України та вимогам дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, та дії водія «Buick Lacrosse», д.н.з. НОМЕР_1 , які не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.9 ПРД України.

До висновку експерта № ВЕД-03/26 за результатами проведення автотехнічного дослідження від 06.02.2026, складеного на замовлення ОСОБА_1 , суддя ставиться критично, з огляду на те, що на дослідження експерту були надані копії матеріалів адміністративних справ № 755/450/26 (провадження № 3/755/469/26) та № 755/447/26 (провадження № 3/755/467/26) у паперовому вигляді, а також фотознімки з місця пригоди, тоді як на дослідження експерта, що склав висновок № 20 від 28.02.2026, був додатково наданий відеозапис настання ДТП з камери відеоспостереження «D20_20260103150230», який визнаний експертом придатним, у зв`язку з було проведено його розкадрування, встановлено частоту кадрів та визначено середню швидкість руху автомобіля «Buick Lacrosse», д.н.з. НОМЕР_1 , що являється суттєвою обставиною щодо визначення винуватості водія ОСОБА_1 .

Таким чином, приходжу до висновку, що водій транспортного засобу марки «Buick» ОСОБА_1 та водій транспортного засобу марки «BMW» ОСОБА_2 дійсно порушили Правила дорожнього руху України, що призвело до їх зіткнення.

Суддею при винесенні постанови враховуються також положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до загальних положень ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, враховуючи викладене, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи обставини правопорушення, докази наявні у матеріалах справи, суддя дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкцій ст. 124 КУпАП.

У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі ставки, визначеної п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 30, 124, 283, 284 КУпАП, суддя, -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Роз`яснити, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя М. Сазонова