Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №755/2964/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2964/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 лютого 2026 року за № 12026105040000171, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не є інвалідом, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 25.11.2011 Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 05.03.2012 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст.191 КК України до 2 років позбавлення волі, в силу ч.4 ст.70 КК України покарання повністю поглинуте вироком Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2011, із застосуванням ст.81 КК України звільнений умовно-достроково 04.03.2014 з не відбутим строком 1 рік 2 місяці 27 днів;

- 17.03.2015 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 02.04.2018 по відбуттю строку покарання;

- 05.05.2019 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, знятий з обліку 10.11.2021 по закінченню іспитового строку;

- 06.05.2021 Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 25.06.2021 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст.15 ч.2 ст.1854 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, в силу ч.1 ст.71 приєднано покарання у виді 3 років позбавлення волі за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.05.2019, в силу ч.4 ст.70 КК України приєднано покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 06.05.2021 та призначено остаточне покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.81 КК України звільнений умовно-достроково 22.12.2023 з не відбутим строком 1 рік 3 місяці 22 дні;

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 Кримінального кодексу (далі КК) України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів,

у с т а н о в и в :

І. Загальна історія провадження та процедура

З обвинувального акта від 26 лютого 2026 року, який складено старшим дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_2 обвинувачується в ухиленні як військовозобов`язаним від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ІНФОРМАЦІЯ_4.

Саме досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу.

За його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача матеріалів, у порядку ст. 301 КПК, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 вказаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.

Відповідно, вказане клопотання прокурора було задоволено судом (див. ухвалу про призначення кримінального провадження до невідкладного судового розгляду) у т.ч. було визначено (1) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глави 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.

У зв`язку з чим, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі його вивчення та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Н території України з 24.02.2022 введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб та строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє на підставі Закону України від 21.10.2025 №4643-IX, яким затверджено Указ Президента України №793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строком на 90 діб та продовжено мобілізацію, визначену Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», яка діє на теперішній час.

ОСОБА_2 , з 13 травня 2010 року, відповідності до його облікової картки військовозобов`язаного, являється військовозобов`язаним на підставі п.5 ч.2 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з набуттям громадянства України і взяттю на облік військовозобов`язаних) та в силу чого на нього покладається дотримання військового обов`язку, зокрема: вимог п. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку; вимог п. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у відповідності до якого громадянин України, якій перебуває на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язаний: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_4; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_4), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_4, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством; вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у відповідності до якої під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем свого перебування або знаходження.

Так, ОСОБА_2 , з 13 травня 2010 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за НОМЕР_1, має ВОС НОМЕР_2, код ВОС НОМЕР_3 (водій перевезення автомобільним транспортом, всі види Збройних сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби), група обліку А (всі види Збройних сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби), категорія обліку ІІ, військове звання солдат, віднесений до рядового складу, є військовозобов`язаним у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією, зобов`язаним дотримуватися вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пункту 3, відповідно до якого військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку.

17 лютого 2026 року, о 14 годині 00 хвилин, військовозобов`язаний ОСОБА_2 , перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 - оператора мобілізаційного відділення, отримав повістку №6645572 від 17.02.2026 про його виклик на 20.02.2026 о 10 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних, про що у відповідній розписці поставив свій особистий підпис. Після отримання повістки №6645572 від 17.02.2026, військовозобов`язаному ОСОБА_2 було під його особистий підпис доведено письмове попередження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 , про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 КК України у разі неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений у повістки строк.

Однак, 20 лютого 02.2026 року о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , діючі умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання та свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ухилення від військового обліку, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, будучи військовозобов`язаним, всупереч покладених на нього і визначених ст.65 Конституції України, пунктами 3, 10 ч.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов`язків військовозобов`язаного, будучи викликаним на 20.02.2026 на 10 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, будучи письмово попередженим керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України, у разі неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений у повістки строк та будучи належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, без поважних на те причин, 20.02.2026 о 10 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних, не з`являвся, про причини своєї неявки протягом 3 днів не повідомив, тим самим, будучи військовозобов`язаним, ухилився від військового обліку.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Отже, ураховуючи наведене у п. І, ІІ вироку, з`ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями будучи військовозобов`язанимздійснив ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ІНФОРМАЦІЯ_4, передбаченийч. 1 ст. 337 КК України.

При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.

Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.

ІV. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

З огляду на, що Суд враховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.

V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 337 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 400 (чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень на користь держави.

Речові докази: оптичний носій інформації (диск «DVD-R»4,7 GB/120 min) - залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

С у д д я ОСОБА_5