Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №752/15831/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15831/25

Провадження №: 1-кп/752/1334/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Київ Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження за № 12025100010001520 від 06.04.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Родинське Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не маючого місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком від 28.05.2020 Красноармійського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільненого по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Досудовим розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 25.04.2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Так, 25.04.2025 ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу дитячого майданчику, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 1-А, виявив сумку коричневого кольору, в якій знаходився мобільний телефон марки «Samsung A14», чорного кольору, в зеленому чохлі, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI(1) НОМЕР_2 , IMEI(2) НОМЕР_3 , котрий належить малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення впевнившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_3 шляхом вільного доступу дістав із сумки коричневого кольору мобільний телефон марки «Samsung A14», чорного кольору, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI(1) НОМЕР_2 , IMEI(2) НОМЕР_3 , котрий належить малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та тримаючи вищевказаний телефон при собі попрямував у невідомому напрямку покинувши місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, пояснив суду, що 25.04.2025 гуляв у м. Київ, поблизу вул. Академіка Заболотного, 1, зайшов на дитячий майданчик, побачив сумочку, яка лежала на лавочці, пощупав її - всередині був мобільний телефон, він його витягнув. Через деякий час на даний телефон почала телефонувати дитина, ОСОБА_3 запропонував зустрітися з батьками щоб віддати телефон хвилин через 10, але ніхто не прийшов, тому він пройшовши трохи далі, зайшов у квітковий магазин і там продав телефон. Шкоду потерпілим не відшкодовував, оскільки вважає що телефон все одно в подальшому повернули потерпілому працівники поліції. Зазначає, що розкаюється у вчиненому. Просив суворо не карати за вчинене.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, та кваліфікує такі його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжує покарання, не встановлено.

При цьому суд зазначає, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Вказані висновки узгоджуються із послідовною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 15 листопада 2021 року у справі 199/6365/19.

4. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, не має місця реєстрації, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, зі слів - працював неофіційно.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Згідно з ч. 4 ст. 185 КК України, крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років і відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення і обставин, що безпосередньо пов`язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує дані про особу обвинуваченого, а тому, на переконання суду, необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у межах санкції в мінімальному розмірі, а саме у виді 5 п`яти років позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попереджати вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому суд, із врахуванням всіх обставин справи, виходячи із тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та спричинених ним наслідків вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому не знаходить підстав для застосування щодо нього ст. 75 КК України.

5. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню у порядку статті 100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експерта у зв`язку з проведенням судової експерти під час досудового розслідування необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Крім того, оскільки обвинувачений був затриманий 12.01.2026 до і до теперішнього часу перебуває під вартою, слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 починаючи з 12.01.2026 до набрання вироком законної сили виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Ураховуючи тяжкість вчиненого злочину і покарання, з яким визначився суд, відомості про особу обвинуваченого, існують ризики того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на що, з метою запобігання ухилення обвинуваченого від покарання та упередження вчинення ним інших злочинів, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили без змін.

Керуючись статтями 7, 100, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 за цим вироком строк попереднього ув`язнення з 12.01.2026 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили вироку залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон марки «Samsung A14», чорного кольору, в зеленому чохлі, IMEI(1) НОМЕР_2 , IMEI(2) НОМЕР_3 , сумку чорного кольору, учнівський квиток, карточний ключ, передані на відповідальне зберігання законному представнику потерпілого - ОСОБА_7 , - вважати повернутими власнику (законному володільцю);

-компакт-диск з відеозаписом з приміщення квіткового магазину, що зберігається у матеріалах кримінального провадження № 12025100010001520 - залишити в матеріалах даного кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертизи №1118 в сумі 424 грн 08 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - направити не пізніше наступного дня.

Суддя ОСОБА_1