Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №752/26347/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26347/25

Провадження №: 2/752/1640/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.02.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2024 року між нею та відповідачем Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 991 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає разом із позивачем.

Позивач зазначила, що з вересня 2025 року вони з відповідачем спільно не проживають, припинили спільне проживання, ведення господарства та не підтримують жодних шлюбних відносин, їхня сім`я перестала існувати. З відповідачем вони мають діаметрально різні погляди на шлюб та сім`ю, відсутнє взаєморозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного.

Підставою для розірвання шлюбу є обставини, які унеможливлюють подальше спільне проживання та виховання дитини у сімейних конфліктах, через з`ясування відношень, емоційну неврівноваженість, крики у присутності дитини та провокації до сварок зі сторони відповідача, які негативно відображаються на емоційному та психологічному розвитку дитини, через які позивач змушена була переїхати із сином до рідного міста Сум.

Через конфліктні ситуації та постійні суперечки, емоційне виснаження, постійний стрес та психологічне напруження у позивача відбулася втрата грудного молока на третьому місяці життя сина. Прохання здійснити реєстрацію місця проживання дитини за своїм місцем проживання для подальшого встановлення на облік у чергу та влаштування дитини в дитячий садочок на безоплатній основі у місті Києві відповідачем не було виконано, через що позивач змушена була зареєструвати сина за своїм місцем реєстрації у м. Суми.

За викладених обставин, перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача та дитини. На примирення та збереження шлюбу з відповідачем позивач не згідна.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 25 жовтня 2024 року між нею та відповідачем Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 991. Після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ». Стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

10 листопада 2025 року до суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали від 29 жовтня 2025 року.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12 грудня 2025 року на 09:00 год.

У зв`язку із неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 08 січня 2026 року о 08:45 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Кирильчук І. А. на лікарняному розгляд справи було знято з розгляду і визначена інша дата - 30 січня 2026 року на 08:00 год.

У зв`язку із неявкою відповідача та відсутності даних про належне його повідомлення розгляд справи було відкладено на 27 лютого 2026 року на 08:30 год.

Позивач неодноразово надсилала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити, будь-яких заперечень щодо заочного розгляду справи не навела.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і дату розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації. Однак, всі конверти повернулися з відміткою Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив, з будь-якими заява та клопотаннями відповідач до суду не звертався.

За таких обставин, у відповідності до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено, що 25 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був зареєстрований шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 991 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Після укладення шлюбу позивач взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».

У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом установлено, що сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, як подружжя втратили емоційний зв`язок та повагу один до одного. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Відповідач будь-яких заперечень проти позову суду не надав.

Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, втратили емоційний зв`язок як подружжя, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною другою статті 110 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.

Згідно із статтями 114, 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

З огляду на те, що в позовній заяві позивач просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище, то суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений за платіжною інструкцією від 16 жовтня 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис № 991 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу її шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук