Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №569/11558/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

Дата: 04 березня 2026 р.

Справа: №569/11558/25

Суддя: Костюк О. В.

Справа № 569/11558/25

1-кп/569/660/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025181010000083 від 14.01.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнається обвинувачений

14 січня 2025 року, у період часу з 00 год. 00 хв. по 08 год. по 29 хв., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку вчинюваних ним дій, на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли під час конфлікту, із ОСОБА_6 , умисно наніс останньому три удари клинком ножа в ділянку спини, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді сліпого поранення м?яких тканин правого плеча, які відносяться до легких із короткочасним розладом здоров`я, а також двох проникаючих поранень грудей, котрі продовжуються раневими каналами з ушкодженням верхньої долі правої легені, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, які спричинили гостру масивну крововтрату зовнішньої та внутрішньогрудної кровотечі, від якої ОСОБА_6 помер на місці події.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

2. Позиції учасників судового провадження

За результатами судового розгляду прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, зазначив, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнав, суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_6 оселився в нього вдома в кінці жовтня, на початку листопада 2025 року. Його привів ОСОБА_7 та попросив взяти на квартиру, пояснив, що потерпілому немає де проживати в м. Рівному, оскільки він втратив квартиру в м. Скадовськ, яке було під окупацією. Він погодився взяти потерпілого на квартиру. З потерпілим майже не спілкувалися через різницю у віці та відсутність спільних інтересів. Перший місяць все було спокійно, потерпілий ходив на роботу, заплатив за оренду квартири. Згодом помітив, що потерпілий часто приходив п`яний, ходив по хаті, говорив сам з собою, вранці знову вставав п`яний. Така поведінка йому не подобалась, з даного приводу неодноразово робив потерпілому зауваження, казав щоб той шукав іншу квартиру. Після чого потерпілий на деякий час кудись зник, з`явився лише після нового року, на вигляд був п`яний. Тоді він знову нагадав ОСОБА_6 щоб він шукав собі інше житло, на що останній пообіцяв виправитися, казав, що наведе лад в кімнаті. Після цього потерпілий знову пропав на тиждень, з`явився 13.01.2024 пізно ввечері, близько 00 год. Він повідомив потерпілому, щоб збирав речі та виселявся. Останній перебував на кухні, готував їжу та слухав радіо, згодом все стихло, подумав що він пішов спати. Через деякий час почув як відчиняються двері та потерпілий кудись вийшов та через деякий час повернувся, зрозумів що він ходив за випивкою. Надалі потерпілий зайшов до нього в кімнату та почав махати ножем перед обличчям, висловлював обурення з приводу виселення з квартири, казав, що в нього немає де жити. Хоча потерпілий не наносив йому жодних тілесних ушкоджень, такі його дії сприйняв як загрозу для життя і здоров`я. Він схопив потерпілого за руку, в якій той тримав ножа та виштовхав з кімнати, сів на ліжко, був дуже схвильований від того що трапилося. Потерпілий перебував на кухні, щось говорив до себе, потім замовк. Трохи заспокоївшись він задрімав, прокинувся від того, що в будинку було холодно, встав подивитися чи працює котел. Вийшовши з кімнати, помітив потерпілого, який лежав на підлозі біля входу в кімнату, подумав, що той заснув п`яний. Двері в хату були відчинені. Зачинивши двері, повернувся до потерпілого, намагався прощупати пульс, але рука була холодна, зрозумів, що він був мертвий. Після чого повідомив про смерть потерпілого в поліцію та швидку допомогу. Близько 10 год до будинку прибули поліцейські, зайшовши до хати поліцейський подивився на труп та повідомив, що слідів насильницької смерті не виявлено. Поліцейські з`ясували відомості щодо померлого та залишили домоволодіння. Через деякий час прийшов ОСОБА_7 , якому показав потерпілого та повідомив, що ймовірно він помер від зловживання алкоголем. Попросив ОСОБА_7 сходити за cпиртним, після чого вони разом вживали алкоголь. Після обіду приїхала слідчо-оперативна група, його затримали та помістили до ізолятора тимчасового тримання.

Вказав, що в будинку, крім нього та потерпілого нікого не було. Після конфлікту потерпілий з будинку не виходив. Хто міг нанести тілесні ушкодження потерпілому йому невідомо, жодних криків чи звуків боротьби в будинку не чув. Однак не заперечує, що міг нанести ушкодження потерпілому, коли виштовхував останнього зі своєї кімнати. Вважає, що ніж зі слідами крові, який був знайдений під подушкою, на ліжку в його кімнаті, могли покласти працівники поліції. Заперечив надані в ході слідчого експерименту показання щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, зазначив, що надав такі пояснення за порадою слідчої, яка запевнила, що оскільки труп виявили у нього вдома і більше нікого не було, то автоматично він є підозрюваним, більше шукати нікого не будуть.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив ухвалити виправдувальний вирок, у зв`язку із недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Потерпіла ОСОБА_8 повідомила що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_6 , який на початку війни переїхав до міста Рівного як внутрішньо переміщена особа. Він інколи приходив до неї додому, з його слів відомо, що в нього є дочка в м.Чернігові. В Рівному він спочатку проживав поблизу міської лікарні та влаштувався працювати плиточником в компанію «Стоград». Вказала, що годувала обвинуваченого та передавала харчі, зокрема закрутки. Хотіла запросити потерпілого відсвяткувати Різдво, але він не брав телефон. 14.01.2026 подзвонив чоловік та повідомив, що потерпілий помер, зазначив, що його ніби вбили. Вона разом з чоловіком поїхали на вул. Вишиванки в м. Рівне, проте в будинок їх не впустили, оскільки там проводились слідчі дії. Після чого вони поїхали до відділку поліції та надали показання. При визначенні міри покарання покладалася на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

3. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення – це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину – як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 2 ст. 121 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований обвинуваченому злочин, суд має надати відповіді на такі питання:

1) Чи є ОСОБА_4 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

2) Чи заподіяв ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого?

3) Чи діяв ОСОБА_4 з умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому ОСОБА_6 .?

4) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?

Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

Чи є ОСОБА_4 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

Кримінальній відповідальності за ст. 121 КК України підлягає загальний суб`єкт, а саме будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла 14 – річного віку.

З наданих сторонами документів, встановлено, що обвинувачений є фізичною осудною особою, а також на момент вчинення інкримінованого діяння досяг 14 – річного віку.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 65/25 від 15.04.2025 ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до кримінального діяння, в якому він обвинувачується, яким–небудь психічним захворюванням не страждав, у тимчасово-хворобливому стані не знаходився. Виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкогольних напоїв, синдром залежності, з розладом особистості, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_4 яким-небудь психічним захворюванням не страждає. Виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкогольних напоїв, синдром залежності. На даний час утримання, але в умовах, що виключають вживання, з розладом особистості, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_4 , з урахуванням рівня його розумового розвитку, спроможний правильно сприймати обставини, що мають значення у кримінальному провадженні, а також надавати про них відповідні показання (а.к.п. 85-94 Т.2).

За таких обставин, суд констатує, що психічний стан обвинуваченого вказує на здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а відтак у суду відсутні сумніви щодо осудності обвинуваченого.

Чи заподіяв ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого?

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.

З огляду на формулювання обвинувачення та диспозицію ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, суду необхідно дати відповіді на такі питання:

1) Чи заподіяв обвинувачений ОСОБА_4 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .?

2) Чи належать спричинені ОСОБА_6 тілесні ушкодження до тяжких тілесних ушкоджень?

3) Чи існує причинний зв`язок між тяжкими тілесними ушкодженнями, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6 , та діями обвинуваченого ОСОБА_4 .?

Щодо нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Наразі, суд, на підставі матеріалів кримінального провадження та показань обвинуваченого, свідків, надасть оцінку обставинам, за яких ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що 14.01.2025, у період часу з 00 год по 02 год, точного часу не встановлено, в будинку у квартирі АДРЕСА_2 , між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 виник конфлікт з приводу виселення потерпілого з квартири через неналежну поведінку останнього, пов`язану із зловживанням спиртними напоями та наявності боргів за оренду.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував наявність конфлікту з потерпілим, та в деталях розповів яким чином протікав конфлікт, зазначивши, що потерпілий погрожував застосуванням ножа, проте йому вдалося виштовхати його на кухню, а через деякий час все затихло, вважав, що потерпілий заснув. Підстав не довіряти вказаним показанням у суду немає.

Про наявність конфлікту між потерпілим та обвинуваченим повідомив суду також свідок ОСОБА_7 , який вказав, що відвідував обвинуваченого кожні 3-4 дні, так як останній має проблеми з ногами, він майже весь час сидів вдома, нікуди не виходив, інколи допомагав обвинуваченому сходити до магазину. 14.01.2025, близько 10 год, він прийшов до обвинуваченого додому, двері відчинив обвинувачений. Зайшовши до хати, помітив в прихожій, біля входу в кімнату на підлозі без ознак життя лежав потерпілий ОСОБА_6 . Він лежав на боку, головою донизу, одягнений в кофту. Вважав, що у нього зупинилося серце, внаслідок вживання алкоголю. В будинку, крім обвинуваченого, нікого більше не було. На потерпілому тілесних ушкоджень та крові не бачив, особливо не придивлявся, так як вважав, що той помер природною смертю, крім того в будинку було дуже темно, світло з`явилося лише коли поліцейські розпочали проводити огляд. До приїзду поліції весь час перебував з обвинуваченим, він пояснював, що зранку прокинувшись помітив потерпілого без ознак життя. Крім того, обвинувачений скаржився, що потерпілий часто приходить п`яний, брязкає каструлями та не дає спати.

Подальший розвиток подій судом встановлено за результатами детального аналізу непрямих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема встановлено, що відразу після конфлікту потерпілий знаходився в себе в кімнаті. В цей час обвинувачений, діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли під час конфлікту з потерпілим, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, взяв на кухні ніж з металевим руків`ям, підійшов до потерпілого, який лежав на дивані та наніс три удари ножем в спину потерпілому, який був обернений до нього задньою поверхнею тулубу.

Такий механізм заподіяння тілесних ушкоджень ґрунтується на фактичних даних, які містяться у :

- протоколі огляду місця події від 14.01.2025, згідно якого проведено огляд на місці вчинення злочину, а саме на території житлового господарства за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду виявлено труп потерпілого ОСОБА_6 , на спині якого виявлено чотири рани колото-різаного характеру з рівними краями. Крім того в ході огляду вилучено одяг та взуття з слідами крові, покривало оранжево-зеленого кольору з наявними механічними, лінійними пошкодженнями, змиви крові з поверхонь дверей, килиму, покривала, дивану з кімнати, де проживав потерпілий (а.к.п. 20-57 Т.1);

- протоколі огляду трупа від 15.01.2025, згідно якого оглянуто труп потерпілого ОСОБА_6 в приміщенні моргу ДСУ «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ України, в ході якого зафіксовано тілесні ушкодження, вилучено одяг потерпілого (а.к.п. 67-69 Т.1);

- висновку судово-медичної експертизи № 102 від 18.04.2025, відповідно до якого в ході проведення експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено: 2 проникаючих поранення грудей котрі подовжуються раневими каналами з ушкодженнями верхньої долі правої легені; сліпе поранення м`яких тканин правого плеча; рана на верхній поверхні правого плечового суглоба. Особливості проникаючих поранень спини № 3 та № 4, сліпого поранення м`яких тканин правого плеча №2 (щілевидна форма ран, незсаднені краї, один кінець гострий, протилежний «П»-подібний, продовження їх раневими каналами) вказують на колюче ріжучу дію гострого предмету, що має властивості леза та обушка, що відповідає характеристиці клинка ножа. Локалізація тілесних ушкоджень та зазначений напрямок раневих каналів свідчать, що в момент спричинення колото-різаних поранень потерпілий був обернений задньою поверхнею тулубу до напрямку дії ранячого предмета (клинка ножа). (а.к.п. 131-134 Т.1);

- висновку судово-медичної експертизи речових доказів №14-мк від 21.01.2025, згідно якого на шкіряному клапті позначеному експертом на упаковці «Рана № 3 спина (лопаткова ділянка)» від трупа ОСОБА_6 виявлена одна колото-різана рана. На шкіряному клапті позначеному експертом на упаковці «Рана № 4 спина (лопаткова ділянка)» від трупа ОСОБА_6 виявлена одна колото-різана рана. Дані колото-різані рани виникли від двох травматичних дій плоским, односторонне загостреним, колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа (а.к.п. 144-145 Т.1);

- висновках судово-медичних експертиз речових доказів №92-мк від 03.06.2025, №50-мк від 02.04.2025, №49-мк від 02.04.2025, згідно яких на шкіряному клапті позначеному експертом на упаковці «Рана № 3 спина (лопаткова ділянка)» від трупа ОСОБА_6 виявлена одна колото-різана рана. На шкіряному клапті позначеному експертом на упаковці «Рана № 4 спина (лопаткова ділянка)» від трупа ОСОБА_6 виявлена одна колото-різана рана. На тканині одного джемпера ОСОБА_6 виявлені чотири колото-різаних пошкодження, розташованих у верхній третині спинки справа. На тканині другого джемпера ОСОБА_6 виявлені чотири колото-різаних пошкодження, розташованих: два у верхній третині спинки справа та два у верхній чверті задньої поверхні правого рукава. На тканині ковдри виявлено 10 наскрізних колото-різаних пошкоджень. Дані колото-різані пошкодження на шкіряних клаптях, тканині двох джемперів та ковдрі виникли внаслідок травматичних дій плоским, односторонне загостреним, колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа та могли бути заподіяні клинком ножа представленого на експертизу так як він має відповідні конструктивні характеристики, а рівно і від дії іншого колюче-ріжучого травмую чого знаряддя з подібними конструктивними характеристиками клинка (а.к.п. 149-153, 205-207, 210-213 Т.1);

- висновку судово-медичної експертизи речових доказів № 143 від 31.01.2025, відповідно до якого кров ОСОБА_6 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізесерологічною системою АВО (а.к.п. 156 Т.1);

- висновках судово-медичних експертизи речових доказів № 37 від 14.03.2025, № 38 від 14.03.2025, № 36 від 14.03.2025, № 635 від 21.05.2025, № 638 від 22.05.2025, № 320 від 21.03.2025, № 319 від 21.03.2025, № 317 від 21.03.2025, згідно з якими при судово-медичній експертизі змивів із поверхонь дивана, дверей, килима, ковдри, двох джемперів, двох вирізках з покривала, футболки , наволочки, кросівка на праву ногу, які вилучені з трупа та кімнати, де проживав потерпілий, встановлено наявність крові людини, ознаки якої збігаються з ознаками крові потерпілого ОСОБА_6 (а.к.п. 164-167, 170-173, 176-179, 185-186, 185-186, 193-194, 197-198, 201-202 Т.1).

Співставляючи відомості щодо розташування колото-різаних пошкоджень на покривалі, одязі та тілі потерпілого, враховуючи наявність на вказаних об`єктах крові потерпілого, суд прийшов до висновку, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий знаходився у своїй в кімнаті, в лежачому положенні на дивані, був накритий покривалом та обернений до нападника задньою поверхнею тулубу.

На користь того, що тілесні ушкодження потерпілому були нанесені в будинку обвинуваченого, а не отримані ним в іншому місці, за інших фактичних обставин, є здобуті відомості про локалізацію слідів крові. З протоколу огляду місця події від 14.01.2025 вбачається, що в кімнаті потерпілого на дивані виявлена масивна пляма крові, також кров потерпілого виявлена на покривалі, подушці, дверях, килимі, одязі потерпілого. Натомість в коридорі, кухні, при виході та вході в будинок крові не виявлено (а.к.п. 20-57 Т.1).

В даному контексті суд звертає увагу на показання експерта ОСОБА_10 , який пояснив, що проводив судово-медичну експертизу трупа потерпілого, висновки експертизи підтримує в повному обсязі, вказав, що отримані потерпілим тілесні ушкодження супроводжувалися внутрішньою та зовнішньою кровотечею, а тому у випадку пересування останнього сліди крові мали б залишитися по траєкторії його руху. До моменту втрати свідомості можливість пересування потерпілого не виключається, цей період міг вимірюватись від одиниць хвилин до 30 хвилин, однак характер отриманих ушкоджень значною мірою ускладнював виконання буд-яких активних дій. Зазначив, що надані обвинуваченим показання в ході слідчого експерименту від 05.06.2025 не суперечать даним отриманим в ході експертизи лише в частині локалізації та напрямку нанесення ударів. При цьому наголосив, що більш вірогідним механізмом отримання тілесних ушкоджень є той, при якому в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий знаходився на ліжку чи дивані в горизонтальному положенні, про це свідчить наявність щелеподібних порізів на ковдрі, тілі та одязі потерпілого, наявність крові на вказаних об`єктах, а також перебування потерпілого в стані сильного алкогольного сп`яніння, що ускладнювало його здатність активно рухатися.

Зазначені показання підтверджують висновок суду щодо місця та механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 сховав ніж, яким він наносив тілесні ушкодження потерпілому, у своїй кімнаті. Вказаний ніж зі слідами крові віднайдено та вилучено в ході огляду місця події в спальній кімнаті обвинуваченого на ліжку, під подушкою (а.к.п. 20-57 Т.1).

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що приймали участь в якості понятих в ході проведення огляду місця події по вул. Вишиванки в м. Рівне, де в одній із кімнат, на ліжку виявлено металевий ніж зі слідами крові, який знаходився під подушкою чи під ковдрою.

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/118-25/3497-БД від 26.05.2025 встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові трупа ОСОБА_6 та генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_4 (а.к.п. 217-226 Т.1).

За змістом висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/118-25/3530-БД від 28.05.2025 генетичні ознаки виявлених клітин з ядрами отриманих із змиву ножа із металевим тримачем (об`єкт №1) (змив з металевого руків`я ножа), є змішаними, походять від двох осіб, збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_6 (об`єкт №1), та генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_4 , (об`єкт №2). Генетичні ознаки виявлених клітин з ядрами та крові отриманих із змиву ножа із металевим тримачем (об`єкт №2) (змиви з леза ножа з металевим руків`ям), збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_6 (об`єкт №1) (а.к.п 232-246 Т.1).

На переконання суду, здобуті в ході огляду місця події відомості щодо знаходження ножа в кімнаті обвинуваченого, в сукупності із висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно якої встановлено наявність на ножі клітин з ядрами, ознаки яких збігаються з генетечними ознаками потерпілого та обвинуваченого, дають підстави стверджувати, що саме обвинувачений ОСОБА_4 вказаним ножем наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Відомостей про наявність в будинку обвинуваченого, будь-якої іншої особи, яка могла б заподіяти тілесні ушкодження потерпілому при наявності відповідного мотиву, в ході судового розгляду не здобуто. Більше того, ОСОБА_4 в ході судового розгляду заперечував присутність у будинку інших осіб.

Також суд враховує, що згідно протоколу слідчого експерименту від 05.06.2025 ОСОБА_4 в присутності захисника відтворив обставини кримінального правопорушення, показав яким чином він наносив удари ножем потерпілому (а.к.п. 102-109 Т.3).

Попри те, що повідомлені обвинуваченим відомості під час слідчого експерименту не в повній мірі відповідають механізму заподіяння тілесних ушкоджень, що встановлені судом, вказані розбіжності суд оцінює як прагнення обвинуваченого мінімізувати свою роль у вчиненні злочину.

Суд також встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 після нанесення тілесних ушкоджень відразу не вжив заходів для надання допомоги потерпілому, а лише зранку 14.01.2025 повідомив на лінію 102 про те, що ним за місцем проживання виявлено без ознак життя знайомого на ім`я ОСОБА_13 п 12 Т.1). Відповідно до протоколу огляду речей та документів від 19.03.2025 оглянуто диск, на якому зафіксовано повідомлення ОСОБА_4 на лінію «102» про факт виявлення трупа за місцем власного проживання: АДРЕСА_1 (а.к.п. 116-118 Т.2).

Після вказаного повідомлення, на місце події прибули працівники поліції для з`ясування обставин смерті потерпілого. Відповідно до протоколу огляду речей та документів від 28.04.2025 оглянуто диск, на якому зафіксовано відеозапис з нагрудної камери відео спостереження працівників СПОГ відділу взаємодії з громадами Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, з якого вбачається, що працівники поліції прибули в домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 о 10 год 22 хв, двері відчинив обвинувачений ОСОБА_4 , на підлозі в одній із кімнат було виявлено труп потерпілого ОСОБА_6 , який лежав на підлозі обличчям догори, ногами в напрямку до входу в кімнату. При цьому видно, що двері в кімнату відчинені, на підлозі в кімнаті лежить покривало та подушка, а на ліжку видно плями бурого кольору, схожі на кров (а.к.п. 122-127 Т.2 ).

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що перебував на добовому чергуванні, отримав повідомлення про смерть особи за адресою: АДРЕСА_3 . Він разом з колегою ОСОБА_15 прибули за вказаною адресою, двері відчинив обвинувачений. Зайшовши в хату помітив труп чоловіка, який лежав на підлозі, біля входу до однієї з кімнат. В хаті був дуже різкий неприємний запах, тому він вийшов на вулицю, труп не чіпав. В обвинуваченого дізналися анкетні дані потерпілого, з`ясували чи укладена декларація з сімейним лікарем та викликали слідчо-оперативну групу. Зазначив, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, у нього була нечітка мова та різкий запах алкоголю з рота.

Вказані докази суд визнає належними і допустимими, оскільки останні отримані в порядку передбаченому КПК України. Відомості які містяться у документах та показаннях свідків прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення, наслідки, а також особу, що його вчинила. При цьому, надані у ході судового розгляду показання свідків кореспондуються з даними відображеними у документах та узгоджуються між собою.

Щодо тяжкості тілесних ушкоджень

Відповідно до ст. 121 КК України тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило: 2) втрату буд-якого органа або його функцій; 3) каліцтво статевих органів; 4) психічну хворобу; 5) інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину; 6) переривання вагітності; 7) непоправне знівечення обличчя.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння або в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються або можуть закінчитися смертю.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 102 від 18.04.2025 спричинені ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді проникаючих поранень грудей за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995. Сліпе поранення м`яких тканин правого плеча та рана на верхній поверхні правого плечового суглоба – до категорії легких із короткочасним розладом здоров`я, решта – до категорії легких.

За таких обставин, судом встановлено, спричинені ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Щодо причинного зв`язку

Необхідний причинний зв`язок відображає закономірності розвитку об`єктивного світу, де причина сама в собі містить реальну можливість настання відповідного наслідку. За таких обставин суб`єкт здатен передбачати розвиток природного перебігу подій як закономірних явищ. Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, людина здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв`язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи, ставляться їй у провину.

У кримінальних правопорушеннях із похідними наслідками діяння безпосередньо породжує лише проміжний наслідок, який, у свою чергу, викликає наслідки похідні. Реальну можливість настання похідних наслідків створює не діяння само по собі, а викликані ним проміжні наслідки з урахуванням супутніх обставин. Отже смерть, як похідний наслідок і кінцевий результат злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, не може виступати прямим наслідком вчиненого особою діяння.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 102 від 18.04.2025 в ході проведення експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено: 2 проникаючих поранення грудей котрі подовжуються раневими каналами з ушкодженнями верхньої долі правої легені; сліпе поранення м`яких тканин правого плеча; рана на верхній поверхні правого плечового суглоба; садно на чолі; крововилив на внутрішній поверхні верхньої губи, синець на лівому плечі, 2 синці та садно на тильній поверхні правої кисті. Усі вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті.

Особливості проникаючих поранень спини №3 та №4, сліпого поранення м`яких тканин правого плеча №2 (щілевидна форма ран, незсаднені краї, один кінець гострий, протилежний «П»-подібний, продовження їх раневими каналами) вказують на колюче ріжучу дію гострого предмету, що має властивості леза та обушка, що відповідає характеристиці клинка ножа, зазначене також підтверджене і даними медико-криміналістичної експертизи.

Смерть ОСОБА_6 настала від гострої масивної крововтрати, внаслідок двох проникаючих ножових поранень грудей (що підтверджується наявність раневих каналів, котрими продовжуються рани №3 та №4) з ушкодженням правої легені, що і призвели до масивної внутрішної і зовнішньої кровотечі.

Між отриманням ОСОБА_6 вказаних проникаючих поранень грудей та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Кримінальне право не вимагає, щоб особа усвідомлювала причинний зв`язок у всіх деталях і особливостях, достатньо щоб особа усвідомлювала розвиток причинного зв`язку в загальних рисах, і неточність в деталях не має впливу на кримінальну відповідальність.

Встановлені судом на підставі, серед іншого, висновку судово-медичного експерта обставини свідчать, що за об`єктивними даними смерть, заподіяна потерпілому, є саме прямим наслідком протиправного впливу з боку ОСОБА_4 , отже має місце прямий необхідний причинний зв`язок.

Таким чином, суд вважає доведеним, що саме обвинувачений ОСОБА_4 наніс тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , від яких настала смерть потерпілого.

Чи діяв ОСОБА_4 з умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому ОСОБА_6 .?

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення ОСОБА_4 встановлюється судом з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі досліджених доказів. При встановленні форми та виду вини, суд виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення, інтенсивність і спрямованість протиправного впливу, кількість і локалізацію на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб`єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. У аспекті встановлення підстави кримінальної відповідальності, юридичної оцінки суб`єктивного ставлення до вчиненого, суд враховує, що за ступенем конкретизації у свідомості суб`єкта передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків виокремлюють визначений (пов`язаний із передбаченням конкретного наслідку) і невизначений (альтернативний) умисли, коли свідомістю винного охоплюється можливість настання двох або більше альтернативних наслідків. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини. При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні (вказана позиція висловлена у постанові ККС ВС у справі № 401/268/21 від 28.02.2024).

Суд виходить з оцінки зовнішнього прояву дій обвинуваченого в ході вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про суб`єктивну сторону в ставленні до скоєного і, на думку суду, є безперечним підтвердженням наявності у нього умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив цілеспрямовані дії за власною волею, усвідомлював зміст і характер вчинених дій, для нанесення тілесних ушкоджень використав ніж, розраховуючи на травмуючу дію вказаного знаряддя, яким наніс 4 удари, 2 з яких в ділянку грудей, бажав завдати удари з такою силою і в ті органи, ураження яких призвело до заподіяння смерті, після нанесення тілесних ушкоджень не надав допомоги потерпілому.

Встановлені судом обставини не містять відомостей про те, що обвинувачений не усвідомлював розвитку причинного зв`язку між його діянням, у виді нанесення ударів ножем в ділянку спини, де розташовані життєво важливі органи, і заподіяною смертю внаслідок, серед іншого, двох проникаючих ножових поранень грудей, оскільки для цього достатньо загального життєвого досвіду щодо наслідків застосування удару ножем.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 діяв з умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому ОСОБА_6 , а тому в його діях наявні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров`я людини. Буд-яке тілесне ушкодження незалежно від ступеня його тяжкості заподіює шкоду здоров`ю людини. Здоров`я прийнято визначати як нормальне функціонування тканин і органів тіла людини. Разом з тим, посягання на здоров`я людини заподіює шкоду суспільним відносинам, які забезпечують охорону здоров`я людини. Закон рівною мірою охороняє здоров`я будь-якої людини.

У цій справі обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , що спричинили смерть останнього.

За таких обставин, суд констатує, що вчинені обвинуваченим дії спричинили шкоду здоров`ю потерпілого, що відповідає ознакам безпосереднього об`єкту злочину, передбаченого ст. 121 КК України.

Таким чином, надавши на кожне з вказаних вище питань ствердну відповідь, суд прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

4. Мотиви суду щодо позиції сторони захисту

Суд ураховує усталену позицію Верховного Суду щодо того, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, аби будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).

Щодо необхідної оборони

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив свою причетність до нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили смерть, розповів свою версію описаних в обвинувальному акті подій, яка полягала у тому, що під час конфлікту з потерпілим він діяв в стані необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій.

Втім, суд вважає непереконливою таку версію, враховуючи обсяг зібраних матеріалів кримінального провадження, а також неузгодженостей у версії обвинуваченого.

За приписами ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Стан необхідної оборони існує з початку суспільного небезпечного посягання і до його закінчення. Отже, право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної загрози (небезпеки) заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров`ю), де його кінцевим моментом є припинення (відвернення) таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка здійснює захист, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно небезпечних дій.

Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах (вказана позиція, висловлена у постанові ККС ВС у справі № 154/215/19 від 07.12.2021).

Твердження сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 зайшов до нього в кімнату та махав перед обличчям ножем, що давало привід обвинуваченому розцінювати такі дії як напад, свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження не знайшли, а сам обвинувачений підтвердив, що потерпілий не завдав йому буд-яких тілесних ушкоджень, він виштовхав потерпілого на кухню.

Із фактичних даних, що містяться у досліджених судом доказах, судом встановлено, що обвинувачений наніс потерпілому тілесні ушкодження в момент коли останній перебував на дивані в горизонтальному положенні, обернутий до обвинуваченого спиною, тобто не становив жодної загрози для обвинуваченого.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 65/25 від 15.04.2025 ОСОБА_4 в стані фізіологічного афекту або ж в іншому емоційному стані, який би істотно вплинув на його поведінку під час діяння, в скоєнні якого він підозрюється, не перебував (а.к.п. 85-94 Т.2).

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що обвинувачений вчинив діяння в обстановці, яка не мала ознак необхідної оборони, що зумовлює кримінально-правову оцінку вчиненого ним діяння на загальних підставах.

Таким чином, суперечливість пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 та висунутої ним версії подій, відсутність у матеріалах провадження на підтвердження таким твердженням будь-яких відомостей, або ж показань свідків, приводить до висновку про недостовірність версії обвинуваченого, яку він висунув в ході судового розгляду.

За таких обставин, висунута версія не створює обґрунтований сумнів у тому, що інкримінований злочин був вчинений і в його вчиненні винний саме обвинувачений.

Щодо недопустимості доказів

У ході судового розгляду кримінального провадження сторона захисту вказувала не недопустимість протоколу слідчого експерименту від 05.06.2025, відповідно до якого обвинувачений показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

При цьому суд зауважує, що сформульована у ст. 86, 87 КПК України концепція недопустимості доказів передбачає, що наслідком порушення може бути визнання доказу недопустимим лише у разі істотного порушення прав особи, зокрема підозрюваного, обвинуваченого чи іншого учасника кримінального провадження. До таких прав можна віднести: право на захист, право не свідчити про себе, заборона катування, право на справедливий суд тощо.

Не кожне порушення норм процесу автоматично тягне за собою недопустимість, адже йдеться насамперед про порушення саме гарантованих прав сторони захисту.

Така ж позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 від 31.08.2022, який сформулював висновок, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Відповідно, суд, дотримуючись цього підходу, оцінюватиме доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Щодо слідчого експерименту

Обвинувачений ОСОБА_4 заявляв про недопустимість слідчого експерименту від 05.06.2025 проведеного за його участю, у зв`язку з тим, що вказана слідча дія проведена під примусом слідчої, яка спонукала його до визнання вини.

При оцінці заявленого доводу суд зазначає, що відповідно до встановленого КПК порядку належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав і процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, забезпечення участі захисника тощо.

В суду не виникає сумнівів у добровільності участі ОСОБА_4 у слідчому експерименті. У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які б свідчили про те, що під час слідчого експерименту слідчий чи оперативні працівники вчинили дії, які порушували права чи свободи ОСОБА_4 , або в будь-якій формі протиправно здійснювали вплив на останнього.

Суд, оцінивши зміст протоколу та відеозапису цієї слідчої дії, дійшов висновку, що слідчий експеримент проведений у формі, що відповідає його легітимній меті (відтворення дій, обстановки, обставин події), а ОСОБА_4 належним чином роз`яснювалися його права, в тому числі право не давати показань стосовно себе, тож у суду відсутні підстави вважати, що відомості, здобуті під час цієї слідчої дії, були отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які би мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття.

Крім того, інтереси ОСОБА_4 були представлені професійним захисником, який уповноважений вживати усіх передбачених законом заходів для захисту інтересів свого підзахисного. Про вчинення на нього тиску ОСОБА_4 захиснику не повідомляв, а також не звертався з даного приводу до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_4 змінив свої показання не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_4 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події.

Щодо недопустимості протоколу огляду в частині виявлення ножа

Обвинувачений ОСОБА_4 оспорював факт виявлення ножа в його кімнаті, висунув версію про те, що ніж могли підкинути працівники поліції під час проведення огляду, а показання понятих в цій частині викликають сумніви.

Суд вважає необгрунтованими такі твердження, оскільки вони не підтверджуються жодними належними доказами та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до встановленого КПК порядку огляд місця події проведено із застосуванням відеозапису та за участю понятих.

З відеозапису огляду місця події вбачається, що в кімнаті обвинуваченого, на ліжку під подушкою, слідчим було виявлено ніж, який продемонстровано всім учасникам слідчої дії. При цьому відеозапис проводився безперервно, всі учасники одночасно переміщалися з кімнати в кімнату. Досліджений відеозапис містить відомості про послідовність всіх дій під час проведення огляду.

Крім того, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що приймали участь в якості понятих в ході огляду місця події, який проводився із застосуванням відеозйомки, вони були присутні з початку до його завершення. Вказали, що слідчий кожного разу звертав увагу всіх учасників на ті речі, які були віднайдені та вилучені, зокрема в одній із кімнат на ліжку, під подушкою чи покривалом, було віднайдено ніж.

Обвинувачений у своїх поясненнях не стверджував конкретні обставини, які викликають сумніви щодо показань понятих, а лише загально вказав на певну їх підозрілість.

За відсутності об`єктивних даних про існування упередженості з боку свідків, твердження обвинуваченого не можуть бути прийняті судом як підстава для сумніву у достовірності показань свідків.

У зв`язку з викладеним, судом не встановлено підстав для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом з вказаної обвинуваченим підстави.

5. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується Витягом № 89 із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також показаннями свідка ОСОБА_14 .

Також при призначенні покарання суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він є пенсіонером, за місцем проживання характеризується посередньо, схильний до вживання алкогольних напоїв, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров`я.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, а саме те, що кримінальне правопорушення має підвищену суспільну небезпеку, оскільки вчинене проти життя і здоров`я особи, особу винного, його поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, яке є демонстрацією зневаги до загальноприйнятих норм і правил поведінки, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи у сумі 27 858 (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт майна

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.01.2025 накладено арешт на речові докази, вилучені під час проведення огляду місця події, а саме: ніж з металевим тримачем зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; скляну пляшку прозорого кольору, об`ємом 0,5 л, із рідиною прозорого кольору; правий кросівок зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; наволочку з-під подушки зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; вирізку з покривала синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; вирізку з покривала жовтого кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; футболку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; змив речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дверей до житлової кімнати №3; контроль до змиву речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дверей до житлової кімнати №3; змив речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дивану житлової кімнати №3; контроль до змиву речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дивану житлової кімнати №3; зішкріб з поверхні ковра житлової кімнати №3; ніж із тримачем чорного кольору; ніж із тримачем зеленого відтінку; клітчасте покривало оранжево-зеленого кольору із механічними пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, схожої на кров; документи на ім`я ОСОБА_6 ; посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_16 ; ключі від вхідних дверей до житлової квартири.

Крім того, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.01.2025 накладено арешт на майно, вилучене під час затримання ОСОБА_4 , а саме коричневу кофту зі слідами речовини темного кольору.

Оскільки зазначені арешти на майно накладалися з метою збереження речових доказів, враховуючи, що потреби у використанні як доказів вказаних речей немає, отже вказані арешти належить скасувати.

Речові докази

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів наступним чином:

- светр чорно-синього кольору із механічними пошкодженнями, просякнутий речовиною темно-червоного кольору, кофту чорного кольору із механічними пошкодженнями, просякнуту речовиною темно-червоного кольору, штани, зразок крові трупа ОСОБА_6 , зразок букального епітелію ОСОБА_4 , зрізи нігтів з-під нігтьовим вмістом лівої руки та правої руки ОСОБА_6 , дактилоскопічну картку із відбитками та відтисками рук ОСОБА_6 , дактилоскопічну картку із відбитками та відтисками рук ОСОБА_4 , ніж з металевим тримачем, скляну пляшку, кросівок, наволочку, вирізку з покривала синього кольору, вирізку з покривала жовтого кольору, футболку, змив речовини бурого кольору з поверхні дверей до житлової кімнати №3, контроль до змиву речовини бурого кольору з поверхні дверей до житлової кімнати №3, змив речовини бурого кольору з поверхні дивану житлової кімнати №3, контроль до змиву речовини бурого кольору з поверхні дивану житлової кімнати №3, зішкріб з поверхні ковра житлової кімнати №3, об`єкт, зовні схожий на волосину та текстилі волокна, клітчасте покривало із механічними пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, коричневу кофту, змиви із правої та лівої руки ОСОБА_4 , змиви з-під нігтьових пластин правої та лівої руки ОСОБА_4 , змиви з рани на зап`ясті ОСОБА_4 – знищити;

- ніж із тримачем чорного кольору, ніж із тримачем зеленого відтінку – повернути ОСОБА_4 ;

- посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_16 – повернути ОСОБА_16 .

- CD-R диск з маркуванням «Media», на якому міститься аудіозапис, DVD-R диск з назвою «29.12.2024», на якому міститься відеозапис – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16.01.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.03.2026 включно.

Оскільки обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, то суд з метою запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ньогозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 14.01.2025 до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 травня 2026 року включно.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в розмірі 27 858 (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок.

Скасувати арешти накладені:

- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.01.2025 на ніж з металевим тримачем зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; скляну пляшку прозорого кольору, об`ємом 0,5 л, із рідиною прозорого кольору; правий кросівок зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; наволочку з-під подушки зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; вирізку з покривала синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; вирізку з покривала жовтого кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; футболку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров; змив речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дверей до житлової кімнати №3; контроль до змиву речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дверей до житлової кімнати №3; змив речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дивану житлової кімнати №3; контроль до змиву речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з поверхні дивану житлової кімнати №3; зішкріб з поверхні ковра житлової кімнати №3; ніж із тримачем чорного кольору; ніж із тримачем зеленого відтінку; клітчасте покривало оранжево-зеленого кольору із механічними пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, схожої на кров; документи на ім`я ОСОБА_6 ; посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_16 ; ключі від вхідних дверей до житлової квартири;

- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.01.2025 на коричневу кофту зі слідами речовини темного кольору.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- ніж із тримачем чорного кольору, ніж із тримачем зеленого відтінку – повернути ОСОБА_4 ;

- посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_16 – повернути ОСОБА_16 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_17

Оригінал: reyestr.court.gov.ua