Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №569/16110/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16110/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

з участю :

представника позивачки - відповідачки адвоката Незнамової Т.О.

представника відповідача-позивача адвоката Тимошенко О.В.

представника третьої особи Кравчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя.

Позивачка ОСОБА_1 за первинним позовом просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3 896,00 грн. та витрати, пов`язані із розглядом справи - на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтувала наступними доводами.

12 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб .

26 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу, згідно п.1 якого: продавець продав, а покупець купив, сплативши продавцю грошову суму, вказану в п.4 цього Договору, і прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається із двох житлових кімнат, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею - 27,2 кв.м.

Продаж зазначеної квартири було здійснено за ринковою вартістю 974 000,00 грн., з яких 589 000,00 грн. сплачені покупцем до підписання цього Договору відповідно до вимог чинного законодавства і отримані продавцем до підписання цього Договору, а решта суми в розмірі 385 000,00 грн. покупець зобов`язується сплатити продавцю до 27.08.2021 року.

26 серпня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440496156101.

З метою сплати продавцю ОСОБА_3 решти суми у розмірі 385 000,00 грн. згідно умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна, того ж дня, 26 серпня 2021 року, було укладено кредитний договір №0464/08/2021/0717 між ПАТ АТ «Укргазбанк» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), та укладено Договір іпотеки без оформлення заставної, який забезпечує усі вимоги іпотекодержателя (ПАТ АТ «Укргазбанк»), які випливають з кредитного договору №0464/08/2021/0717 від 26 серпня 2021 року.

Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Окрім того, 26 серпня 2021 року було укладено договір поруки №0464/08/2021/0717, згідно умов якого поручитель ОСОБА_1 (Позивач) поручається перед кредитором (ПАТ АТ «Укргазбанк») за виконання позичальником ОСОБА_2 (Відповідач) зобов`язань по кредитному договору №0464/08/2021/0717 від 26 серпня 2021 року.

Р ішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01.03.2023 року по справі №559/139/23, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.

Після розірвання шлюбу і станом на день подання цього позову у спірній квартирі проживає ОСОБА_2 .. Позивач по справі доступу до житла немає.

Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з пропозицією врегулювання питання права власності квартири, однак мирне врегулювання спору Позивача не цікавить.

Позивач на разі змушена орендувати житло і витрачати додаткові кошти, однак має таке ж право власності на спірне майно, як і Відповідач по справі.

З огляду на дані обставини, вважають, що у даному випадку порушене право власності ОСОБА_1 , що включає володіння, користування та розпорядження майном, відтак даний позов пред`являється до суду з метою захисту цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивачки - відповідачки адвокат Незнамова Т.О., яка діє згідно ордеру серія ВК № 1182127 від 28.07.2025р. підтримала позов ОСОБА_1 у межах визначеного предмету та підстав, зустрічний позов не визнала та заперечила проти його задоволення з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Просила врахувати пояснення викладені у запереченнях на відповідь на відзив.

Представник відповідача - позивача ОСОБА_2 адвокат Тимошенко О.В., яка діє згідно ордеру серія ВК № 1189870 від 13.10.2025 в судовому засіданні не визнала первинний позов, підтримала зустрічну позовну заяву у межах визначеного предмету та підстав. Просила врахувати пояснення надані у відповіді на відзив по зустрічній позовній заяві та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 12 липня 2019 року, між ним та Відповідачкою було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у справі № 559/139/23. Рішення набрало законної сили 03.04.2023.

26 серпня 2021 року згідно договору купівлі-продажу він придбав у ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_1 . Придбання квартири здійснено за 974 000,00 грн., з яких 589 000,00 грн. сплачено ним до підписання договору, з обов`язком доплатити решту у розмірі 385 000,00 грн. до 27.08.2021.

Також 26 серпня 2021 року він уклав кредитний договір № 0464/08/2021/0717 з ПАТ AT «УКРГАЗБАНК» на суму 385 000,00 грн. (п. 1.1. Договору). Кредит отримано для придбання житлової нерухомості - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 (п. 1.2. Договору). Термін кредиту з 26.08.2021 по 25.08.2031 з правом дострокового повернення. Окрім того за користування кредитними коштами він сплачує проценти до 25.08.2023 - 9,90 %, з 26.08.2023 по 25.08.2031- 12,99% , а у разі наявності заборгованості - 17,99% та 0,05 % комісії від суми кредиту (1.3. -1.4. Договору). Порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та погашення заборгованості за кредитним договором визначено «Розділом III». Договором передбачено сплату комісії (п.1.6. Договору), щорічне страхування нерухомості та життя (п. 4.3.6. Договору).

З метою забезпечення зобов`язань по кредитному договору 26.08.2021 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П., зареєстровано в реєстрі 2993. Кредит забезпечується також фінансовою порукою ОСОБА_1 (п.2.3. Договору).

Договір поруки № 0464/08/2021/0717/П від 26.08.2021 укладено між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», ним та Відповідачкою. Згідно п. 1.2. Відповідачка несе солідарну відповідальність за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору зазначеному вище по змісту. Пунктом 1.4. Договору поруки передбачено, що Відповідачка відповідає перед банком у тому ж обсязі, що він за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором. У його власності до шлюбу перебували об`єкти рухомого майна, а саме:DAEWOO SENS, 2004 р.в., з 11.08.2015 по 09.12.2020, вартість 45 000,00 грн.;RENAULT TRAFIC, 2013 р.в., з 02.03.2019 по 07.06.2019, вартістю 95 155,68 грн..

У період шлюбу придбано ще один транспортний засіб:TOYOTA AVENSIS, 2008 р.в., з 07.02.2020 по 14.07.2023, вартістю 242 450,00 грн. Окрім того він постійно працював та мав самостійних дохід, загалом його дохід (офіційної заробітної плати) у розмірі 211 418, 94 грн. не був єдиним джерелом для проживання, він мав додаткову не офіційну роботу, що дозволяло йому заощаджувати. На проживання у нього використовувалося в межах 30% від доходу, решту він накопичував. Тобто на момент придбання спірної квартири у нього були особисті кошти у розмірі - 350 000,00 грн. (офіційна заробітна плата та кошти від продажу авто). Вказані кошти були сплачені на виконання п. 4 договору купівлі-продажу квартири. Згідно договору купівлі продажу квартири, вартість житла 974 000,00 грн. з яких 589 000,00 грн. сплачені покупцем до підписання договору, а 385 000,00 грн. після отримання кредиту. Отже, з 589 000,00 грн. коштів які були сплачені за квартиру 350 000,00 грн. це були його особисті кошти і лише 239 000, грн. спільних коштів подружжя.

Окрім того на погашення кредитної заборгованості використовувалися особисті (отримані в дарунок) кошти. Сплата особистих коштів (подарованих батьками) в рахунок погашення кредитної заборгованості також є підставою для збільшення його частки в квартирі.

Не зважаючи на наявність зобов`язань Відповідачка з моменту розірвання шлюбу не сплачує комунальні платежі та не приймає жодної участі в утриманні квартири в належному стані.

З моменту розірвання шлюбу він сплачує всі комунальні платежі. Відповідачка теж повинна нести тягар утримання в частині платежів які не обраховуються по лічильнику, а є обов`язковими не залежно від місця проживання чи користування, адже це впливає на підтримання житла в належному стані. Проте вказані дії Відповідачка не вчиняє. Він жодним чином не перешкоджав користуватися житлом, вхідних замків не змінював та інший протиправних дій не вчиняв. Проте ще до розлучення Відповідачка самовільно вивезла з житла цінні речі, побутову техніку, документи та інше. Окрім того Відповідачка як солідарний боржник не приймає участі у погашенні кредитних зобов`язань, що може спричинити ріст боргу, нарахування штрафних санкцій та звернення стягнення на квартиру на підставі іпотечного договору. Такі дії Відповідачки вказують на не дбале ставлення та свідоме нищення спільного майна, що є окремою підставою для відступу від засади рівності часток.

Просив визнати боргові зобов`язання згідно кредитного договору № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право приватної (особистої) власності на 3/4 квартири АДРЕСА_1 та боргові зобов`язання згідно кредитного договору № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник третьої особи ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» Кравчук О.О. у судовому засіданні підтримала подані до суду письмові пояснення щодо позову, вказуючи на те, що відповідно до умов укладених договорів із Позивачем, Відповідачкою та Банком, не передбачено поділу/розподілу кредитного зобов`язання. При кредитуванні особи, Банк аналізує майновий стан позичальника, фінансовий стан сторони договору, доходи. Дані відомості встановлюються для розрахунку платоспроможності сторони договору. Поділ кредитного зобов`язання призведе до порушення прав Банку як кредитора та до ризику неповернення кредитних коштів. Поділ зобов`язання призведе до негативних наслідків для кредитора. Крім того, поділ зобов`язання не передбачено і нормами СК України, оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11.11.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом учасників справи.

Заслухавши пояснення представника позивачки-відповідачки, представника відповідача-позивача, представника третьої особи , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Аналогічний висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 СК України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Як зазначено у постанові ВС у справі № 523/8641/15 від 03.07.2023, за змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Аналогічний підхід, на думку судової колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, підлягає застосуванню при визначенні розміру часток у праві спільної сумісної власності подружжя при його поділі. Тобто, якщо в іпотеку передано майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на момент такої передачі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, то наступний поділ цього майна з визначенням часток кожного із подружжя, не припиняє іпотеку.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18) зазначає, що праву на спільну сумісну власність на квартиру кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього будинку.

У цій справі придбаний за кредитні кошти будинок у судовому порядку був поділений між подружжям із визначенням рівних часток у праві спільної сумісної власності. Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання боргу колишнього подружжя спільним зобов`язанням, стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) частини грошових коштів з іншого з подружжя.

Суд установив, що оскільки після поділу майна подружжя і визначення частки у спільній сумісній власності позивачка виконала зобов`язання обох співвласників набутого за позичені кошти майна, повністю повернула кредитору борг, виконавши у такий спосіб і зобов`язання відповідача, тому вона має право на отримання відшкодування частини сплачених нею грошових коштів.

Судом встановлено, що з 12.07. 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01.03.2023 року по справі №559/139/23, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 12 липня 2019 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №1055, розірвано.

Встановлено, що 26 серпня 2021 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі- продажу, згідно п.1 якого: продавець продав, а покупець купив, сплативши продавцю грошову суму, вказану в п.4 цього Договору, і прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Договору.

Квартира складається із двох житлових кімнат, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею - 27,2 кв.м. Продаж зазначеної квартири було здійснено за ринковою вартістю 974 000,00 грн., з яких 589 000,00 грн. сплачені покупцем до підписання цього Договору відповідно до вимог чинного законодавства і отримані продавцем до підписання цього Договору, а решта суми в розмірі 385 000,00 грн. покупець зобов`язується сплатити продавцю до 27.08.2021 року.

26 серпня 2021 року здійснюється реєстрація права власності на майно, зокрема, за ОСОБА_2 (Відповідач) зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440496156101, що підтверджується інформацією, сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості».

Також встановлено, що 26 серпня 2021 року, було укладено кредитний договір №0464/08/2021/0717 між ПАТ АТ «Укргазбанк» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), що підтверджується копією Договору.

Також 26 серпня 2021 року укладено Договір іпотеки без оформлення заставної, який забезпечує усі вимоги іпотекодержателя (ПАТ АТ «Укргазбанк»), які випливають з кредитного договору №0464/08/2021/0717 від 26 серпня 2021 року, що підтверджується копією Договору.

Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Окрім того, 26 серпня 2021 року було укладено договір поруки №0464/08/2021/0717, згідно умов якого поручитель ОСОБА_1 поручається перед кредитором (ПАТ АТ «Укргазбанк») за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань по кредитному договору №0464/08/2021/0717 від 26 серпня 2021 року, що підтверджується копією Договору.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, на підставі достовірних та належних доказів судом встановлено , що квартира АДРЕСА_1 , придбана у період шлюбу сторін. Відтак, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя , яка, зокрема, придбавалася в інтересах сім`ї, про що зазначено п.11 у Договору купівлі-продажу: «Покупець стверджує, що грошові кошти, які витрачаються на придбання вищевказаної квартири, є спільною сумісною власністю з дружиною ОСОБА_1 . Придбана квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається за час шлюбу; цей Договір укладається в інтересах сім`ї за ціною та на умовах, вигідних для подружжя, про що вказано окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено 26.08.2021 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П., яка залишається на зберіганні в справах нотаріуса».

Виходячи зі змісту позовної заяви, зустрічної позовної заяви, правової позиції сторін в судовому засіданні, встановлених обставин справи та положення СК України, судової практики, суд приходить до висновку, що сторони звернулися до до суду з позовами про поділ спільного майна подружжя, після розірвання шлюбу у межах процесуального строку.

Суд вважає, що первинний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково.

Суд прийшов до висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках.

Квартира, придбана у шлюбі, за замовчуванням є спільною сумісною власністю. При поділі окремо визнавати її такою не обов`язково, якщо правовстановлюючі документи оформлені коректно. Якщо майно зареєстровано на одного з подружжя, суд визначає його як спільне та ділить порівну (або за домовленістю)

Відтак, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею: 47,6 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м., виділивши у власність - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки квартири, загальною площею: 47,6 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м., , припинивши спільну сумісну власність, що на думку суду є правовим урегулюванням права власності кожного із співвласників нерухомого майна.

ОСОБА_2 не надано, а судом не встановлено достовірних та належних доказів на підтвердження його доводів, що ним були внесені особисті заощадження при укладенні договору купівлі-продажу квартири, що збільшує його частку у набутому майні, та підтвердження вимог щодо відступу від рівності часток власників у нерухомому майні. Так, при укладенні договору домовленості про те, що частка ОСОБА_2 має бути більшою , не обговорювалося, та не визначалася сума особистого внеску відповідача. Навпаки, вважаю, що сторонами було погоджено набуття квартири у спільну сумісну власність та рівність її часток між ними.

Відтак, суд не бере до уваги оглянуті письмові докази відповідача-позивача ОСОБА_2 щодо відчуження ним автомобілів у 2019, 2020 роках. Та довідки про його доходи. Ніякими доказами не підтверджується, що виручені від продажду автомобілів кошти є його особистими та були внесені на придбання квартири.

Як встановлено судом, на даний час кредитний договір не погашений, кредит погашається згідно графіку, заборгованості немає.

Рішення суду про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, є підставою для внесення до державного реєстру запису про те, що така особа є співіпотекодавцем.

Отже, поділ квартири не припиняє іпотеки. ОСОБА_1 після набуття права власності на частку в квартири стає іпотекодавцем. Права іпотекодержавтеля при цьому порушені не будуть.

Щодо залишку боргу за договором кредиту, суд вважає, що ОСОБА_2 обрано неправильний спосіб захисту, оскільки в даних правовідносинах щодо договору кредиту стороною є банк, і лише зі згоди банку можна вносити зміни до договору кредиту № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021, або самостійно погасити борг і як наслідок у відповідача виникне право на отримання відшкодування частини сплачених ним грошових коштів.

За наведених обставин, суд вважає, що вимога позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 визнати боргові зобов`язання згідно кредитного договору № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 158, 263-268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя , поділ майна та визнання права власності , задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» про поділ майна подружжя, задовольнити частково.

Поділити - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею: 47,6 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м., що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши у власність - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання боргових зобов`язань згідно кредитного договору № 0464/08/2021/0717 від 26.08.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК», місцезнаходження: 03087, м.Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280.

Повний текст рішення виготовлено – 05.03.2026.

Суддя О.В.Панас