Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №563/391/25 — Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/391/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Загородько Н.А.

cекретар судового засідання Миколайчук М.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Столярчук Т.П.

представника відповідача адвоката Турович О.М.

представника ООП Вершкової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Корецької міської ради Рівненської області як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

встанвив:

У поданій до суду заяві позивач просить позбавити батьківських прав відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на, те що відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записаний її батьком. Шлюб між її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Корецького районного суду від 18.08.2011 року. З 2012 року відповідач не цікавиться життям позивача, не бере участі у її вихованні, фізичному та духовному розвитку. Він не позбавлений можливості спілкуватись із нею, оскільки ніяких заборон не було встановлено, однак самоусунувся від виконання покладених на нього батьківских обов`язків. Відповідачу відомо про місце навчання позивача, однак жодного разу він не цікавився навчанням, не здійснював оплату за надання платних освітніх послуг. Жодного разу не відводив до лікарських установ, тобто не виконував батьківских обов`язків. Позивач зазначає, що виконання відповідачем його батьківських обов`язків припинилось із моменту розірвання шлюбу між батьками та коли вони почали жити окремо від відповідача. Останнє спілкування між сторонами було у 2016-2017 роках.

Наразі позивач навчається у Вищому професійному училищі №24 на першому курсі, спеціальність «кухар, кондитер». Позивач зазначає, що відповідач теж навчається в даному закладі освіти і періодично зустрічає його в училищі. Однак, коли вітається до відповідача, останній не реагує. Дані обставини, призвели до переоцінки позивачем поняття «батько», а саме того запис про якого зроблено у свідоцтві про народження позивача у графі «батько» та батька, який здійснює свій батьківських обов`язок виховання дитини без такого запису у свідоцтві про народження. А тому, позивач вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо неї буде відповідати її інтересам та жодним чином не буде негативно відображатись на ній.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 суду пояснила, що позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки не бажає, щоб його позбавили батьківських прав. Після розлучення з матір`ю дитини ОСОБА_6 , через деякий час вона одружилася з іншим чоловіком і переїхала з донькою проживати до будинку чоловіка та категорично заборонила відповідачу відвідувати дочку. Заборонила телефонувати і взагалі підтримувати будь-який зв`язок. Відповідач хоч і не спілкувався напряму, завжди цікавився життям дочки, спілкувався з вчителями і спільними знайомими, щоб дізнатися про її життя. Мати дитини хоч і забороняла спілкування між нею та батьком, але сама

телефонувала до відповідача, просила допомоги в тій чи іншій ситуації, тобто підтримувала зв`язок. Натомість відповідач допомогав та також сплачував аліменти. На даний час ОСОБА_2 бажає приймати участь у житті своєї дитини і категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав. Також повідомила, що після відвідування дитини в школі мати дівчинки викликала поліцію.

Представник ООП ОСОБА_7 пояснила, що на комісії відбувався розгляд даного питання за заявою позивача. На бесіді були присутні сторони яких було заслухано. В результаті даного розгляду було встановлено, що ОСОБА_8 проживає разом з матір`ю, вітчимом та їх дітьми. Відносини між вітчимом і ОСОБА_8 добрі. З розмови між сторонами було встановлено, що мати дівчинки забороняє їй спілкуватися з батьком, натомість відповідач прагне даного спілкування, цікавиться життям дочки у вчителів та знайомих. На думку комісії є недоцільним позбавлення батьківських прав відповідача.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що їм не відомо щоб відповідач з`являвся по місцю проживання позивачки.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків та вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Як встановлено судом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач ухиляється від своїх обов`язків по її вихованню, не цікавиться її здоров`ям, не готує до самостійного життя, не допомогає матеріально та морально.

Згідно висновку виконавчого комітету Корецької міської ради, як органу опіки та піклування від 16.04.2025 року № 113 є недоцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суд застосовує положення статті 164 СК України, з урахуванням правового висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також бере до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд, розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і з`ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_1 ..

Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із своєю донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка наразі проживає з матір`ю.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається мати, а батько проживає окремо від дитини та не навідується до неї, як вказує позивач, не свідчить безумовно про те, що батько не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дитини, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які дають однозначні підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання та утримання дитини, які можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Ухвалюючи рішення, суд врахувує положення п. 7 та п. 8 ст. 7, ст. 166 СК України, п. 1 та п. 2 ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в яких закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з дитиною та займатися її вихованням та не бажає щоб його було позбавлено батьківських прав.

Посилання позивача про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків не є свідченням того, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 166, 165, 180, 192 СК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Корецької міської ради Рівненської області як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і покласти на Виконавчий комітет Корецької міської ради Рівненської області як Орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2026 року.

Суддя: