Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №372/6011/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6011/25

Провадження 2-391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на її ім`я, був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 . Зазначила, що відповідач по справі її колишній чоловік, та він не мешкає в квартирі з середини 2017 року, жодних особистих речей його в квартирі немає, відповідач не виконує обов`язки по утриманню квартири, не сплачує комунальні послуги. Позивачка ніяких договорів з відповідачем не укладала, перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинила. На підставі вищевикладеного, просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді від 23.10.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначену до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Також позивачка, будучи допитаною в якості свідка, підтвердила обставини, зазначені в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.

Судом допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Позивачка по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала 13 травня 1989 року шлюб з ОСОБА_2 , відповідачем по справі.

В червні 1998 року родині, на є ім`я позивачки, був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 .

На підстав ордера сторони вселились в дану квартиру, зареєструвалися в ній та почали проживати, що підтверджується копією паспорту та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №3729 від 16 жовтня 2025 року.

В зв`язку з отриманням ордеру на ім`я позивачки, остання була визначена основним квартиронаймачем, з яким були укладені договори на комунальні послуги.

З часом відносин між сторонами погіршились, і 29 жовтня 2018 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільній справі №372/2056/18 шлюб між ними був розірваний.

За рік до розірвання шлюбу в середині 2017 року, відповідач виїхав в невідомому напрямку.

Відповідач будучи зареєстрованим в нашій квартирі ніяких витрат по її утриманні не несе.

Відповідач не проживає та не користується квартирою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями актів обстеження на предмет реєстрації та проживання громадян та показами свідків.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону та за рішенням суду.

Згідно зі ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За правилами ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, дачний будинок тощо), у відповідному населеному пункті або за його межами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Наявними в матеріалах справи доказами, наданими у судовому засіданні, підтверджено, що відповідач впродовж 8 років не проживає за зареєстрованим місцем проживання, у спірному жилому приміщенні відсутні його особисті речі, він не сплачує за житлово-комунальні послуги, будь-яких витрат по утриманню житла не несе.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінюючи вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, що за своєю суттю є позбавленням права на житло, на предмет пропорційності переслідування легітимної мети відповідно до статті 8 Конвенції, суд приходить до висновку, що відповідач втратив інтерес до спірного житла.

Аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги надані позивачем докази, встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст.71,72 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05.03.2026

Суддя Г.В.Висоцька