Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №357/18738/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2026 року місто Київ

справа № 357/18738/24

провадження № 22-ц/824/680/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І.,суддів-Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Рашковою Валентиною Володимирівною,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Рижко Г.О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1253-8166 від 11.08.2023, в розмірі 26500 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 11.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір № 1253-8166, на виконання умов якого останньому було видано кредит в сумі 5300 грн, з процентною ставкою 2,50% в день (знижена процентна ставка), 3,00% в день (стандартна % ставка) та строком кредитування 300 днів, базовий період 21 день. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Проте відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов договору не виконує, у зв`язку з чим, станом на 25.11. 2024 утворилася заборгованість у розмірі 52443,50 гривень, з яких: 5300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 47143,50 грн. прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Проте, з урахуванням застосування до відповідача Програми лояльності, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 26500 грн., з яких: 5300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 21200 грн. прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2025 задоволені позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1253-8166 від 11.08.2023 станом на 25.11.2024 у розмірі 26 500 грн., яка складається з: 5 300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 21 200 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рашкова В.В. 19.03.2025 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що наданий позивачем договір не може розглядатися, як належний та допустимий доказ, оскільки немає достовірної інформації, яка б підтверджувала що ОСОБА_1 належним чином ознайомлений та попереджений про всі умови договору. Також не доведено, що сторони дійшли згоди щодо умов саме цього договору та погодили його. Довідка про переказ коштів видана позивачем також не є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки таким доказом може бути банківська виписка. Розрахунок заборгованості також не містить жодних підписів апелянта. Позивачем не підтверджено факт невиконання умов кредитного договору позичальником, а відсоткова ставка кредитного договору суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та є таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.03.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 11.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1253-8166, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3588.

Відповідно до п. 3.1. договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 4 договору та його підпунктів, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 5300 грн, дата надання/видачі кредиту: 11.08.2023 (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Базовий період складає 21 календарний день (п. 4.8. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою) (п. 4.10. договору).

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 05.06.2024. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.12. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану неустойку (якщо неустойка буде нарахована) в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.12. цього договору.

Пунктом 5.6. договору визначено, що розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається у особистому кабінеті позичальника.

До кредитного договору долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з долученої до позову довідки від 11.08.2023 про перерахування кредиту ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до умов договору № 1253-8166 від 11.08.2023 за допомогою системи LIQPAY ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на картку відповідача було перераховано кошти в сумі 5300 грн.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1253-8166 від 11.08.2023, станом на 25.11.2024 у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 52443,50 грн, з яких: 5300 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом), 47143,50 грн. заборгованість за відсотками.

З цього ж розрахунку вбачається, що відповідачу нараховувалася процентна ставка з 11.08.2023 по 31.08.2023 у розмірі 2,5% (21 день), з 01.09.2023 по 05.06.2024 року у розмірі 3,00% (279 днів), тобто відсотки нараховані в межах строку дії договору.

Керуючись Правилами акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг кредитор прийняв рішення про часткове списання заборгованості відповідачу за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 25943,50 грн.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу несплати заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1253-8166 від 11.08.2023 у загальному розмірі 26500 грн станом на 25.11.2024, з яких: 5300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 21200 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Взявши на себе зобов`язання, передбачені умовами договору, ОСОБА_1 ухиляється від їх виконання, у зв`язку з чим, за ним утворилась заборгованість.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В апеляційній скарзі боржник вказує, що наданий позивачем договір не може розглядатися, як належний та допустимий доказ, оскільки немає достовірної інформації, яка б підтверджувала що ОСОБА_1 належним чином ознайомлений та попереджений про всі умови договору. Також не доведено, що сторони дійшли згоди щодо умов саме цього договору та погодили його.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей такого договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що 11.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1253-8166, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3588.

Відповідно до п. 3.1. договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі вказана платіжна картка позичальника № НОМЕР_1 . На зазначений рахунок платіжної картки були перераховані кошти, відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії № 1253-8166 від 11.08.2023 у розмірі визначеному п. 4.1 договору 5300 грн.

Цей факт підтверджується наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією про перерахування коштів від позивача через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на рахунок НОМЕР_1 в сумі 5300 грн. з датою платежу 11.08.2023 (а.с. 37).

Відтак, первісний кредитор свої зобов`язання за договором № 1253-8166 від 11.08.2023 виконав.

Доводи апеляційної скарги щодо протилежного не знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Так дійсно, позивачем не надано банківської виписки, що з урахування правових висновків Верховного Суду є належним та допустим доказом на підтвердження факту перерахування коштів, проте в свою чергу, на спростування висновків суду першої інстанції, подаючи апеляційну скаргу, відповідач також таку не надав, зважаючи на те, що для ОСОБА_1 відсутні обмеження для її отримання з банку (позивач може отримати виписку з банку тільки на підставі ухвали суду).

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПУ України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав копію договору про відкриття кредитної лінії № 1253-8166 від 11.08.2023 (а.с.16-28), лист від Т КБ «Приватбанк» з інформацією про перерахування коштів від позивача через систему платежів LiqPay, довідку про перерахування коштів (а.с. 41), розрахунок заборгованості (а.с.42), паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту, підписані відповідачем одноразовим електронним ідентифікатором.

В свою чергу, на спростування позовних вимог ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати як суду першої інстанції (подаючи відзив), так і суду апеляційної інстанції (звертаючись з цією апеляційною скаргою) банківську виписку, яка б підтверджувала його твердження про те, що кредитний договір не був ним укладений.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, на підтвердження своїх заперечень щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, відповідач не надав відповідних доказів, як того вимагає зокрема принцип змагальності.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованими, встановлені судом першої інстанції наступні обставини про те, що:11.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1253-8166, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3588; загальний розмір кредиту становить 5300 грн, дата надання/видачі кредиту 11.08.2023;базовий період складає 21 календарний день; процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом;строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 05.06.2024; строк дії договору є рівним строку кредитування.

Отже, тіло кредиту складає суму 5300 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Згідно наданого позивачем розрахунку з 11.08.2023 по 31.08.2023 (21 день) відсоткова ставка 2,5 %- 2782,50 грн., згідно умов договору з 01.09.2023 по 05.06.2024 відсоткова ставка 3 %- 44361 грн.

Позивач просив з урахуванням застосування до відповідача програми лояльності, стягнути з відповідача на свою користь 26500 грн., з яких: 5300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 21200 грн. прострочена заборгованість за нарахованими відсотками

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову в межах та сумах заявлених позивачем вимог. Зміни, щодо регулювання Законом України «Про споживче кредитування» відсоткової ставки введено в дію з 24.12.2023, тобто під час дії кредитного договору і такий на новий строк не переукладався, підстави для застосування положень цього закону відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з такими, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Рашковою Валентиною Володимирівною, залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус