Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №357/11176/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Горобівського І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 29.06.2025 року о 10 год. 41 хв. під час руху за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с-ще., Терезине по вул. Бригада 1, керував транспортним засобом марки Lanos, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покриву обличчя, водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest 7510 прилад ARLM-0328, результат огляду 1.11% тест 1386, водій з результатом згоден, від проходження огляду в найближчому медичному закладі, встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що судовий розгляд судом першої інстанції було здійснено за межами висунутого обвинувачення, оскільки в оскаржуваній постанові вказано, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознаками особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, однак у фабулі протоколу немає жодного формулювання щодо керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У протоколі про адміністративне вказано лише про керування транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння, а відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме за керування в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення у фабулі протоколу, у якому вказано, що водій відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Водночас п. 2.9а Правил дорожнього руху не передбачає ані «керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння», ані «відмову від огляду на стан сп`яніння», як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відтак формулювання обвинувачення, що міститься у протоколі, є не точним та не конкретним. За таких обставин, особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі протоколу, що містить формулювання, яке згідно норм діючого законодавства не є адміністративним правопорушенням, або є суперечливим.

Всупереч вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції не було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, як того вимагає Інструкція. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що медичний огляд проводиться у лікарні, яка знаходиться у селищі Рокитне, за змістом направлення на огляд, водія було направлено до КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», що знаходиться за адресою: Київська обл., селище Рокитне, вул. Вокзальна, 86. Хоча із врахуванням відстані, найближчий заклад охорони здоров`я - КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2», яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ігоря Зінича, 9.

ОСОБА_1 вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено та вручено до моменту підписання водієм акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, а таким чином, протокол було складено за відсутності доказів винуватості водія. За відсутності згоди водія з результатами проведеного огляду, роздруківка з технічного приладу «Drager» та акт огляду є недопустимими доказами винуватості особи, що були отримані в результаті грубого порушення порядку проведення огляду та оформлення його результатів. Вказані дії поліцейських свідчать про упереджене ставлення до ОСОБА_1 та складання протоколу (формування обвинувачення) за відсутності необхідних доказів, що суперечить ст. 62 Конституції України. Крім того, апелянт вказує на порушення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки йому не було роз`яснено його права, а запис про роз`яснення прав не відповідає дійсності, а тому протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом вини.

Після проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки автомобіля, працівники поліції запропонували водію пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Спершу водій вагався з відповіддю, однак отримавши консультацію адвоката, погодився їхати до закладу охорони здоров`я. На прохання ОСОБА_1 співробітники поліції відмовилися доставити його до лікаря-нарколога з метою забезпечення достовірності результатів огляду, як того вимагає законодавство, вказавши, що дії водія вже були розцінені як відмова від проходження огляду, та є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 залишив запис «Не згоден з результатом».

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Горобівського І.Г. по суті апеляційної скарги, з урахуванням думки сторони захисту частково передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перш за все, щодо можливої участі прокурора у судовому розгляді, то суд апеляційної інстанції зауважує, що до Київського апеляційного суду у даній справі надійшов лист Білоцерківської окружної прокуратури за вх. №2217 від 08.01.2026 року (а.с. 92-93), в яких прокуратура зазначила, що підстав для участі прокурора в розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2025 року не вбачається.

Водночас, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу не збирав нових доказів, а розглядав справу в межах апеляційної скарги, перевіряючи законність, обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції на підставі наявних матеріалів і доводів сторони захисту, у зв`язку із чим не можна стверджувати, що під час апеляційного перегляду, суд перебирав на себе не притаманні функції сторони обвинувачення. Крім того, сторона захисту не наполягала на участі в судовому розгляді сторони обвинувачення та вважали за можливе проводити судове засідання за відсутності прокурора.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній постанові, обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення від 29.06.2025 року серії ЕПР1 № 376037, направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, результатами тесту Alcotest Drager, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 1,11‰, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписами з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це прямо передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно з вимогами п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Крім того, як передбачено пунктами 7, 10 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2 Інструкції). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів, а також обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були встановлені на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також щодо винесення оскаржуваної постанови з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді ОСОБА_1 вказав, що у той день він не вживав алкогольних напоїв, тому не погоджується із результатами приладу Драгер.

Разом з тим, під час передослідження судом апеляційної інстанції долученого до матеріалів справи відеозапису було встановлено факт керування в стані алкогольного сп`яніння.

Так, за результатами проведеного огляду прилад показав 1,11‰. Із результатом огляду ОСОБА_1 спочатку погодився, потім сказав «та ні». В подальшому працівниками поліції неодноразово, протягом тривалого проміжку часу, пропонувалось ОСОБА_1 поїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але водій ухилявся.

Таким чином, суд першої інстанції вірно надав оцінку діям ОСОБА_1 , які зафіксовані на бодікамері поліції і з цими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, тому доводи сторони захисту про те, що водій погодився їхати до медичного закладу, проте йому було відмовлено в цьому, не відповідають фактичним обставинам справи. В діях ОСОБА_1 чітко вбачається пасивна відмова на неодноразові пропозиції працівників патрульної поліції їхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Працівники поліції неодноразово, протягом тривалого проміжку часу пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, проте водій своїми діями навмисно затягував час, передбачений законодавством для проходження огляду.

Що стосується доводів сторони захисту про неправильне формулювання суті правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення, то варто зазначити, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376037 від 29.06.2025 року зазначена послідовність подій, а саме: перш за все, керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, після чого водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Результат огляду встановлено - 1,11‰, спочатку водій з результатами погодився, далі від проходження огляду у закладі охорони здоров`я відмовився. Таким чином, у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення викладена хронологія події адміністративного правопорушення, що жодним чином не свідчить про неправильне формулювання суті адміністративного правопорушення у протоколі.

Твердження захисника про направлення водія всупереч Інструкції не до найближчого закладу охорони здоров`я - КНП «Білоцерківська міська лікарня №2», а до КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», не заслуговують на увагу, оскільки на відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції неодноразово пропонувалось водію пройти огляд у медичному закладі, а враховуючи, що КНП «Білоцерківська міська лікарня №2» 29.06.2025 року не працювала, тому найближчим закладом охорони здоров`я для проведення огляду є КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня».

Що стосується доводу про складення протоколу про адміністративне правопорушення до моменту підписання водієм акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, то вказане жодним чином не впливає на достовірність протоколу, оскільки до складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повному обсязі було з`ясовано всі обставини правопорушення, а саме: виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння та проведено такий огляд із встановленням результатів, з`ясовано згоду водія із результатом огляду та пропозиція пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Таким чином, підписання водієм акту не впливає на складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, із відеозаписів чітко вбачається роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав та обов`язків, а тому доводи сторони захисту про протилежне не заслуговують на увагу.

Відтак, інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено будь яких порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

З урахуванням вищенаведеного, а також наявних у справі доказів, які були оцінені судом першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає жодних правових підстав для того, щоб погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскільки вина ОСОБА_1 доведена сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, в той час як доводи поданої апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану скаргу без задоволення, а постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 357/11176/25

Апеляційне провадження № 33/824/705/2026

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Шовкопляс О. П.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.