Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №457/1535/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/1535/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 33/811/263/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 605 грн. (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою, 09.09.2025 року о 19.34 год. по вул.Городище у м. Трускавець водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Тойота Кемрі, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп"яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна кольору шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп"яніння у встановленому законом порядку - відмовився.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1, п.7 ст. 247 КУпАП.

Зазначає, що не отримував судової повістки про виклик, у постанові зазначено про його належне повідомленя, щоне відповідє дійсності. Про наявність постанови дізнався 09.01.2026 у мобільному за стосунку «Дія» побачивши про відкриття виконавчого провадженя.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою.

Апелянт вказує, що його дійсно 09.09.2025 зупиняли працівкни поліції та в ході спілкуваня вони припустили, що він перебуває у стані алкогольног сп`яніння та запропонували проїхати на огляд до мединого закладу.

Окільки йому відомо, що відповідно до встановленого порядку медичному огляду в закладі охорони здоров`я має передувати огляд на місці зупинки транспорнтго засобу. Він неодноразово повідомляв поліцейським про своє бажання пройти огляд на місці, що зафіксовано на відеозаписі.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний акт огляду у якому зазаняено, що огляд мав бути проведений за допомогою приладу 6810 Алкотест Драгер та зазначено про його відмову від огляду, що суперечить наявному у матералах справи відеозапису.

Також у матеріалах справи наявне направлення на огляд, в якому вказано про його відмову від огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Наголошує, що акт огляду та направлення йому не вручались.

Апелянт вказує, що не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, висловлював незгоду щодо проведення такого огляду всупереч встановленому законодавством порядку, а саме в лікарні, замість першочергового проведення на місці зупинки.

Щодо незгоди проїхати в медичний заклад така була пов`язана з тим, що йому необхідно було терміново доставити транспортний засіб на ремонт. Також, у нього в салоні була пасажирка, яка поспішала.

Крім того вказує, що йому не було роз`яснено відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Наявний у матеріалах справи відеозапис не є безперервним, не містить фіксування всіх подій, що відбувались, тому є неналежним доказом.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляійного оскарженя слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 № 448813 від 09.09.2025 (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна кольору шкірного покриву обличчя.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, тому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду, після чого поліцейський роз`яснив наслідки відмови та повідомив, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 вказав, що розуміє наслідки відмови, також зазначив, що у медичний заклад не поїде, оскільки в нього немає часу, та вказав, працівникам поліції, щоб складали протокол.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду, спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом, який підтверджує роз`яснення ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.