Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №447/712/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/712/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/2204/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсними положення кредитного договору та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

15.03.2024 АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №501371210 у розмірі 39 207,41 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що 13.10.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501371210 (кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов?язаний достроково виконати всі боргові зобов?язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 207,41 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. З метою досудового, добровільного врегулювання спору, 26.06.2023 на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимогу відповідачем залишено без реагування.

13.06.2024 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до АТ «Сенс Банк» про визнання недійсними положення кредитного договору та зобов`язання вчинити дії.

Просив визнати недійсними положення кредитного договору №501371210 від 13.10.2021, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» щодо обов?язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредит, а також зобов?язати АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за кредитним договором №501371210 від 13.10.2021 кошти в розмірі 2 925,00 грн у рахунок комісії за обслуговування кредиту – у рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №501371210 від 13.10.2021.

Зустрічна позовна заява обгрунтована тим, що АТ «Сенс Банк» протягом дії кредитного договору стягувались кошти за розрахунково-касове обслуговування кредиту. Кредит надавався позичальнику на споживчі потреби, відтак особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Факт обізнаності ОСОБА_1 про свій обов?язок сплачувати плату за обслуговування кредиту не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Беручи до уваги принципи справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним замовлено не було та банком фактично не було надано, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Обслуговування кредиту є супутньою послугою, умова договору яка зобов?язує позичальника нести витрати за розрахунково-касове обслуговування від суми кредиту суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що відповідачем 13.11.2021, 13.12.2021, 13.01.2022, 13.04.2022 було сплачено комісії за обслуговування основної картки у розмірі 1 170,00 грн, які були сплачені 13.11.2021 та всі наступні рази по 585,00 грн, а всього на 2 925,00 грн. Позивачем було включено в кредитний договір плату за розрахунково-касове обслуговування, вказані кошти списувались з рахунку клієнта, що суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки банком списано з рахунку відповідача 2 925,00 грн у рахунок сплати комісії за обслуговування основної картки, то на підставі ст. 216 ЦК України вказані кошти підлягають перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №501371210 від 13.10.2021.

Оскаржуваним рішенням первісний позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501371210 у розмірі 33 357 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 41 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 20 копійок на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсними положення кредитного договору та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Сенс Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 у рахунок комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок за кредитним договором №501371210 від 13.10.2021 - у рахунок погашення основного боргу за кредитним договором №501371210 від 13.10.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок у дохід держави.

Рішення суду в частині часткового задоволення первісного позову оскаржила представник ОСОБА_1 - Ходіна Надія Володимирівна.

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що позивачем було надано до суду копію заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». Проте, самої Публічної пропозиції на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» не надано. Крім цього, у зв`язку з відсутністю на вищезазначеному документі підпису позичальника можна зробити висновок, що з вказаною Публічною пропозицією останній не був ознайомлений. Звертає увагу на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, відсотків та пені, наданий Банком Витяг з Публічної пропозиції не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та передбачених Офертою процентів, стягнути заборгованість за штрафом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.08.2019, посилався на Тарифи, які містяться на сайті банку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про вказані Тарифи та про те, що саме ці Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Оферту на укладання угоди про надання кредиту № 631230579. Крім того, роздруківка вказаних Умов надання банківських послуг або їх огляд на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Так, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, а також, подальших звернень ОСОБА_1 до банку задля збільшення кредитного ліміту.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, АТ «Сенс банк» подало клопотання про розгляд справи без участі його представника, тому неявка учасників справи відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідно до оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501371210 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.10.2021 (а.с. 4 (зворот) - 5), ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 10.09.2015 Миколаївським РС ГУ ДМС України у Львівській області, пропонує АТ «Альфа банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк». Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту -Кредит готівкою», процентна ставка - 19,99 %, фіксована. Строк кредиту 60 місяців. За надання кредиту визначено суму комісії - 0,00 % від суми кредиту, зазначеній в оферті, за обслуговування (управління) кредиту 1,95 % від суми кредиту. Дата повернення кредиту - 13.10.2026, на рахунок, відкритий у банку, розмір кредиту 30 000,00 грн. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок, відкритий в АТ «Альфа Банк».

Відповідно до оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501371210 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.10.2021, сторонами узгоджено умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Сума кредиту - до 200 000,00 грн. Процентна ставка -26 % річних, тип ставки - фіксована. Строк дії кредитної картки -3 роки з моменту випуску.

Вказаною офертою також передбачено, що у Додатку №4 до договору визначено такі умови: сума кредиту, процентна ставка, строк користування кредитом, комісійні винагороди, порядок сплати кредиту за відповідною програмою.

Наведеного додатку №4, на який також посилається представник позивача за первісним позовом - представник відповідача за зустрічним позовом у своїх поясненнях, разом із позовом подано не було.

Крім цього, офертою передбачено, що придбання позичальником супровідних послуг банку в межах угоди не передбачено.

Офертою визначається, що позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладенням Угоди ознайомлений, в тому числі, у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; з інформацією, зазначеною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці Банку у мережі Інтернет за посиланням www.alfabank.ua.

Наведене вище міститься також в акцепті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501371210 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.10.2021 (а.с.6-7).

Додатком №1 до угоди про надання кредиту №501371210 від 13.10.2021, що є невід?ємною частиною кредитного договору, передбачено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (а.с. 7 (зворот)-8). З 13.10.2021 по 13.10.2026 ОСОБА_1 зобов?язався сплатити чисту суму кредиту – 82 778,95 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 30 000,00 грн. та комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 17 678,95 грн.

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту (а.с. 4), кредитодавець і позичальник 13.10.2021 узгодили основні умови кредитування, у такому міститься інформація про контактні дані сторін, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

На виконання кредитного договору №501371210 від 13.10.2021, банк, відповідно до меморіального ордеру №622016759 від 13.10.2021, перерахував 30 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні станом на 22.01.2023, долученого до позовної заяви, сума боргу відповідача за тілом кредиту складає 28 475,55 грн, оскільки відповідачем було погашено 1 524,45 грн. Сума боргу за відсотками становить 4 481,86 грн. Заборгованість по комісії становить 8 875,00 грн, однак ОСОБА_1 сплачено комісію у розмірі 2 925,00 грн. Відповідачем погашено заборгованість за відсотками у розмірі 2 457,69 грн. Загальний розмір заборгованості складає 39 207,41 грн (а.с. 12).

Відповідно до копії досудової вимоги без вихідного номеру від 26.06.2023, АТ «Сенс Банк» вимагало у ОСОБА_1 виконати зобов?язання перед банком та погасити заборгованість станом на 22.01.2023 у розмірі 39 207,41 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги (а.с. 20).

У позовній заяві представник АТ «Сенс банк» вказав, що банк направив ОСОБА_1 вищевказану вимогу, проте, таким не було вжито заходів щодо повернення боргу.

На підтвердження надсилання вимоги відповідачу, представником позивача долучено копію опису вкладення у цінний лист та список реєстру відправлення (а.с. 22).

Враховуючи наведене, встановлено, що сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

ОСОБА_1 відповідно до укладеного кредитного договору отримав можливість користуватися кредитними грошовими коштами. Позивач за первісним позовом виконав зобов`язання, надавши відповідачу за первісним позовом можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач за первісним позовом, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, відтак з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками нарахованими, відповідно до умов договору кредиту.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що він не згідний з розрахунками позивача, однак такий не спростував надані розрахунки заборгованості, власні розрахунки заборгованості не надав, доказів наявності спору між сторонами щодо ненадання кредиторами коштів за кредитним договором суду не надав, тому такі доводи не заслуговують на увагу. Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов у частині стягнення комісії з відповідача за первісним позовом не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із наданого банком розрахунку заборгованості убачається, що за період з 13.11.2021 по 13.04.2022 ОСОБА_1 , як плату за розрахунково-касове обслуговування (щомісячна комісія), було сплачено 2925 грн.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

За таких обставин, умови кредитного договору №501371210 від 13.10.2021, якими встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту є нікчемними, тобто є недійсними в силу закону з моменту укладення договору.

Зустрічний позов ОСОБА_1 містить позовну вимогу щодо зобов`язання АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за кредитним договором №501371210 від 13.10.2021 у розмірі 2 925,00 грн в рахунок комісії за обслуговування кредиту - в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №501371210 від 13.10.2021.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за угодою про надання кредиту та зарахування вже сплачених позивачем комісійних винагород банку за обслуговування кредиту в рахунок погашення суми боргу за кредитом, що забезпечить захист інтересів позивача за зустрічним позовом.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра