Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №309/5024/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/5024/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: Собослоя Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бушуєва Юлія Володимирівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року у справі № 309/5024/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 08.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3964721, згідно якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати позичальникові ОСОБА_1 грошові кошти у безготівковій формі на картковий рахунок позичальника на умовах, визначених у договорі. Зазначав, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

До ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 24.05.2024 року № 24/05/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3964721 від 08.09.2023. Загальна сума заборгованості складала 140 579 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 24 500 грн, заборгованість за процентами 116 079 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань ані перед позивачем, ані перед первісним кредитором, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 169 979 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 24 500 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 116 079 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 60 календарних днів - 29 400 грн. Одночасно просив суд вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023 року №3964721, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 169979 гривень, з яких: 145 479 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 24 500 грн. – заборгованість за тілом кредиту та судові витрати в розмірі 12422 грн., які складаються з сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця – адвокатка Бушуєва Ю.В., оскаржив таке в апеляційному порядку та, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з 25.11.2021 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. У зв`язку з чим скаржник фактично був позбавлений можливості в повній мірі скористатися всіма процесуальними правами, як подача необхідних по справі доказів, відзиву, участі у судовому засіданні тощо. Зазначає, що відповідно до п. 15. ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», листів Національного Банку України від 02.09.2014 р. № 18-112/48620 та Міністерства оборони України від 21.08.2014 р.№ 322/2/7142, банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, неустойку (пеню, штраф), та інші не передбачені даними нормативними документами платежі, а у випадку їх нарахування - зобов`язані їх списувати. Посилаючись на вказані вище обставини, вважає, що заявлені вимоги Позивача щодо стягнення 169 979 грн, з яких 145 479 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 24 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та судові витрати в розмірі 12 422 грн, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн є незаконними та необґрунтованими, а докази, на які посилається апелянт мають істотне значення для правильного вирішення справи. Окрім того, додатково зазначив, що ОСОБА_1 28 березня 2025 року перерахував суму коштів у розмірі 10 000,00 грн. на рахунок приватного виконавця Роман Р.М. за виконавчим провадженням № 77579284 (відкритого на підставі виконавчого листа у справі №309/5024/24).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, разом з тим до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення розміру витрат правничої допомоги, які на думку апелянта є завищеними та необґрунтованими. Та встановити суми, що є співмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом за надання послуг.

02.01.2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи копію платіжної інструкції № 252d4PBNKI00c8100001від 25.07.2025 про стягнення (списання із рахунку боржника) грошову суму у розмірі 26 639,31 грн за ВП № 77579284.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

При укладанні кредитного договору сторони погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять фіксована процентна ставка за користування кредитом, комісія за надання кредиту та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору).

При цьому у кредитному договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, та апелянтом підписано графік платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 08.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний Договір № 3964721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.33-51).

Вказаним договором сторонами було погоджено суму кредиту в розмірі 24 500 грн, строк кредиту, який складає 360 дні, періодичність платежів зі сплати процентів, а саме кожні 30 днів. В договорі, також передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, та знижену процентну ставку, яка становить 1,40% та застосовується на окремих умовах, визначених у договорі.

Відповідно до пункту 1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредиту складає 30 341,06 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки складає 18 537,59 % річних. Відповідно до пункту 1.6 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 200 900,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 196 490,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Реквізити належного клієнту платіжного засобу (№ НОМЕР_3 ) вказані в розділі 10 - Реквізити та підписи сторін, у якому також вказані РНОКПП, паспортні дані, місце проживання відповідача, а також контактні дані Клієнта - два номери телефонів та адресу електронної пошти; вказані контактні дані третьої особи – ОСОБА_1 – його другий номер (а.с.37, 50, 51).

Дата надання кредиту: 08.09.2023 або 09.09.2023.

Згідно з повідомлення № 20240531-730 від 31.05.2024 від ТОВ «Пейтек Україна» 08.09.2023 о 15:13:26 було успішно перераховано кошти на суму 24 500 грн на платіжну картку клієнта (маска картки НОМЕР_3 , номер трансакції в системі ТОВ «Лунеура Україна» - 396472141694175193 (а.с.30).

Як зазначалось вище, такий номер картки було вказано ОСОБА_1 у договорі № 3964721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023 у розділі реквізити та підписи сторін (а.с. 50, 51).

У вказаному листі зазначено, що між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір на переказ коштів 210222-1 від 21.02.2022.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 3964721 від 24.05.2024 про надання коштів на умов споживчого кредиту вбачається, що станом на 24.05.2024 у відповідача утворилася заборгованість, яка становить 140 579 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 24 500 грн.; сума прострочених платежів по процентах 116 079 грн. (а.с.61-70).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за договором, а саме 28.10.2023 було сплачено 9 551 грн, що також підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.

Відповідно до договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого до фактора ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до боржників клієнта ТОВ «Лінеура Україна», сума грошових вимог та інші дані яких зазначені в Реєстрі Боржників згідно Додатку №1.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24/052024 від 24 травня 2024 (а.с. 144, 145) та витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 (а.с.77) Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3964721 в сумі 140 579 грн, з яких 24 500 грн - заборгованість по основному боргу, 116 079 грн - сума заборгованості за відсотками, 0 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Після набуття права вимоги (24.05.2024) строк кредитування за кредитним договором № 3964721 від 08.09.2023 не закінчився, новий кредитор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» нараховувало проценти з урахуванням принципу диспозитивності за 60 календарних днів із 24.05.2024 по 22.07.2024.

Такі відсотки нараховані у межах строку кредитування, який було визначено кредитним договором до 02.09.2024 (а.с. 3).

Разом з тим, відповідач не погоджується із визначеним розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитом, посилаючись на наявність у нього пільг передбачених положенням п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до доданої до апеляційної скарги довідки від 20.03.2025 року № 1793, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 – полковником ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.11.2021 по теперішній час.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 27.09.2024 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з ухвалою Хустського районного суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі № 309/5024/24 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 158).

Надіслана судом копія ухвали повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.160).

Інших підтверджень про отримання відповідачем ОСОБА_1 копії зазначеної ухвали матеріали справи не містять.

Зважаючи на перебування апелянта на військовій службі, відсутність у матеріалах справи доказів його повідомлення про розгляд справи та об`єктивну неможливість подати докази щодо свого статусу військовослужбовця як на час виникнення кредитних зобов`язань, так і на час подання позову з причин, що не залежали від нього, суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що відповідач був позбавлений можливості повною мірою скористатися процесуальними правами (зокрема подати відзив, необхідні докази, брати участь у судовому засіданні тощо), у зв`язку з чим приймає до уваги подані апелянтом докази, які не були досліджені судом першої інстанції.

Предметом оскарження у апеляційному провадженні даної справи є визнання протиправним нарахування позикодавцем та позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» процентів за користування кредитними коштами за договором № 3964721 від 08.09.2023, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції дійсній на час укладення договору) передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звернення з позовом) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

На підставі Указу Президента України від17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Договір № 3964721 був укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Лінеура Україна» 08.09.2023 (а.с.33).

Згідно з поданими до апеляційної скарги доказами відповідач ОСОБА_1 належним чином підтвердив факт перебування на службі в Збройних Силах України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяв особливий період, який триває й до теперішнього часу, відповідач був та продовжує бути військовослужбовцем Збройних Сил України, а відтак з часу укладення вказаного договору має право на пільгу, передбачену ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому нарахування відсотків за користування кредитом є неправомірним.

Як встановлено судом ОСОБА_1 частково сплатив заборгованість за договором № 3964721 від 08.09.2023 первісному кредитору, а саме у розмірі 9 551 грн.

Крім цього, з доданих до суду апеляційної інстанції доказів вбачається, що на виконання оскаржуваного рішення за ВП № 77579284 - 28.03.2025 відповідачем було сплачено на рахунок приватного виконавця Романа Р.М. кошти у розмірі 10 000 грн, та 25.07.2025 приватним виконавцем проведено списання з рахунку апелянта грошову суму у розмірі 26 639,31 грн.

З огляду на вище зазначене загальна сума фактично сплачених апелянтом коштів перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту (24 500 грн) та станом на час апеляційного розгляду справи відсутня непогашена заборгованість за тілом кредиту, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України розгляд справи за відсутності учасника, який не був належним чином повідомлений про її розгляд, є безумовною підставою для скасування судового рішення.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим і підлягає безумовному скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції та поданням апеляційної скарги, згідно з правилами статті 141 ЦПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.141,374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

У ХВ А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бушуєва Юлія Володимирівна, задовольнити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: