Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №523/1235/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/1235/26

Провадження №2-а/523/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу № 523/1235/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України у м. Києві про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції України у м. Києві про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ст. серж. УПП в метрополітені ГУНП в м. Києві Теплюк В.С. відносно ОСОБА_1 було складено постанову Серії ЕГА № 1953367 від 09.01.2026 відповідно до якої 09.01.2026, ОСОБА_1 у м. Київ, Печерському районі м. Києва біля станції метро «Хрещатик» палив тютюновий виріб, а саме сигарету в місце, де куріння заборонено відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюновий виробів та їх шкідливий вплив на здоров`я населення», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КпАП України. Даною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою з тих підстав, диспозиція ч. 1 ст. 175-1 КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до відповідного акта – закону або рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування – яким визначено перелік місць, де заборонено куріння. Такою нормою, на думку поліцейського, є ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Так, зокрема, ч. 2 цієї статті забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: у ліфтах і таксофонах; у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я; у приміщеннях та на території навчальних закладів; у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; у приміщеннях закладів ресторанного господарства; у приміщеннях об`єктів культурного призначення; у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; у приміщеннях гуртожитків; на дитячих майданчиках; у місцях загального користування житлових будинків; у підземних переходах; у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; на вокзалах та станціях; на зупинках громадського транспорту.

Водночас, сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях (ч. 7 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»). При цьому, звертаємо також увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», у місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: «Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!».

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КУпАП лише у разі, якщо в матеріалах справи міститимуться докази про те, що зазначена особа у забороненому місці палила вироби з тютюну чи його замінників, які є засобами, що за своєю дією на здоров`я людини відповідає тютюну. Однак, в момент початку спілкування з представником Національної поліції України, перебував на відкритій місцевості, поза межами станції метро, у місці, де поряд не було перехожих людей а також поза підземним переходом, зупинкою громадського транспорту чи іншим спеціально визначеним законом місцем, у якому куріння заборонене та не було належним чином позначене як зона, де куріння заборонено. Відповідно, поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не враховано суттєві обставини справи, які би могли стверджувати про наявність саме протиправного діяння у формі куріння тютюнових виробів у місці, де це заборонено законом.

На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову ст. серж. УПП в метрополітені ГУНП в м. Києві Теплюк В.С. Серії ЕГО № 1953367 від 09.01.2026, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. за ч. 1 ст. 175-1 КпАП України, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд констатує, що представником відповідача Пустовіт А. було надано до суду відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи свої заперечення проти даного позову представник відповідача вказує на те, що 09.01.2026 у м. Київ, станція метро Хрещатик, гр. ОСОБА_1 перебував біля входу станції метро та палив тютюновий виріб, а саме сигарету у місці, де куріння заборонено відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюновий виробів та їх шкідливий вплив на здоров`я населення». У вказаному переліку місць заборони куріння відсутні дистанційні обмеження, тобто, зазначена заборона поширюється на весь громадський простір визначених місць. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33, 284 КУпАП поліцейським УПП в метрополітені ГУНП в м. Києві Теплюк В.С. було прийнято рішення притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕГА № 1953367 від 09.01.2026 за ч. 1 ст. 175-1 КпАП України.

Представник позивача Сподинюк Л.С. в судове засідання не з`явилася, однак, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила суд провести розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Судом встановлено, що ст. серж. УПП в метрополітені ГУНП в м. Києві Теплюк В.С. було винесено постанову Серії ЕГА № 1953367 від 09.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Із вказаної постанови вбачається, що 09.01.2026, Патерко М.О. у м. Київ, Печерському районі м. Києва біля станції метро «Хрещатик» палив тютюновий виріб, а саме сигарету в місце, де куріння заборонено відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюновий виробів та їх шкідливий вплив на здоров`я населення», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КпАП України.

Диспозиція ч. 1 ст. 175-1 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Тобто, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного акту або рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 6) у приміщеннях об`єктів культурного призначення; 7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; 8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 10) у приміщеннях гуртожитків; 11) на дитячих майданчиках; 12) у місцях загального користування житлових будинків; 13) у підземних переходах; 14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; 15) на вокзалах та станціях; 16) на зупинках громадського транспорту.

Суд зазначає, що у вказаному переліку місць заборони куріння відсутні дистанційні обмеження, тобто зазначена заборона поширюється на весь громадський простір визначених місць.

Згідно приписів ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» у місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: "Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".

Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом було досліджено долучений до матеріалів відзиву на позовну заяву відеозапис із нагрудної камери (боді – камери) працівника поліції.

Так, відеозаписом, який надано представником відповідача було зафіксовано факт куріння гр. ОСОБА_2 у громадському місці. Зокрема, на вказаному відеозаписі відображено той факт, що гр. ОСОБА_3 та ще одна невідома суду особа чоловічої статті палили цигарки біля зупинки спеціалізованого громадського транспорту, а саме станції метро Хрещатик та між закладом харчування «McDonalds».

Окрім того, із вказаного відеозапису вбачається, що біля місця паління позивача, на стіні будівлі міститься графічний знак про заборону куріння.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд констатує, що ст. серж. УПП в метрополітені ГУНП в м. Києві Теплюк В.С. дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 175-1 КпАП України.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Однак, поза увагою суду не може бути залишено того факту, що вчинене правопорушення не завдало жодної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, що свідчить про малозначність вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

А тому, суд, керуючись вищезазначеними нормами законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, вважає можливим відповідно до ст. 22 КпАП України визнати адміністративне правопорушення, вчинене позивачем ОСОБА_1 , малозначним та звільнити його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням.

Керуючись ст.ст. 9, 22, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України у м. Києві про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Постанову серії ЕГА № 1953367 від 09.01.2026, в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП – змінити в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170,00 грн.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду виготовлено 05 березня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер