Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №523/7310/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/7310/25

Провадження №1-кп/523/1147/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м.Одеса

Пересипський (Суворовський) районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора Пересипської (Суворовської) окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду (у тому числі в режимі відеоконференції з ДУ «Одеська виправна колонія №14») кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120241624900001393 від 06.09.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Монастирок Ярмолинецького району Хмельницької області, громадянина України, зі середньою освітою, офіційно неодруженого та не працевлаштованого, зі слів - зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого і засудженого:

-13.01.2021 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 21.11.2023 за відбуттям строку покарання;

-18.03.2025 вироком Суворовського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.190, ст..ст.75,76 КК України до 3 років обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки;

-31.03.2025 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

-20.08.2025 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.4 ст.185 КК, ст..ст.71, 72 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна;

-13.11.2025 вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисні корисливі кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Зокрема, на початку травня 2024 року (більш точної дати та часу не встановлено), підсудний ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, повторно, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, перебуваючи на території Пересипського району в місті Одесі (більш точне місце не встановлено), вирішив здійснювати дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману з використанням можливостей мережі Інтернет.

Так, підсудний ОСОБА_4 , з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи мобільний термінал марки «Infinix SMART 8 x6525», з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який підключений до всесвітньої мережі Інтернет, створив в соціальній мережі «Facebook» (доменне ім`я https://www.facebook.com) обліковий запис, у якому розмістив оголошення під приводом продажу дров, не маючи реальної мети на здійснення такого продажу, для спонукання потерпілих до здійснення передплати або повної оплати за товар на рахунки попередньо отриманих ним в тимчасове користування від своїх знайомих банківських карток, емітованих АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно, які будучи не обізнаними про злочинні наміри підсудного, передали останньому свої банківські картки, для їх подальшого використання підсудним у переведенні грошових коштів у готівкову форму.

З метою заволодіння грошовими коштами громадян України, шляхом введення їх в оману та спонукання до здійснення ними передплати за товар, підсудний ОСОБА_4 , використовуючи створений ним обліковий запис (акаунт), розмістив у соціальній мережі «Facebook» оголошення про продаж неіснуючого товару, a саме дров, зазначаючи опис товару та його ціну, із зазначенням власних номерів мобільних телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

У свою чергу, потерпілі, будучи введеними в оману підсудним ОСОБА_4 щодо продажу дров, здійснювали телефонні дзвінки на номер Sim-картки, який зазначався в оголошеннях, з метою отримання відповідної інформації щодо купівлі товару.

Під час розмови з потерпілими, підсудний ОСОБА_4 , з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, вводив їх в оману, повідомляючи, що умовою доставки їм товару являється його повна чи часткова передплата на вказані ним банківські картки, емітовані АТ «Сенс Банк».

Після чого, потерпілі, будучи впевненими у правомірності дій підсудного ОСОБА_4 та не підозрюючи про його дійсні наміри, перераховували грошові кошти в якості передплати за товар на вказану останнім банківську картку.

У подальшому, підсудний ОСОБА_4 після отримання грошових коштів потерпілих зобов`язання щодо доставки їм товару не виконував, на зв`язок з потерпілими не виходив та розпоряджався грошовими коштами потерпілих на власний розсуд.

Так, приступивши до реалізації свого злочинного умислу, на початку травня 2024 року (більш точні дату та час не встановлено), підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи на території Пересипського району міста Одеси (більш точне місце не встановлено), використовуючи мобільний термінал з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , підключений до всесвітньої мережі Інтернет, та створений ним в соціальній мережі «Facebook» (доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 ) обліковий запис, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, без реального наміру виконувати зобов`язання, розмістив оголошення щодо продажу дров під вигаданими анкетними даними, вказавши в оголошенні власний мобільний номер телефону НОМЕР_5 .

16.09.2024 (точний час не встановлено), потерпілий ОСОБА_7 вирішив придбати дрова через соціальну мережу «Facebook», де в результаті пошуку знайшов оголошення, розміщене підсудним ОСОБА_4 , яке сприйняв за реальне та зателефонував на номер телефону, який був зазначений в оголошенні з метою придбання товару.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого, підсудний ОСОБА_4 , в телефонній розмові з потерпілим повідомив, що дрова можливо придбати за умови передоплати або повної оплати на банківську картку, а також всіляко запевнив останнього у чесності та реальності угоди.

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підсудний ОСОБА_4 , повідомив в телефонній розмові потерпілому ОСОБА_7 номер банківського карткового рахунку, емітованого АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_6 та запевнив потерпілого у відправленні йому замовлення службою доставки одразу після надходження грошових коштів.

У свою чергу, потерпілий ОСОБА_7 , будучи введеним в оману, та не підозрюючи про дійсні наміри підсудного ОСОБА_4 , 16.09.2024 о 15:31 годин через мобільний додаток «OTP Банк» відправив зі своєї банківської картки № НОМЕР_7 грошові кошти в розмірі 6000 гривень в якості передоплати за товар на вищевказану банківську карту № НОМЕР_4 .

Після отримання грошових коштів потерпілого ОСОБА_7 , підсудний ОСОБА_4 зобов`язання щодо доставки товару не виконав, на зв`язок з потерпілим не виходив та розпорядився грошовими коштами потерпілого на власний розсуд, шляхом зняття готівки 16.09.2024 через банкомат DN00(CAOD8706) у Пересипському районі м.Одеси, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 6000 гривень.

Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел, на початку травня 2024 року (більш точні дати та час не встановлено), підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи на території Пересипського району міста Одеси (більш точне місця не встановлено), використовуючи мобільний термінал з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , підключений до всесвітньої мережі Інтернет, та створений ним в соціальній мережі «Facebook» (доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 ) обліковий запис, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, без реального наміру виконувати зобов`язання, розмістив оголошення щодо продажу дров під вигаданими анкетними даними, вказавши в оголошенні власний мобільний номер телефону НОМЕР_6 .

28.10.2024 (точний час не встановлено), потерпіла ОСОБА_8 вирішила придбати дрова через соціальну мережу «Facebook», де в результаті пошуку знайшла оголошення, розміщене підсудним ОСОБА_4 , яке сприйняла за реальне та зателефонувала на номер телефону, який був зазначений в оголошенні з метою придбання товару.

Реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_4 в телефонній розмові повідомив, що дрова можливо придбати за умови передоплати або повної оплати на банківську картку, а також всіляко запевнив потерпілу ОСОБА_8 у чесності та реальності угоди.

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підсудний ОСОБА_4 , використовуючи мобільний месенджер «Viber», відправив потерпілій ОСОБА_8 номер банківського карткового рахунку, емітованого АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 , та запевнив потерпілу у відправленні їй замовлення службою доставки одразу після надходження грошових коштів.

У свою чергу, потерпіла ОСОБА_8 , будучи введеною в оману та не підозрюючи про дійсні наміри підсудного ОСОБА_4 , 28.10.2024 року о 13:05 годин та 13:39 годин через термінал самообслуговування відправила грошові кошти в розмірі 2500 гривень та 2250 гривень, відповідно, а також 29.10.2024 о 16:03 годин ще 5000 гривень, в якості передоплати за товар на вищевказану банківську карту № НОМЕР_3 .

Після отримання грошових коштів потерпілої ОСОБА_8 , підсудний ОСОБА_4 зобов`язання щодо доставки їй товару не виконав, на зв`язок з потерпілою не виходив та розпорядився грошовими коштами потерпілої на власний розсуд, а саме 29.10.2024 шляхом зняття готівки в банкоматі в магазині «Траш» по вул. Миколаївська дорога 299 в м.Одесі, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в сумі 9750 гривень.

Крім того, 30.10.2024 (точний час не встановлено), потерпіла ОСОБА_9 вирішила придбати дрова через соціальну мережу «Facebook», де в результаті пошуку знайшла оголошення, розміщене підсудним

ОСОБА_4 , яке сприйняла за реальне та зателефонувала на номер телефону, який був зазначений в оголошенні з метою придбання товару.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_9 , підсудний ОСОБА_4 в телефонній розмові повідомив, що дрова можливо придбати за умови передоплати або повної оплати на банківську картку, а також всіляко запевнив потерпілу у чесності та реальності угоди.

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підсудний ОСОБА_4 , використовуючи мобільний месенджер «Viber», відправив потерпілій ОСОБА_9 номер банківського карткового рахунку, емітованого АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 , та запевнив потерпілу у відправленні замовлення службою доставки одразу після надходження грошових коштів.

У свою чергу, потерпіла ОСОБА_9 , будучи введеною в оману та не підозрюючи про дійсні наміри підсудного ОСОБА_4 , 30.10.2024 о 10:32 годин через мобільний додаток «Приват24» з власної картки, прикріпленої до розрахункового рахунку № НОМЕР_8 , відправила грошові кошти в розмірі

5000 гривень в якості передоплати за товар на вищевказану банківську карту № НОМЕР_3 .

Після отримання грошових коштів потерпілої ОСОБА_9 , підсудний ОСОБА_4 зобов`язання щодо доставки їй товару не виконав, на зв`язок з потерпілою не виходив та розпорядився грошовими коштами потерпілої на власний розсуд, а саме 30.10.2024 шляхом зняття готівки в банкоматі в магазині «Траш» по вул. Миколаївська дорога 299 в м.Одесі, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, але звернулися до суду з відповідними заявами про розгляд кримінального провадження без їх участі, у зв`язку з чим з метою дотримання розумності строків судового провадження і з урахуванням узгодженої позиції інших сторін процесу, суд вирішив здійснити розгляд кримінального провадження за відсутності означених потерпілих.

Підсудний ОСОБА_4 повністю визнав свою провину за викладеним в обвинувальному акті обвинуваченням, а будучи допитаним в судовому засіданні, надав суду зізнавальні покази про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень.

Так, підсудний ОСОБА_4 під час допиту в суді пояснив, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах, він відчував потребу у грошових коштах і вирішив заволодівати ними шахрайським шляхом, надаючи неправдиві повідомлення в мережі Інтернет про продаж неіснуючих дров і отримуючи передплату за їх доставку до потрібних місць. Таким чином, він у визначені в обвинувальному акті дати 2024 року, вчинив три епізоди заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом їх обману, які отримував як передплату за доставку дров, про продаж яких розміщував фіктивні оголошення в мережі Інтернет на сайті соціальної мережі «Facebook». При цьому, він для отримання передплати по цим оголошенням використовував як банківську картку його співмешканки, так і картку його знайомого, які не були обізнані про його дійсні наміри та вважали походження грошових коштів в якості його зарплатні. Отримавши від потерпілих грошові кошти, він блокував мобільний зв`язок з потерпілими і уникав спілкування з ними, а отримані грошові кошти витрачав на власні потреби. Наведені в обвинувальному акті обставини шахрайського заволодіння грошовими коштами потерпілих, зокрема періоду публікації його оголошень та дати спілкування з потерпілими, дати і розміри перерахованих ними грошових коштів, якими він заволодівав, ним не оспорюються. Проте, протягом минулого періоду часу ним будь-яких заходів з відшкодування завданих потерпілим матеріальних збитків не вживалось. Обіцяє більше такого не скоювати, просить суд суворо не карати, зважати на наявність у нього малолітньої дитини та його намір долучитися до складу ЗСУ.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, фактичні обставини яких ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудного, не здійснювалось у повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудного ОСОБА_4 , судом встановлено, що підсудний своїми умисними діями за кожним з епізодів скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, а відтак дії вказаного підсудного вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, відповідно.

Положення ч.2 ст.190 КК України встановлюють кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, що карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Повторністю кримінальних правопорушень як формою множинності згідно з нормативним приписом ст.32 КК України визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч.1 ст.32 КК), а з огляду на п.1 примітки ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або ст.187, 262 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 у розглядуваному кримінальному провадженні, окрім визнання підсудним своєї провини в обсязі висунутого обвинувачення, суд приймає до уваги характер і обставини, корисливу спрямованість і наслідки вчиненого ним, системність і кількість кримінально-протиправних діянь (3 епізоди), суспільну небезпечність і тяжкість визнаних доведеними в суді кримінальних правопорушень, які в силу ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів проти власності, що мали місце протягом непогашеної й незнятої у встановленому законом порядку судимості та в умовах воєнного стану в державі, а також судом ураховується невідшкодування підсудним завданих збитків усім потерпілим та наявність у них матеріальних претензій до підсудного, характеризуючі останнього дані та стан його здоров`я.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_4 раніше судимий, на час вчинення доведеного в суді обвинувачення мав непогашену і незняту у встановленому законом порядку судимість та протягом 2025 року три рази засуджувався за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, а станом на теперішній час є засудженим та відбуває покарання в ДУ «Одеська виправна колонія №14» за вироком суду від 13.11.2025; зі слів - не є військовозобов`язаним, оскільки у зв`язку з відсутністю документів особи не перебував на обліку ТЦК та СП; забезпечений місцем реєстрації на території України (зі слів), але фактично до затримання проживав в м.Одесі, де характеризувався задовільно; на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я ООР» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не значиться; офіційно не працевлаштований і неодружений, хоча має малолітню дитину, 2024 року народження.

Комплексність наведених обставин свідчать про стійку схильність підсудного ОСОБА_4 до вчинення кримінально-протиправних діянь корисливого спрямовання, про відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і осуду вчиненого, про його небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу - воєнного стану, про відсутність у підсудного легальних джерел доходів, що за своєю сукупністю унеможливлює призначення вказаному підсудному покарань у вигляді штрафу чи виправних робіт, але одночасно обумовлює висновок про недоцільність його виправлення без тимчасової ізоляції від суспільства.

За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , слід віднести визнання ним провини в межах висунутого обвинувачення, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено у обвинувальному акті, не встановлено.

Згідно з ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань), зарахувавши в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, відбуте повністю або частково покарання за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання при визначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини доведеного в суді обвинувачення, його характер, корисливу спрямованість і наслідки, ступінь тяжкості й суспільної небезпечності, наявність пом`якшуючої і відсутність обтяжуючих покарання обставин, наведені вище характеризуючі дані про особу підсудного, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного підсудного і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливо без тимчасової ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією ч.2 ст.190 зазначеного Кодексу, але з призначенням остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ч.4 ст.70 цього Кодексу та з урахуванням вироку Хаджибейського районного суду м.Одеси від 13.11.2025, яке належить відбувати реально у кримінально-виконавчій установі.

Відповідно до ст.63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 13.11.2025 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі та з конфіскацією всього належному засудженому майна.

Згідно зі ст.ст.72, 63 КК України, строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбування остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень покарання повністю, термін відбутого ним покарання за вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 13.11.2025 року.

В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - оптичні носії (CD-R диски) з написами «ПрАТ Київстар», «ВФ Україна» та « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 », які зберігаються в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження, - продовжити зберігати в означених матеріалах.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , направити для виконання до ДУ «Одеська виправна колонія №14», а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення, а для особи, яка утримується під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1