Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №523/19604/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19604/25

Провадження №2/523/1521/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа: Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа: Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту та заборони відчуження на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , накладені 04.09.2003 постановою б/н державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-297, виданого 04.06.2003 Суворовським місцевим судом м. Одеси, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОНДІСЕ в розмірі 726 та 8500 грн, а також скасування Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний відповідний архівний запис про арешт; реєстраційний номер обтяження 8189439; зареєстровано 14.11.2008 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 04.09.2003, Перший відділ ДВС Суворовського РУЮ м. Одеса; об`єкт обтяження: 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала на те, що є рідною донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Коли позивачка почала збирати документи щодо оформлення спадщини після матері, - вона дізналася про наявність на спадковому майні вищевказаного арешту (обтяження) і 22.07.2025 р. звернулася до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту зі спадкової частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на що листом за вих. № 147656 від 02.09.2025 р. начальника відділу їй було відмовлено через те, що за наявними у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна даними неможливо ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження та по якій справі накладався арешт, тому, станом на 02.09.2025 р. у відділу відсутні будь-які підстави для зняття арешту з вищевказаного майна.

19 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 вересня 2025 року представник відповідача надав відзив на позов, у якому повідомив, що вимоги позивача ними не визнаються повністю з огляду на їх необгрунтованість, невідповідність нормам чинного матеріально-процесуального законодавства, та пояснюється наступним. Представник не вважає ОНДІСЕ належним відповідачем, незважаючи на судову практику Великої Палати Верховного Суду, яку наведено позивачем (постанова від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19)), оскільки кошти, що стягуються в рамках виконавчого провадження, що розпочате 04.09.2003 постановою б/н державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-297, виданого 04.06.2003 р. Суворовським місцевим судом м. Одеси, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОНДІСЕ в розмірі 726 та 8500 грн., було накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та оголошено заборону його відчуження, стягуються в дохід держави, а не в дохід ОНДІСЕ, і ОНДІСЕ не є зацікавленою особою у процесі примусового виконання. Процес стягнення коштів в дохід ОНДІСЕ за результатами зазначеного виконавчого провадження є апріорі неможливим в силу положень бюджетного, відповідного процесуального та законодавства у сфері примусового виконання рішень. Також звертають увагу, що ОНДІСЕ є науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, діяльність якого регулюється Законом України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. № 4038-XII (зі змінами) та Статутом ОНДІСЕ. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" інститут проводить судові експертизи та експертні дослідження для органів правосуддя, досудового розслідування та інших фізичних або юридичних осіб, але не здійснює примусове виконання судових рішень. ОНДІСЕ не є органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII). Арешт майна та його зняття – це виключна компетенція виконавця (ст. 40, 59 Закону "Про виконавче провадження"). Таким чином, позовні вимоги про скасування арешту неможливо реалізувати за участю ОНДІСЕ, оскільки це не входить до повноважень інституту: ані скасувати арешт та заборону відчуження на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, ані скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний відповідний архівний запис про арешт. Крім цього, позивачем не додано доказів існування власне виконавчого провадження в якому ОНДІСЕ є стягувачем, а позивач або її матір - боржником, доказів про існування арештів або інших заборон в інтересах ОНДІСЕ щодо позивача або її матері, що унеможливлює належний, об`єктивний та всеосяжний розгляд по суті заявлених вимог і прийняття відповідного рішення у справі.

ОСОБА_1 подала додаткові пояснення за змістом яких вважає заперечення на позовні вимоги та повне їх невизнання необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Позивачка в обгрунтування своїх доводів посилалася на правові висновки Верховного Суду та вказувала на правильність визначення нею учасників справи. Також вона звертала увагу на те, що представник відповідача не зазначив у своєму відзиві, яким чином задоволення поточного позову може негативно вплинути на права та законні інтереси відповідача, тому, враховуючи відсутність будь-яких виконавчих проваджень на стадії примусового виконанні судових рішень про стягнення боргу з покійного боржника на користь відповідача, відсутність будь-яких грошових претензій до відповідача (про стягнення моральної шкоди тощо), його невизнання позовних вимог є незрозумілим, і ймовірно є засобом вчинення штучних процесуальних перешкод в розгляді справи в розумні строки, з метою затягування звільнення спадкового майна з-під арешту і затягування оформлення позивачкою свідоцтва про право на спадщину. Тим більше, що є очевидним, що навіть в разі закриття (завершення) виконавчого провадження державним виконавцем не з підстави фактичного виконання виконавчого документа, через пропуск всіх можливих строків та ймовірне знищення виконавчого провадження, відповідач на теперішній час позбавлений можливості фактичного виконання виконавчого листа № 1-297, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 04.06.2003 р., а накладений на спадкове нерухоме майно арешт триває незаконно і перешкоджає позивачу в оформленні спадкових прав.

Від третьої особи надійшов лист, в якому повідомлено суд про наявність відомостей в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про арешт вказаного майна , в рамках якого саме виконавчого провадження, та по якій справі накладався арешт за вказаними датами неможливо ідентифікувати . Тому, станом на 24 вересня 2025 року у відділі відсутні будь-які підстави для зняття арешту з майна. Також додали, що перевіркою АСВП було встановлено відсутність відкритих у відділі виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 .

Сторони і їх представники в судове засідання не з`явилися, повідомленні належним чином через електронні кабінети. В матеріалах справи наявні клопотання представника позивачки та третьої особи про розгляд справи в їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

В ході розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що 09.01.2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було зроблено відповідний актовий запис № 90.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема із частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Позивачка, будучи спадкоємицею першої черги за законом, звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа № 2/2025.

В своєму листі від 26.02.2026 року приватний нотаріус повідомив про наявність арешту на спадковому майні, накладеному на підставі постанови Першого відділу ДВС Суворовського РУЮ м.Одеси від 04.09.2003 року. З вказаних підстав видача свідоцтва про право на спадщину зупинена до зняття арешту.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний відповідний архівний запис про арешт; реєстраційний номер обтяження 8189439; зареєстровано 14.11.2008 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 04.09.2003, Перший відділ ДВС Суворовського РУЮ м. Одеса; об`єкт обтяження: 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 .

За даними Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проведеною перевіркою станом на 02.09.2025 року ідентифікувати за якою саме заборгованістю був накладений арешт наразі неможливо.

Згідно з постановою державного виконавця Першого відділу Суворовського районного управління юстиції від 04.09.2003 року, отриманою позивачкою від Одеського державного нотаріального архіву на частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належної боржниці ОСОБА_2 , накладено арешт по виконанню виконавчого листа №1-297 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОНДІСЕ -726 грн. та 8500 грн. штрафу на користь держави, виданого 04.06.2003 року Суворовським місцевим судом м. Одеси.

В Єдиному реєстрі боржників ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не значиться.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Частиною 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, законодавство не передбачає підстав для зняття арешту та заборони відчуження державним виконавцем у зв`язку з виконанням боржником боргових зобов`язань по виконавчому провадженню, яке було знищено, а тому може бути знятий лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з нормами ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснив Пленум ВССУ у постанові "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03.06.2016 № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Як судом було встановлено позивачка скористалася своїм правом та звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у зв`язку з накладенням арешту на нерухоме майно.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивачка обґрунтовано звернулася з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом скасування арешту з майна в судовому порядку.

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.

Відсутні відомості щодо відкритого виконавчого провадження у зв`язку з чим підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що на даний час неможливо ідентифікувати виконавче провадження за боргом у зв`язку із відсутністю матеріалів виконавчого провадження та неможливість скасування його в іншому порядку, а також те, що зазначений арешт порушує законні права позивачки та перешкоджає їй у реалізації права на оформлення спадщини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, третя особа: Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 04.09.2003 року постановою б/н державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-297, виданого 04.06.2003 р. Суворовським місцевим судом м. Одеси, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОНДІСЕ в розмірі 726 та 8500 грн, реєстраційний номер обтяження 8189439, зареєстровано 14.11.2008 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 04.09.2003, Перший відділ ДВС Суворовського РУЮ м. Одеса; об`єкт обтяження: 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя