Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №509/2865/24 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2865/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

секретаря - Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в Полтаві ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , всі понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.03.2018 року позивач та відповідач уклали шлюб. Від шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_3 . На початку травня 2023 року відповідачка висловила намір переїхати до міста Полтави разом із дитиною без позивача. У травін 2023 року відповідачка разом із дитиною переїхала до м. Полтави, де почала орендувати квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для спільного проживання там із своїм знайомим ОСОБА_4 . Однак особисті відносини між ними не склались. Протягом цього часу позивач підтримував стабільний зв`язок з дитиною, спілкувався з сином онлайн за допомогою телефонного та відеозв`язку, просив відповідачку привозити дитину до позивача для зустрічей, оплачуючи їм усі витрати на дорогу. Під час спілкування позивач активно стежив за розвитком дитини, приділяв особливу увагу його потребам та інтересам. Таким чином, позивач дбав про зміцнення батьківських зв`язків з дитиною, незважаючи на відстань між ними.

На початку серпня 2023 року відповідачка познайомилася на сайті знайомст із новим чоловіком - ОСОБА_5 , який працював військовим у м. Харків. Через два тижні після знайомства вона запросила його проживати до своєї орендованої квартири. Протягом усього часу спільного проживання ОСОБА_5 разом із позивачкою. Дитина постійно телефонувала батькові та скаржилася на поведінку ОСОБА_5 . Зауважує, що поселення матір`ю абсолютно незнайомої для дитини людини є вкрай необачно та неприпустимою поведінкою з точки зору інтересів дитини. Піклуючись про власні інтереси в особистому житті. Відповідачка знехтувала своїми обов`язками матері щодо забезпечення дитині безпеки та стабільного оточення.

30.08.2023 року Овідіопольським районним судом Одеської області по справі № 509/4173/23 від 30.08.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір`ю.

26.10.2023 року між сторонами було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, зареєстрованого в реєстрі за №3681 та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. відповідно до якого сторонами погоджено, що дитина постійно проживатиме разом із матір`ю. Договір було укладено строком на шість місяців, у зв`язку із чим, останнім днем дії вказаного договору є 26.04.2024 року. Однак, незважаючи на те, що між сторонами було укладено вище вказаний договір, дитина більшість часу проживала з позивачем, у зв`язку з тим, що відповідачка намагалась побудувати своє особисте життя. Після закінчення особистих стосунків відповідачки з ОСОБА_5 , у лютому 2024 року відповідачка забрала дитину проживати до міста Полтави.

22.02.2024 року судовим наказом Овідіополського районного суду Одеської області по справі №509/1057 було стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірір 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягненяя з 21.02.2024 до досягнення дитиною повноліття.

З початку березня 2024 року відповідачка почала перешкоджати спілкуванню дитини з батьком та порушувати умови вище вказаного договору, а саме забороняє у будь-який день та час спілкуватися засобами телефонного та відеозв`язку, заблокувавши позивача на телефоні дитини, а також не дає забирати дитину на 10 днів в календарний місяць з місця постійного проживання, що підтверджується листуванням сторін.

Крім того, протягом проживання дитини з матір`ю, постійно проводить надмірну кільекість часу за планщетом в мережі «Інтернет» - приблизно 9-13 годин на день. Мати абсолютно не контролює часу, проведеного дитиною в онлайн-середовищі, та не слідкує за його діяльністю і контентом, який той переглядає. Більш того. Відповідачка неодноразово відправляла дитину до дитсадка у хворобливому станіфі. Так, через недбале ставлення матері у дитини розвинулась пневмонія з звичайного бронхіту. Ще одним наслідком недбалого ставлення матері до дитини стало те, що у дитини було виявлено 17 хворих зубів, що свідчить про відсутність належного догляду та контролю гігієни ротової порожнини дитини і повне ігнорування необхідності проведення профілактичних оглядів у лікаря-стоматолога.

Вважає, що в інтересах дитини проживати саме з позивачем. Позивач здатен у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.

14 травня 2024 року провадження по справі відкрито.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому вимоги щодо визначення місця проживання дитини з батьком не визнала в повному обсязі.

Зазначила, що 30.08.2023 рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/4173/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), зареєстрований 27.03.2018 Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис - 396, розірвано.

Від шлюбу подружжя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис за № 325 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

22.02.2024 судовим наказом Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/1057/24 із ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від його заробітку/доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення заяви, а саме: 21.02.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Проте, така сума аліментів є незначною для утримання дитини, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 отримує значно вищі доходи від здійснення своєї підприємницької діяльності ніж середня заробітна плата, ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву про зміну розміру та способу стягнення аліментів на тверду грошову суму (справа № 509/2582/24), за результатами розгляду якої вирішено стягувати із позивача на користь відповідача на утримання дитини 8 000 грн. щомісячно.

Відповідач також вказала, що 26.10.2023 сторонами у справі укладено Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, строком дії 6 місяців, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, яким визначено, що дитина постійно проживає з матір`ю ОСОБА_2 .

Проте, по закінченні дії вказаного Договору, укладати на новий строк зазначений вище Договір щодо визначення місця проживання спільного сина позивач відмовився.

Як наслідок, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Відповідач, діючи саме в інтересах дитини, по суті йшла на зустріч позивачу та привозила дитину до батька в Одесу з Полтави, аби останні не втрачали контакту між собою, оскільки ОСОБА_1 у зв`язку із військовим станом не виїжджає з Одеси, зокрема до Полтави.

У свою чергу, Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, що був укладений 26.10.2023, не містив положень, згідно яких мати повинна була б привозити дитину батькові до Одеси для їх контактів.

Не дивлячись на труднощі у тривалому нічному переїзді потягом для дитини, діючи саме в інтересах дитини з метою забезпечення контакту між сином та батьком, саме ОСОБА_2 дбала про зміцнення батьківських обов`язків батька із дитиною, привозячи дитину до іншого міста, у свою чергу ОСОБА_1 після підписання Договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 26.10.2023 жодного разу не відвідував сина у Полтаві. Кожна зустріч була забезпечена саме матір`ю дитини.

На підтвердження викладеного вище ОСОБА_2 до відзиву приєднано декілька копій квитків на потяг з Полтави до Одеси і навпаки на її ім`я та ім`я сина та роздруківки із сайту Укрзалізниці.

Вважає, що доказів вчинення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною останнім суду не надано.

З приводу тверджень позивача щодо проведення дитиною надмірної кількості часу за планшетом в мережі Інтернет відповідач зазначила про те, що на планшеті дитини сторонами встановлено батьківський контроль. У ОСОБА_3 створений дитячий акаунт із його реєстрацією на пошті, тому дитина споживає контент його вікової дитячої аудиторії. Також батьківський контроль показує скільки часу і в якій програмі провела дитина. Контроль підключений до акаунту ОСОБА_1 , відповідач же керувати останнім не може, може лише заблокувати певні програми, якщо вони їй не сподобались.

У свою чергу, позивач, проводячи час разом із сином, дозволяє собі грати разом із сином спільно в ком`ютерні ігри для дорослих, які містять в собі ознаки насилля, оскільки під час гри переважає стрільба зі зброї. ОСОБА_2 неодноразово висловлювала своє незадовлення з приводу такого проведення часу за іграми у комп`ютері.

Щодо здоров`я дитини ОСОБА_2 акцентовано увагу, що обидна з батьків піклуються про здоров`я дитини. Доказами цього вважає додану до відзиву карту профілактичних щеплень, медичну документацію дитини та квитанції оплати медичних послуг з її сторони.

Так, згідно консультації спеціаліста ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ОН КЛІНІК ЕДВАНСТ» від 12.04.2024, ОСОБА_3 рекомендовано виконувати фізичні вправи для корекції плосковальгусної деформації стоп, заняття спортом.

10.05.2024 дитина планово обстежена у лікаря-невролога дитячого у відокремленому структурному підрозділі «Медіон kids ЛДЦ ТОВ «МЛДЦ «Медіон» з метою видачі довідки на спортивну секцію.

Відповідно, слідуючи рекомендаціям, згідно характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадської організації «Полтавська міська федерація кіокушинкай карате» від 06.06.2024 дитина відвідує секцію кіокушинкай карате. На тренування приходить в гарному настрої та відповідному зовнішньому вигляді. Базові рухи та вправи виконує добре, на всі вказівки тренера реагує адекватно.

Згідно психолого-педагогічної характеристики вихованця дошкільної групи «Полуничка» Полтавського навчально-виховного комплексу (ЗНЗ-ДНЗ) № 16 ОСОБА_3 , вихованням хлопчика займається мама, ОСОБА_2 . Приводить до садочку та забирає дитину постійно лише мама, рахунки за харчування також сплачує мама (судячи з квитанцій). За час перебування дитини в садочку, тато ні разу не з`являвся, не контактував ні з вихователями, ні з адміністрацією закладу.

Також характеристикою зазначено про те, що дитина відвідує дитячий садок у здоровому стані, охайна, чиста, доглянута. У разі відсутності по хворобі, надається довідка від лікаря. Одяг відповідно до сезону та розміру. Стан здоров`я задовільний. Відхилень немає тощо.

14.05.2024 ухвалою суду зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради підготувити та надати суду висновок про доцільність/недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

11.06.2024 ухвалою суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченко С.О. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням по зазначеній цивільній справі № 509/2865/24 законної сили, не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням по зазначеній цивільній справі № 509/2865/24 законної сили, встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожні перші та треті вихідні дні місяця (субота та неділя) з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин за місцем проживання дитини.

Зобов`язано ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням по зазначеній цивільній справі № 509/2865/24 законної сили, надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування у ті дні, коли ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває з ОСОБА_1 , шляхом відеозв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо) телефоном дитини або ОСОБА_2 шляхом приймання дитиною на своєму телефоні (за номером телефону: НОМЕР_4 та іншими номерами) або ОСОБА_2 : НОМЕР_5 та іншими номерами) вхідних дзвінків від батька (за номером телефону: НОМЕР_6 та іншими номерами) або телефонування дитиною батькові, з 18 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин.

16.08.2024 року до суду надійшов затверджений рішенням виконкому Шевченківської районної у місті Полтаві ради 13 серпня 2024 року висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

10 жовтня 2024 року у справі ухвалою суду призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам психологам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який розташований за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 8, зупинено провадження у справі.

20 лютого 2025 року постановою Одеського апеляційного суду ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2024 року скасовано в частині визначення експертної установи, направлено справу для продовження розгляду в частині визначення експертної установи.

09 квітня 2025 року з Одеського апеляційного суду надійшли матеріали справи №509/2865/24.

14 квітня 2025 року ухвалою суду провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком, поновлено.

03 червня 2025 року ухвалою суду змінено експертну установу, якій ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2024 року доручено проведення судової психологічної експертизи по справі №509/2865/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини.

Проведення призначеної у справі № 509/2865/24, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2024 року судової психологічної експертизи, доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (36004, м. Полтава, провулок Рибальський, 8), зупинено провадження у справі.

15 вересня 2025 року ухвалою суду поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини, на підставі поверненням матеріалів з експертної установи у зв`язку із неможливістю проведення експертизи, оскільки підтвердження факту сплати станом на 01.09.2025 на адресу Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центр МВС України (36004, м. Полтава, провулок Рибальський, 8) не надійшло.

23 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області (67801, смт. Овідіополь, вул. Берегова, 12 січня 2026 року на 10:00 год.

12 січня 2026 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що сторони розірвали шлюб, мати з дитиною переїхали до м. Полтава. Позивач подав позов про визначення місця проживання дитини з ним, так як відповідачка чинила перешкоди у спілкуванні і позивач вважав, що дитині краще проживати з ним.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кучерява Т.В. заперечила проти позовних вимог, вказавши, що на сьогодні дитина відвідує логопеда, гуртки з плавання та футболу. На початку січня місяця 2026 року дитина розпочинає підготовку до школи, оскільки восени іде до першого класу Ліцею № 31 у м. Полтаві, де при навчальному закладі мається басейн. У свою чергу, ОСОБА_1 жодного разу не поцікавився навчальним закладом, обраним для навчання сина. Позивач бачив сина останнього разу півтора роки тому, жодним разом не скориставшись наданим йому правом бачитися з дитиною відповідно до ухвали суду від 11 червня 2024 року кожні перші та треті вихідні дні місяця (субота та неділя) з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин за місцем проживання дитини. На пропозицію ОСОБА_2 , щоб дитина влітку тиждень проживала у батька, ОСОБА_1 відмовився. Жодних додаткових витрат, окрім сплати аліментів, ОСОБА_1 на дитину не несе, направляючи до органу опіки та піклування листи щодо перевірки цільового використання ОСОБА_2 аліментних платежів. Спілкування між позивачем і дитиною відбувається шляхом відеозв`язку 2 рази на тиждень. Дитина повністю соціалізована в м. Полтава.

23 лютого 2026 року позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Чумаченко С.О. було подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовну заяву підтримують, позов просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Представником ОСОБА_2 -адвокатом Кучерявою Т.В. подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають, просила розглядати справу за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2023 рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/4173/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), зареєстрований 27.03.2018 Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис - 396, розірвано.

Від шлюбу подружжя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис за № 325 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

На утримання дитини позивач сплачує аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн. на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/2582/24.

26.10.2023 сторонами у справі укладено Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, строком дії 6 місяців, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, яким визначено, що дитина постійно проживає з матір`ю ОСОБА_2 .

По закінченні дії вказаного Договору, укладати на новий строк зазначений вище Договір щодо визначення місця проживання спільного сина позивач відмовився, звернувшись до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Частина 1, ч. 2, ч. 6, ч. 8 ст.7 СК України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 9 СК України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Як зазначено у ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно положень ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 1, ч. 2 ст. 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Згідно ч. 1,2 ст.160 СК України - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У постанові від 14.02.2019 у справі № 377/128/18, провадження № 61-44680ск18, Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 466/1017/20).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати до суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору. Тлумачення змісту зазначених приписів СК України дає змогу зробити висновок, що вони не допускають винятків щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

У випадку неможливості надати висновок, який грунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак ухвалення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом захищають права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити ухваленні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

16.08.2024 року до суду надійшов затверджений рішенням виконкому Шевченківської районної у місті Полтаві ради 13 серпня 2024 року висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд враховує наступне.

Згідно психолого-педагогічної характеристики вихованця дошкільної групи «Полуничка» Полтавського навчально-виховного комплексу (ЗНЗ-ДНЗ) № 16 ОСОБА_3 , вихованням хлопчика займається мама, ОСОБА_2 . Приводить до садочку та забирає дитину постійно лише мама, рахунки за харчування також сплачує мама (судячи з квитанцій). За час перебування дитини в садочку, тато ні разу не з`являвся, не контактував ні з вихователями, ні з адміністрацією закладу.

Також характеристикою зазначено про те, що дитина відвідує дитячий садок у здоровому стані, охайна, чиста, доглянута. У разі відсутності по хворобі, надається довідка від лікаря. Одяг відповідно до сезону та розміру. Стан здоров`я задовільний. Відхилень немає тощо.

Згідно характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадської організації «Полтавська міська федерація кіокушинкай карате» від 06.06.2024 дитина відвідує секцію кіокушинкай карате. На тренування приходить в гарному настрої та відповідному зовнішньому вигляді. Базові рухи та вправи виконує добре, на всі вказівки тренера реагує адекватно.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 здійснює належний догляд за дитиною, створила для сина належні побутові умови для проживання, займається його вихованням, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів, беручи до уваги його малолітній вік, проживання дитини з травня місяця 2024 року в м. Полтаві, повної його соціалізації за новим місцем проживання, враховуючи той факт, що проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, а навпаки позитивно сприяє його розвитку як психологічному так і фізичному, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, який мешкає в смт. Авангард Одеської області.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08.07.2003, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03.12.2009).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 1 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дитини, його вік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський