Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 04 березня 2026 р.
Справа: №521/1826/26
Суддя: Ганошенко С. А.
Справа № 521/1826/26
Номер провадження № 2/521/3390/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Папінян В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 10.02.2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року відкрито провадження по справі в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року у цивільній справі № 521/18542/16-ц з нього було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки, а саме стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 листопада 2016 року до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак після того, як у 2016 році було ухвалене зазначене судове рішення, у платника аліментів суттєво змінився матеріальний стан у сторону погіршення, 06.04.2022 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У позивача народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На теперішній час і позивач, і його дружина є діючими військовослужбовцями, змушені орендувати житло в м. Одесі.
Таким чином, на думку позивача, у нього істотно змінився сімейний та погіршився майновий стан.
Враховуючи вище зазначене, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року у цивільній справі № 521/18542/16-ц на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Відповідачка у судовому засіданні 04.03.2026 року позовні вимоги визнала частково, надала 02.03.2026 року суду відзив на позовну заяву, просила залишити аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою позивача та відповідачки, що підтверджується обома сторонами.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року у цивільній справі № 521/18542/16-ц було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 листопада 2016 року до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
06.04.2022 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.04.2022 року, актовий запис № 38, виданим Очаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У позивача народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.2021 року, актовий запис № 66, виданим Очаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 разом з малолітнім ОСОБА_5 має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, які наявні у матеріалах справи.
Суд критично оцінює доводи позивача про необхідність винаймати житло у м. Одесі, оскільки вказана квартира, як адреса перебування його дружини та малолітнього сина є власністю родички його дружини ОСОБА_6 та була набута у власність останньою 06.03.2023 року на підставі договору купівлі-продажу № 175, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу В.В. Саркісовою, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому придбання квартири відбулося практично одночасно з набуттям статусу ВПО дружиною та малолітнім сином позивача у березні 2023 року.
Доказів на підтвердження укладання договору оренди квартири позивачем та його родиною суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу, що під час перебування у шлюбі, тобто з 06.04.2022 року, за договорами саме купівлі-продажу на ім`я дружини позивача ОСОБА_4 , було придбано наступне нерухоме майно:
-Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу № 313 від 04.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Н.О. Остащенко);
-Земельна ділянка, площею 0,25 га (договір купівлі-продажу № 313 від 04.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Н.О. Остащенко);
-Земельна ділянка, площею 0,0109 га (договір купівлі-продажу № 314 від 04.08.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Н.О. Остащенко);
Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ЗСУ на посаді заступника командира батальйону з тилу, що підтверджується довідкою, яка наявна у матеріалах справи.
Відповідно до довідки про доходи позивача від 27.12.2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 ЗСУ, ним було отримано у період з 01 травня по 31 грудня 2025 року грошового забезпечення 295581,96 грн. вже за вирахуванням аліментів, що складає в середньому 36947,75 грн. на місяць.
За вказаний період ФЕС в/ч НОМЕР_3 було отримано аліментів з позивача 218258,5 грн., що підтверджується тією ж довідкою.
Відповідно до пояснень відповідачки суду, позивач немає заборгованості зі сплати аліментів.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази погіршення матеріального стану позивача, але разом з тим, суд погоджується з доводами позивача щодо надмірного тягаря стягнення з нього частки всіх доходів у якості аліментів.
Разом з тим, суд не погоджується з вимогою відповідачки щодо встановлення аліментів у новому розмірі 1/3 частини доходів позивача, оскільки розмір аліментів, передбачених ч. 5 ст. 183 СК України, складає на одну дитину частки від доходу платника аліментів.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зменшення розміру аліментів, належних до стягнення з позивача, встановлених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року у цивільній справі № 521/18542/16-ц
Позивач звернувся до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів на дитину від попереднього шлюбу, посилаючись на погіршення свого майнового стану та зміну сімейного стану.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у справах про зміну розміру аліментів, розмір яких визначено вже був визначений судом, як доросла і дієздатна людина, розумів, які саме зобов`язання бере на себе, а укладення нового шлюбу і народження нової дитини жодним чином не є «обставинами, які позивач не міг передбачити чи усунути», адже ці події прямо залежали від його волі та є наслідком його свідомих активних дій. Відтак, дитина не повинна зазнавати утисків і обмежень через те, що у її батька чи матері з`явилась інша родина і нова дитина, адже потреби першої дитини нікуди не зникли, а навпаки зростають разом із нею, і батьки, перш за все, повинні керуватись у своїх діях інтересами дитини, як найбільш незахищеного учасника сімейних правовідносин.
В матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі і достовірні докази того, що позивач, після присудження судовим рішенням аліментів, став непрацездатним, хворіє, не отримує доходів. В матеріалах справи немає доказів відсутності у нього доходів та у його теперішньої дружини.
Проте, з врахуванням того, що позивач у справі офіційно працевлаштований та отримує відповідний дохід (грошове забезпечення), можна прийти до висновку, що матеріальний стан позивача не погіршився і є достатнім для сплати аліментів на користь неповнолітньої дитини у зміненому судом розмірі.
Визначений судом розмір аліментів на дочку ОСОБА_3 не відповідає вимогам сімейного законодавства, вимогам виваженості, розумності, справедливості та є надмірним.
Суд зазначає, що у позовній заяві наведено об`єктивні причини, які слугують підставою зменшення розміру аліментів на утримання дитини від попереднього шлюбу, зокрема надмірність вирахування.
За проаналізованих судом обставин суд виснує, що цей позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Так, у постанові від 28.05.2021 року, справа № 715/2073/20 Верховний Суд зазначив: Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв?язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу та суперечитиме її інтересам.
В даному рішенні було відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. З таким висновком погодився Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану, у тому числі, у зв`язку зі зміною його сімейного стану, але разом з тим доведено надмірність стягнення.
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду надано, внаслідок цього суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2016 року у цивільній справі № 521/18542/16-ц до частки доходу позивача.
Вирішуючи даний позов, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо матеріального забезпечення дитини, передбаченого ст. 141, 180 СК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 180, 184, 192 СК України, ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовільнити частково.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01.12.2016 року у справі № 521/18542/16-ц.
Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 включно.
В іншій частині вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 05.03.2026 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua