Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №607/1625/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 Справа №607/1625/26 Провадження №2-а/607/135/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та касування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Адвокат Сабатюк Н.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову №61/3556 від 13 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. на ОСОБА_1 ; закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 жодних повісток (направлення) на проходження медичного огляду від ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, йому не вручалось направлення на проходження військово-лікарської комісії. При цьому обов`язок самостійно отримати направлення на ВЛК у ОСОБА_1 відсутній, тому в його діях відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. У позивача не було умислу щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить наявність у нього електронного кабінету, який він зареєстрував у відповідності до ст..2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, позивача ОСОБА_1 не ознайомлювали з жодними матеріалами, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, йому не вручалась копія постанови.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Сабатюк Н.П. в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи. Від представника позивача – адвоката Сабатюк Н.П. до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання. Відзиву на позов відповідач не подав.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 №61/3556 від 13 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові зокрема зазначено, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 з 22 серпня 2025 року перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 та є порушником військового обліку з 24 серпня 2025 року. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 порушив вимоги абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та підпунктів 1,2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних».

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до норм положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП (пункт 3.1 глави 3 розділу II).

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та не надав суду доказів про те, що позивач ОСОБА_1 направлявся на проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до витягу з додатку «Резерв+» (військово обліковий документ сформовано 22 січня 2026 року), ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія обліку «військовозобов`язаний».

Суд враховує, що у відповідності до Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 12.02.2025 № 4235-IX, встановлено обов`язок для громадян України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не зазначено жодних відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 належить до категорії військовозобов`язаних, які зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 був раніше визнаний обмежено придатними до військової служби, суду не надано. У зв`язку з наведеним, у ОСОБА_1 не було обов`язку самостійно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження ВЛК.

Крім того, в постанові №61/3556 від 13 листопада 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, чим порушив вимоги абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та підпунктів 1,2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних».

Так, підпунктами 1,2 пункту 1 Додатку 2 до Порядку «Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку (підпункт 1); прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів (підпункт 2). Абзацом 5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено обов`язок громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Вказаними нормами не передбачено обов`язку військовозобов`язаного самостійно звертатись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження ВЛК.

Таким чином, формулювання суті правопорушення, яке ставиться в провину позивачу ОСОБА_1 , є неконкретним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, також, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в судове засідання не прибув та не подав відзиву на позовну заяву, наслідки чого відповідачу були роз`ясненні в ухвалі суду від 27 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Окрім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, що передбачено ч. 4 ст. 159 КАС України.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, неподання відповідачем відзиву на позов, що суд кваліфікує як визнання позову, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та касування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову №61/3556 по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 13 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень – скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Реквізити сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. Я. Багрій