Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №601/459/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/459/26

Провадження № 2-а/601/9/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

Головуючої судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременець за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог вказує, що 09 червня 2025 року відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 17 000 грн. З данною постановою не згідний, вважає її незаконною. Всі необхідні дані військового обліку ним уточнено вчасно. Крім того, він має право на відстрочку, передбачене ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно наміру ухилятись від відповідача він не мав. Просить постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП скасувати.

27.02.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 26.05.2025 року громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що перебуває у базі розшуку поліції за скоєне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, не явка по повістці другого відділу до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.05.2025 року складено протокол № 193 та відкрито справу про адміністративне порушення, по якій були проведені всі необхідні дії та враховані всі необхідні обставини, що мають значення для остаточного винесення рішення по справі відповідно до вимог КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи 09.06.2025 року винесена постанова №1036, за якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3. ст. 210-1 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності з законом, а постанова по адміністративній справі №1036 від 09.06.2025 року, цілком законна та обґрунтована.

02.03.2026 представник позивача адвокат Кушка О.М. подав відповідь на відзив згідно якого зазначив, що до відзиву на позовну заяву відповідачем не надано копії повістки, якою здійснювався виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює встановити мету виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно інформації про відстеження відправлення - дані про відправлення за номером 0600298144309 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Зважаючи на таку інформацію про відсутність маршруту рекомендованого відправлення №0600298144309, за яким позивачу ймовірно надсилалась повістка, а також той факт, що згідно трекінгу такого відправлення не зареєстровано, стає очевидним, що твердження відповідача про направлення такої повістки позивачу не може судом братись до уваги як беззаперечний доказ належного повідомлення про надіслану повістку та про необхідність її отримання.

02.03.2026 представник відповідача подала заперечення (на відповідь на відзив) згідно якого зазначила, що матеріали справи свідчать про невиконання позивачем обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений строк без поважних причин. Відповідачем надано суду всі наявні матеріали, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Натомість позивач не надав жодного доказу поважності причин неявки або обставин, що виключають його відповідальність. Саме лише заперечення факту отримання повістки не є достатнім доказом відсутності обов`язку виконувати вимоги законодавства в умовах воєнного стану.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кушка О.М. в судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надішла заява про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, однак зазначила у відзиві на позовну заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

ОСОБА_1 17.10.2024 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» направлявся рекомендований лист з повідомленням, який містив у собі повістку ТЦК.

Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) з відміткою у довідці про причини повернення/досилання з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення №1036 від 09.06.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ПКМ України №560 від 18.05.2024 за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №778936 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.10.2024. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На визначену дату і час ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затвердженні Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487.

Згідно постанови №1036 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 09.06.2025 визнано виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Згідно довідки Резерв + сформованої 02.01.2026, ОСОБА_1 має відстрочку до 02.02.2026 та підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щододоведеності вини особи тлумачаться на їїкористь.

Цим принципом повинен керуватись працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами, якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, щосуперечить вказанійвище статті Конституції України.

Частиною дев`ятою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченогост. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.

Оскільки ОСОБА_1 не прибув за повісткою для уточнення даних 27.10.2024 року, на коли він викликався повісткою, саме 27.10.2024 року виявлено вчинення позивачем правопорушення, і з 27.10.2024 року розпочався перебіг тримісячного строку для притягнення його до відповідальності, та який відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП тривав до 27.01.2025.

Позивач же притягнутий до адміністративної відповідальності 09 червня 2025 року, тобто поза межами строку притягнення до відповідальності, встановленого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

При цьому слід зазначити, що неявка позивача за викликом до ТЦК не є триваючим порушенням, оскільки вказане суперечить самій повістці. 3-х місячний строк для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід обраховувати із 27 жовтня 2024 року (день вчинення і виявлення порушення), а не день фактичного прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.05.2025.

Крім цього, суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Застосування ж річного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП, може бути актуальним лише в тому випадку, коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився, чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Таким чином, враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями210,210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача застосовано поза межами строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що оскільки за приписами пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАП.

Позивач просить поновити йому строк для оскарження даної постанови, оскільки оскаржувану постанову від 09.06.2025 року він отримав лише 16.02.2026 року, а до суду звернувся з адміністративним позовом 24.02.2026. Вивчивши матеріали справи суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки причини його пропуску є поважними, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 132,139, 143, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №1036 від 09 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Головуючий: Н. М. Шульгач