Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №601/3440/25 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/3440/25

Провадження № 2/601/161/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі

головуючого Мочальської В.М. ,

секретаря судового засідання Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременці цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що у шлюбі з відповідачем, який розірвано 31.10.2022 року, народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею. З відповідача стягувалися аліменти на утримання дітей. З початком повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України вона з дітьми переїхала в Республіку Ірландія. З березня 2022 року по даний час дочка навчається у середній школі м. Стангоуп за денною формою навчання, курс навчання дочки закінчується 30.06.2026. Дочка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матеріальна допомога відповідача необхідна для забезпечення базових потреб дочки, оскільки позивачка постійно несе витрати на харчування, одяг, проїзд, оренду житла та оплату комунальних послуг. Дочка не працює, самостійного доходу немає. Натомість, відповідач працевлаштований за кордоном, має задовільний стан здоров`я, працездатний, а тому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 гривень, щомісячно з дати пред`явлення позову на час навчання, але не довше як до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

07.01.2026 від представника відповідача адвоката Булави О.П. на адресу суду надійшов відзив, згідно якого представник відповідача просить в позові відмовити, обгрунтовуючи це тим, що позивачкою не надано доказів, що дочка не має можливості утримувати себе самостійно та дійсно потребує допомоги на навчання від батька. Вказує, що позивачка посилається лише на загальні витрати, які не підтверджені жодними доказами. Крім того, позивачкою не доведено ті обставини, що відповідач може надавати матеріальну допомогу. Вказує, що відповідач на даний час не працює. Вважає позов не обґрунтований та не підтверджений жодними доказами.

19.01.2026 на адресу суду від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивачка зазначає, що оренда житла відноситься до витрат на навчання дочки ОСОБА_6 , оскільки гуртожитків в Ірландії немає. Потреба в одязі, харчуванні є необхідними умовами для життєдіяльності ОСОБА_6 . Відповідач проживає за кордоном і працює в м. Рурмонд країни Нідерлади. Якщо відповідач не декларує свої доходи, вважає що це не свідчить про їх відсутність. Зазначає, що надати докази про матеріальний стан відповідача не має можливості, оскільки дана інформація конфіденційна.

03.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20. Вказує, що особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина або

доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов`язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

В постанові від 16 лютого 2022 року в справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд чітко вказав, що при визначенні розміру

аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до

навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Тобто, перш за все, при визначенні розміру аліментів враховуються саме витрати на навчання. Однак, жодних доказів понесення будь-яких витрат на навчання дочки позивачка не надає. До того ж, як вбачається з довідки про навчання, долученої позивачкою, дитина навчається у середній школі міста Стангоуп, що входить до державної системи фінансування, а тому здобуття нею середньої освіти є безплатним. Відповідно до офіційної інформації Міністерства освіти Ірландії (Department of Education), у межах державної програми Free Education Scheme: програма безкоштовної освіти забезпечує безкоштовне навчання у середніх школах.

На підтвердження доходу та матеріального стану відповідача позивачка не надає жодних доказів. Відповідач долучив до відзиву на позовну заяву Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку) та військового збору за періоди січень 2024 року-грудень 2024 року, січень 2025 року-грудень 2025 року, де підтверджено, що за останні два роки ОСОБА_2 не отримував жодних доходів. Позивач просить стягнути з відповідача на утримання доньки аліменти на навчання в сумі 10 тисяч гривень, однак жодним чином не обґрунтовує даний розмір та не надає доказів, обмежуючись загальними фразами.

25.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, де він зазначає, що на даний час ОСОБА_2 тимчасово перебуває закордоном – у Нідерландах. Проте, в зазначеній країні відповідач не має постійного місця проживання та заробітку. Відповідач зареєстрований відповідно до вимог українського законодавства як фізична-особа підприємець, систематично подає звітність у встановлені законодавством України терміни та щомісяця сплачує єдиний соціальний внесок. Окрім того, зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться у місті Кременці Тернопільської області. Тому, ОСОБА_2 вважається саме податковим резидентом України.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 25.02.2026 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 25.02.2026 в судовому засіданні представник відповідача просив у позові відмовити.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 25.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

07.01.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.01.2026 на адресу суду від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

03.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

04.02.2026 ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області задоволено клопотання позивачки про проведення судового засідання з її участю в режимі відеоконференції.

24.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приймаючи до уваги предмет спору, його значення для сторін, суд ухвалює рішення без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З світлокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.11.2005, вбачається що сторони по справі перебували у шлюбі з 10.11.2005.

Згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. Дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено проживати з позивачкою ОСОБА_1 ..

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.09.2007 вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016007698 від 30.10.2025 вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.10.2025, відсутня інформація щодо джерел/сум виплачених доходів на утримання податків відносно особи ОСОБА_5 .

Як вбачається з копії цифрового документа з Єдиного порталу державних послуг Дія, актового запису про народження, свідоцтво серії НОМЕР_3 , актовий запис № 191, за час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_2 , який на даний час є малолітнім.

З довідки від 08.09.2025, виданої середньою школою м. Стангоул Менор Стріт, Дублін 7 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахована до середньої школи м. Стангоуп на 2025/2026 навчальний рік, навчається у шостому класі.

З договору оренди від 01.01.2025, який укладений між ОСОБА_9 (орендодавець) із ОСОБА_10 (орендар) та ОСОБА_11 (орендар) вбачається, що орендовано 3 кімнати за адресою АДРЕСА_2 , строком на 17 місяців з 01.01.2025 до 30.05.2026, плата за оренду становить 2200 (євро) щомісячно.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31.12.2025, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, в ОСОБА_2 суми доходів відсутні. Крім того, дані відомості підтверджуються податковою декларацією.

Між сторонами виник спір з приводу утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та який вони не можуть вирішити в позасудовому порядку.

Оцінка суду.

Дослідивши надані сторонами матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши позивачку, представника відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України в редакції, чинній на час вирішення справи, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 досягла повноліття та продовжує навчання.

Разом з тим, позивачкою не доведено існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у дочки ОСОБА_5 потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзду, проживання, придбання підручників тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС від 20 травня 2020 року в справі № 635/1139/17, провадження №61-350св17.

Твердження позивачки, що вона орендує житло для того, щоб її дочка ОСОБА_4 проживала і навчалася в середній школі м. Стангоул Менор Стріт, Дублін 7, суд до уваги не приймає, оскільки з договору від 01.01.2025 вбачається, що позивачкою разом з іншою особою, а саме ОСОБА_11 орендовано 3 кімнати за адресою АДРЕСА_2 , Стонібаттер, ОСОБА_12 , строком на 17 місяців з 01.01.2025 до 30.05.2026, плата за оренду становить 2200 (євро) щомісячно, чи проживає в даних кімнатах разом з позивачкою її повнолітня дочка ОСОБА_4 у вищевказаному договорі не зазначено, тому встановити що оренда вказаного житла є понесеними витратами на проживання повнолітньої дочки суд не може.

Також позивачкою не зазначено, які витрати (окрім оплати за оренду житла) та в якому розмірі вона несе саме у зв`язку з навчанням дочки (понесення витрат на харчування, проїзду, проживання, придбання підручників тощо), та жодних доказів на підтвердження таких витрат до матеріалів справи не долучено.

Матеріали справи не містять будь яких доказів (відомості з податкових органів) про відсутність власних доходів повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Позивачкою не доведено наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу у зв`язку з продовженням навчання повнолітньою дочкою.

Позивачка не надала суду доказів про розмір доходів відповідача, не заявляла клопотань про витребування судом таких доказів.

Разом з тим, представником відповідача надано суду докази, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які підтверджують відсутність доходів у відповідача за період з січня 2024 року по грудень 2025 року.

Твердження позивачки, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за кордоном, без наданих суду відомостей про розмір його доходів в іншій державі, не підтверджує того, що останній працевлаштований, отримує заробітну плату. Також матеріали справи не містять доказів наявності у власності відповідача нерухомого майна, транспортних засобів, тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 121,141,180,182,183,185,191,199, 200, 201 СК України та керуючись ст. 10-13,19,89, 141, 258-259, 206, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_4 .

Представник відповідача: адвокат Булава Олександр Петрович, місце знаходження провул. Гагаріна, 5, м. Кременець.

Повний текст рішення суду складено 02 березня 2026 року.

Головуючий