Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №456/6927/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6927/25

Провадження № 2/456/654/2026

РІШЕННЯ

іменем України

/заочне/

05 березня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 20.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №678301, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 2500,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та інші платежі передбачені договором. Відповідно до положень кредитного договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Відповідно до п. 9.2 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання споживачем умов п. 1.5.2 кредитного договору.

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №01022024. Згідно вищевказаного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №678301 від 20.03.2023.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 18175, 00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 2500, 00 грн.; заборгованість за процентами – 15675 грн.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №678301 від 20.03.2023 у розмірі 18175, 00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 2500,00 грн.; заборгованість за процентами – 15675, 00 грн.,суму сплаченого судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн.

Відповідачка не скористалась правом на подання відзиву.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак 06.01.2026 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачка у судове засідання повторно не прибула, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Заяви, клопотання учасників справи.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача подав клопотання про витребування інформації в АТ КБ «Приват банк».

06.01.2026 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов просить задоволити повністю.

Процесуальні дії у справі.

10.12.2025 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідачки у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 12.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 23.01.2026 клопотання представника відповідача задоволено та витребувано інформацію в АТ КБ «Приват банк»

Ухвалою від 23.01.2026 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи.

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №456/6927/25 відповідачки.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить такого висновку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до договору №678301 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» такий укладено 20.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Згідно п. 1.1. договору, його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Згідно п. 1.2 договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п. 1.3., 1.4 договору - сума кредиту складає: 2500,00 грн., строк кредиту 420 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Згідно п.1.5. договору - тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом заховуються проценти відповідно до умов договору. Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.1. проценти, що нараховуються за договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Згідно п. 9.2. кредитного договору такий вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. Кредитний договір підписано електронним підписом споживача одноразовим ідентифікатором 20.03.2023 09:39:39 /а.с. 14-24/.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №678301 від 20.03.2023 є графік платежів, що розраховується з урахуванням застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі /а.с.24-25/.

Як вбачається з паспорта споживчого кредиту, ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500,00 грн.; строк кредиту - 365 днів; мета отримання кредиту – споживчі потреби; стандартна процентна ставка – 2, 20 відсотки в день, тип процентної ставки – фіксована. Паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А403, 20.03.2023 09:39:39, споживач – ОСОБА_1 /а.с.25-26/.

ТОВ «Селфі Кредит» надало інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, яке підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М571, 20.03.2023 09:39. З такого вбачається, що ОСОБА_1 надала Товариству персональні дані третіх осіб, з метою інформування про виконання нею зобов`язань під час укладення договору про надання споживчого кредиту №678301 від 20.03.2023 /а.с.27/.

Згідно довідки ТОВ «Селфі Кредит», ОСОБА_1 , з якою укладено договір №678301 від 20.03.2023 ідентифікована товариством. Акцепт договору позичальником підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора /а.с.27/.

Як вбачається з листа директора ТОВ «Пейтек», повідомлено ТОВ «Селфі Кредит», що відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022 успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від товариства на суму 2500, 00 грн. /а.с.29/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №678301 від 20.03.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 01.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 34411, 99 грн. /а.с.29-35/.

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу №01022024. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит» /а.с.35-40/.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором №678301 від 20.03.2023 становить 18175, 00 грн. /а.с.40/.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 /а.с.41/.

Як вбачається з платіжної інструкції №74875 від 01.02.2024, ТОВ «Селфі Кредит» отримало кошти в сумі 2262377, 25 грн., за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 /а.с.41/.

14.11.2025 за вих. №23347189, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зверталась до ОСОБА_1 з досудовою вимогою щодо повернення заборгованості за кредитним договором /а.с.42/.

01.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги № 0107 /а.с.44/.

26.02.2026 на адресу суду надійшла інформація від АТ КБ «ПриватБанк» з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Окрім цього повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 2500 UAH за період 20.03.2023-20.03.2023.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу, сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора. З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 20.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №678301 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort». Договір укладено за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснювалась при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Згідно п. 1.2 договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п. 1.3., 1.4 договору - сума кредиту складає: 2500,00 грн., строк кредиту 420 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Згідно п.1.5. договору - тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом заховуються проценти відповідно до умов договору. Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.1. проценти, що нараховуються за договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Згідно п. 9.2. кредитного договору такий вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. Кредитний договір підписано електронним підписом споживача одноразовим ідентифікатором 20.03.2023 09:39:39.

Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто кредитний договір було укладено у вигляді електронного документу у відповідності до ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Таким чином судом встановлено, що договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Враховуючи, що в договорі споживчого кредиту №678301 від 20.03.2023 зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , номер телефону, паспортні дані, адреса проживання, додаткові контактні дані споживача, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 20.03.2023 09:39:39, в суду відсутні сумніви в тому, що саме нею було такий укладено з ТОВ «Селфі Кредит».

Також суд звертає увагу, що 26.02.2026 на адресу суду надійшла інформація від АТ КБ «ПриватБанк» з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Окрім цього повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 2500 UAH за період 20.03.2023-20.03.2023.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором,а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17 зазначено, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Суд звертає увагу, що 01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу №01022024. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит». Згідно із платіжної інструкції №74875 від 01.02.2024, ТОВ «Селфі Кредит» отримало кошти в сумі 2262377, 25 грн., за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №01022024 від 01.02.2024.

Відповідно, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Селфі Кредит», про що свідчить договір факторингу №01022024 від 01.02.2024 та платіжна інструкція №74875 від 01.02.2024.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором №678301 від 20.03.2023 становить 18175, 00 грн.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачки за договором №678301 від 20.03.2023.

Суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором №678301 від 20.03.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 01.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 18175, 00 грн.

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості не спростована відповідачкою в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Позичальниця порушила умови кредитного договору про надання послуг, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов`язання, чим допустила заборгованість перед кредитодавцем за договором №678301 від 20.03.2023на загальну суму 18175, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 2500,00 грн., заборгованість за процентами – 15675, 00 грн.

Суд також враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09.12.1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).

Суд вважає, що представник позивача довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредиту, встановлення процентів за користування кредитом, строки повернення кредиту.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов за кредитним договором підлягає до задоволення повністю.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки суми боргу за кредитом та заборгованості за процентами.

Надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 2422,40 грн.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем направову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн.

На підставі статей 207, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючисьстаттями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №678301 від 20.03.2023 року в загальному розмірі 18175,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 2500, 00 грн., заборгованості за процентами – 15675, 00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000, 00 грн., а всього – 22597, 40 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя В. М. Бораковський